Застосування остаточних спеціальних заходів за результатами спеціального розслідування
Комісія може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів:
1) запровадження режиму квотування з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу;
2) установлення спеціального мита.
Комісія приймає рішення про застосування спеціальних заходів після вивчення всіх доказів стосовно зростання імпорту в Україну та встановлення:
факту (фактів) заподіяння значної шкоди чи виникнення загрози заподіяння значної шкоди;
наявності причинно-наслідкового зв'язку між імпортом товару та заподіянням значної шкоди або виникненням загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару;
відповідності застосування спеціальних заходів національним інтересам.
Спеціальні заходи застосовуються протягом періоду, необхідного для запобігання або усунення наслідків значної шкоди та полегшення процесу економічного пристосування національного товаровиробника до умов конкуренції. Цей період не може перевищувати чотирьох років, якщо тільки він не продовжений за рішенням Комісії
Загальний строк застосування спеціальних заходів, включаючи строк застосування попередніх спеціальних заходів, строк початкового застосування спеціальних заходів та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати вісім років.
Розмір ставки спеціального мита визначається у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом спеціального розслідування.
Наприкінці строку застосування спеціальних заходів Міністерство подає Комісії звіт та висновки про його результати.
Рішення Комісії про застосування спеціальних заходів повинно містити інформацію про:
закінчення та результати спеціального розслідування;
спеціальні заходи, застосування яких передбачається, назву та код товару згідно з Гармонізованою системою опису і кодування товарів, що є об'єктом цих спеціальних заходів, строки дії дозволів на імпорт, обсяги квот та (або) ставку спеціального мита, строки дії спеціальних заходів, дату початку їх застосування, дату набрання чинності рішенням Комісії, іншу інформацію та правила застосування спеціальних заходів.
Застосування заходів нагляду зупиняється від дати прийняття Комісією рішення про застосування спеціальних заходів.
Спеціальні заходи можуть застосовуватися щодо імпорту товару, що є об'єктом спеціального розслідування, на всій території України або в одному, або кількох її регіонах.
Суть та форми демпінгу як порушення правил міжнародної торгівлі
Демпінг (dumpіng) – метод фінансової нетарифної торгової політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існує в цих країнах, тобто це продаж на зовнішньому ринку товару за цінами, що є нижчі на ідентичні товари на внутрішньому ринку.
Основною метою демпінгу є завоювання одного чи декількох іноземних ринків, із прагненням наповнити їх національними товарами. Демпінг може також переслідувати мету політичного характеру.
Прямий демпінг — це продаж товару однієї країни на ринку іншої країни за ціною меншою, ніж нормальна вартість цього товару.
Зворотний демпінг — закупівля (скупівля) іноземним покупцями (імпортерами) товару за цінами вищими, ніж можуть заплатити внутрішні покупці.
Валютний демпінг — продаж на зовнішньому ринку товару за заниженою ціною внаслідок значнішого падіння курсу національної валюти, ніж зменшення її купівельної спроможності всередині країни.
Спорадичний демпінг — реалізація товару на закордонному ринку за цінами, нижчими за внутрішні або видатки виробництва, упродовж дуже короткого проміжку часу. Такий демпінг, як правило, не може заподіяти суттєвої шкоди або її дуже важко довести.
Хижацький (грабіжницький) демпінг — реалізація товарів на закордонних ринках за цінами, нижчими за видатки, з метою витіснення з ринку національних виробників. У такий спосіб іноземні фірми намагаються завоювати ринок конкретного товару та, посівши пріоритетні позиції на ньому, підняти в майбутньому ціни.
Постійний (монопольний) демпінг — реалізація товарів за цінами, нижчими за внутрішні або видатки виробництва упродовж тривалого періоду. Цей вид демпінгу може досить серйозно вразити певну галузь, тому виробники цієї галузі активно вимагатимуть захисту від іноземної конкуренції.
За джерелами відшкодування збитків експортера. Демпінг може здійснюватися як за рахунок фірми–експортера, так і за підтримки держави, тобто шляхом субсидування експортних поставок. Але в будь–якому разі втрата частини прибутку у зв'язку з продажем за заниженими цінами повинна бути скомпенсована. Таке відшкодування можливе за рахунок завищення цін на інші товари фірми або на ці ж товари, але на інших ринках, в т. ч. внутрішньому. За такої ситуації демпінг називають самостійним. Якщо витрати від демпінгування компенсує не сама фірма, а держава, то демпінг називають субсидиційним, тобто за рахунок державних експортних субсидій. У випадках доведення факту демпінгу, шкоди від нього та джерела компенсації збитків експортера, застосовуються антидемпінгові і компенсаційні мита, які вже є джерелом компенсації збитків імпортера.