10. Порядок обліку суб'єктів зед в митних органах
Порядок ведення обліку суб’єктів ЗЕД в митних органах затверджено наказом Державного митного комітету України від 31 травня 1996 року № 237 "Про затвердження Порядку ведення обліку суб’єктів ЗЕД в митних органах" запроваджено обов’язкове ведення обліку суб’єктів ЗЕД митними органами.
Обліку в митному органі підлягають суб'єкти ЗЕД, які знаходяться в зоні діяльності цього митного органу незалежно від форми власності. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності при необхідності здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту здійснення митного оформлення повинен звернутись до митного органу (вантажного відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік. Відсутність облікової картки суб'єкта ЗЕД є підставою для відмови у митному оформленні вантажів.
Перелік документів, що подаються суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності до митних органів України при обліку:
Установчий договір
статут підприємства
Довідку органів статистики про занесення суб'єктів підприємницької діяльності - юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)
Довідку уповноваженого банку про наявність гривневого та (або) валютного рахунків, прізвище, ім'я, по батькові головного бухгалтера підприємства, №№ телефонів.
Наказ по підприємству про призначення відповідальних працівників за роботу з митницею, їх прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, зразки підписів, зразок печатки, яка використовується при оформленні документів в митних органах.
Крім зазначених документів суб’єкт ЗЕД подає два примірники облікової картки.
Вимоги до облікової картки:
Облікова картка повинна бути заповнена з використанням комп'ютера.
Картки, заповнені від руки або з виправленнями, до обліку не приймаються.
11. Міжнародна торгівля та її форми за специфікою предмета торгівлі
Міжнародна торгівля — це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг.
12. Особливості міжнародної торгівлі сировинною продукцією.
До узагальненого поняття «сировинні товари», як правило, належать: мінеральна сировина, продукти її збагачення та переробки (чорні та кольорові метали); сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження та продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари; хімічна продукція (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси та ін.).
В цілому міжнародна торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку, його залежністю від сукупності різноспрямованих чинників, які можна поділити на дві групи:
постійно діючі (НТП, коливання цін, спричинене змінами в попиті та пропозиції; відносно нечутливий до цін попит на основні товарні групи сировини;
тимчасові: стихійні лиха, соціальні конфлікти, політичні зіткнення, спалахи спекуляцій (споживачів і виробників),
Крім того, по групі сировинних товарів на світовому ринку спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що призводить до так званої сировинної кризи для країн, що розвиваються, і особливо тих із них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію.
В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження частки країн, що розвиваються, в світовому експорті продовольства та сільськогосподарської сировини при збереженні позицій в експорті мінеральної сировини і товарів паливно–енергетичної групи. За оцінками фахівців, країни, що розвиваються, забезпечують 40—50 % експорту продовольства, сировини та палива також 15—20% світового експорту напівфабрикатів, причому експорт напівфабрикатів з таких країн має стійку тенденцію як до кількісного збільшення, так і до розширення номенклатури