51. Загальна характеристика методів міжнародного ціноутворення

Методи можуть бути наступні:

• Витратні методи

• Методи ціноутворення з урахуванням конкуренції

• Метод визначення ціни нарівні поточних світових цін

• Метод встановлення цін з орієнтацією на попит, тобто на основі цінності товару, що відчувається споживачами

Саме з витратного підходу починається, як правило, процес ціноутворення, оскільки:

1. Фірма набагато більше знає про власні витрати, ніж про попит на товар. Тому це база для наступного визначення рівня цін з урахуванням ринкових чинників.

2. Експортер прагне визначити такий діапазон цін, який полегшив би йому відшкодування постійних і змінних витрат і одержання прибутку. Ціна = Сб + Прибуток

Даний метод можна рекомендувати компаніям, що діють на ринку, де:

• покупці дуже чуттєві до рівня ціни;

• конкуренти жорстко відповідають на будь-яку спробу змінити сформовані пропорції продажів.

Методи ціноутворення з урахуванням конкуренції

Використання методу на практиці припускає аналіз конкурентних матеріалів, а саме: вибір конкурентних товарів, збір і аналіз технічної і комерційної інформації про ці товари, аналіз кон’юнктури товарного ринку. На основі цих даних визначаються зовнішньоторговельні ціни конкурентних товарів з урахуванням коригувань на умови експортно-імпортної угоди, що передбачається; розрахунок базової зовнішньоторговельної ціни товару. Потім робиться оцінка доцільності експорту товару, розрахунок мінімальної ціни угоди і ціни пропозиції

Метод визначення ціни нарівні поточних світових цінзовнішньоторговельна ціна повинна бути розрахована на основі не індивідуальних, а суспільно-необхідних витрат, що визначають реальну вартість товару на зовнішньому ринку.

Метод встановлення цін з орієнтацією на попит, тобто на основі цінності товару, що відчувається споживачами

Відповідно до цього методу, ціна товару визначається виходячи тільки попиту на нього, тобто з того, скільки покупець може і хоче заплатити за пропонований товар. Виробничі витрати розглядаються в цьому випадку як обмежувальний фактор, що показує, чи може товар продаватися за встановленою ціною з запланованим прибутком, чи ні.

51. Понятя та види міжнародних договорів

Міжнародний договір - це угода між державами або іншими суб'єктами міжнародного права з питань, що мають для них спільний інтерес і що регулюють їхні відносини шляхом утворення взаємних прав і обов’язків

Договорами називають основоположні акти, що регулюють найбільш важливі сфери міжнародних відносин (політичні, економічні договори).

Основні види міжнародних договорів

За об'єктами регулювання договори поділяються на політичні, економічні, науково-технічні й ін.

За характером регулювання міжнародні договори можуть бути універсальними (загальними) регіональними.

За способом приєднання:

• відкриті — до міжнародного договору мають можливість приєднатися всі заінтересовані держави.

• напіввідкриті — до договору можна приєднатися тільки за згодою його учасників.

• закритий — у договорі беруть участь тільки держави, що його уклали.

Залежно від того, які органи представляють державу в міжнародних відносинах, розрізняють міждержавні договори (укладаються на вищому рівні та від імені держави), міжурядові (від імені уряду) , міжвідомчі (від імені міністерств і відомств).

За кількістю учасників міжнародні договори поділяються на двосторонні багатосторонні.

Основну кількість договорів складають двосторонні, що укладаються з урахуванням специфіки міждержавних відносин.

За суб'єктами, що укладають міжнародні договори в зовнішньоекономічній сфері, їх класифікують на:

• міжнародні договори в межах міжнародних організаційних структур;

• міжнародні договори поза межами міжнародних організаційних структур.

За характером відносин міжнародні договори поділяються на:

• міжнародні договори в сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами;

• міжнародні договори всфері міжнародного руху капіталів і міжнародного кредиту;

• міжнародні договори в сфері міжнародних валютно-фінансових відносин;

За ступенем опосередкування в національному законодавстві усі міжнародні договори в зовнішньоекономічній сфері можна поділити на дві групи: міжнародні договори загального характеру, міжнародні договори, які безпосередньо спрямовані на гармонізацію національного законодавства у зовнішньоекономічній сфері.