35. Експортні кредити і страхування експорту

Експортне кредитування — це фінансовий метод зовнішньоторговельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у таких видах:

—субсидування кредитів національним експортерам — кредитів від державних банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;

—державних кредитів іноземним імпортерам за умови обов´язкового дотримання ними зобов´язань купувати товари лише у фірм країни, яка їм такий кредит надала (зв´язаний кредит);

—страхування експортних ризиків національних експортерів, які включають комерційні ризики (неспроможність імпортера оплатити поставку) та політичні ризики (непередбачувані дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов´язання перед експортером).

Основними цілями впровадження системи державного кредитування експорту є:

• забезпечення стабільності експорту, передусім продукції з високим ступенем переробки;

• покращання доступу підприємств до обігового капіталу;

• здешевлення кредитних ресурсів;

• освоєння нових закордонних ринків та просування на ці ринки вітчизняних товарів;

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світових ринках, у тому числі в міжнародних тендерах.

Експортні кредити бувають:

• короткостроковими - на строк до 1 року, використовуються для кредитування експорту споживчих товарів і сировини;

• середньостроковими - на термін від 1 до 5 років, використовуються для кредитування експорту машин і устаткування;

• довгостроковими - на термін більше 5 років, використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів і великих проектів.

Кредитування експортерів — надання фірмам–експортерам через державні банки або спеціальні органи короткострокових і довгострокових кредитів.

Однією з найстаріших і найпоширеніших форм фінансового заохочення вивезення товарів є страхування експорту, яке найчастіше здійснюється через надання державних гарантій на експортні кредити.

Страхування експортних кредитів зменшує ризик неплатежу при продажу за кордон товарів у кредит. Доцільність проведення такого страхування обумовлена низкою причин, основними з яких є:

• своєчасне одержання коштів по кредиту, навіть якщо клієнт відмовляється платити;

• можливість застрахуватися від політичних ризиків, що найчастіше відіграють основну роль в експортному кредитуванні;

• можливість освоєння нових, раніше не відомих ринків.

Основними функціями страхування експортних кредитів є:

• стимулювання експорту товарів, робіт і послуг;

• заохочення прямих закордонних інвестицій.

35. Податки і податкова політика як ефективний засіб регулювання зовнішньої торгівлі

Основним завданням податкової політики є мобілізація державою фінансових ресурсів. Водночас податки, що впливають на ціни і прибутки, широко застосовуються державою.Податкові надходження забезпечують перерозподіл через державний бюджет значної частки національного прибутку. Податкові пільги, звільнення від сплати чи відстрочення у сплаті податків або їх частини широко застосовують як засіб підвищення конкурентоспроможності товарів, що виробляються на експорт.

Митна політика і податки — найважливіші інструменти прямого впливу на ціни імпортних товарів. У зв’язку з тим, що останніми роками ставки митних зборів істотно знизилися, роль податків як регулятора цін зросла.

Як правило, взаємні товари поряд з митними зборами на кордоні обкладаються податками й зборами, а всередині країни — різними внутрішніми податками і зборами, що призводить до загального підвищення цін.

При цьому регулюючий вплив податків на ціни імпортних товарів, а отже, і на обсяг їх ввезення, тим більший, чим нижчі ставки митних зборів.

Як зазначалося, податки за економічним і торгово-політичним ефектом багато в чому аналогічні митному збору. Вони, як і мито, підвищують ціну на іноземний товар і ускладнюють його ввезення. Однак внутрішні податки зазвичай не регулюються міжнародними угодами і їх застосування меншою мірою, ніж мито, пов’язане зобов’язаннями по торгових договорах і угодах. Формально вони однаково стягуються як з іноземних товарів, так і з товарів національного виробництва.

Податки, що стягуються на кордоні, і збори можна поділити на дві групи. Перша — так звані зрівняльні податки й збори, еквівалентні непрямим податкам і зборам, що стягуються з вітчизняних товарів у країні імпортера. Другу групу становлять численні податки й збори, сплачені імпортером у зв’язку з митним оформленням товару.

Надійшовши на внутрішній ринок і ставши об’єктом купівлі-продажу, імпортний товар обкладається різними внутрішніми податками, які в кінцевому підсумку підвищують його вартість, а отже, знижують його конкурентоспроможність.

В основу оподаткування товарів при експорті та імпорті покладено один з двох принципів: товари обкладаються податками або у країні походження, або у країні споживання (призначення). Мета такої практики — уникнути оподаткування у країні експортера і у країні імпортера.

Найпоширенішим є принцип стягування податків у країні споживання. Відповідно до цього принципу всі споживані у країні товари обкладаються однаковими податками незалежно від того, імпортовані вони чи вироблені всередині країни. При цьому з імпортних товарів податок стягується під час перетину кордону, а з товарів національного виробництва — при продажу.

Велику роль у багатьох країнах відіграє акцизний збір — непрямий податок, яким товар обкладається під час продажу. Оподатковувані ним товари не можуть бути допущені до торговельної мережі доти, поки продавець не придбає особливі марки.

Теоретично акцизи, як і інші податки, стягуються як з національних, так і з імпортних товарів. На практиці вони часто застосовуються до товарів, що не виробляються у країні (кава, чай, тютюн та ін.).