Методика читання
Читання як навчальний предмет.
Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання.
Наукові засади методики читання.
Історія становлення методики читання.
Основний сучасний метод навчання читання.
Завдання уроків читання – формувати закріплювати, удосконалювати навички свідомого, правильного, швидкого, виразного читання.
Типи уроків читання: класне і позкласне.
Завдання – навички читання; р. З. м.;
культура мовлення.
Наукові засади методики читання:
українська мова як навчальний предмет;
педагогіка (методи і прийоми);
психологія (вікові особливості, роль гри,
фізкультхилинки);
літературознавство (художні особливості,
різні жанри…)
Історія становлення методики читання
Пояснювальне читання (К.Д.Ушинський), (розвиток зв’язного мовлення, мислення дітей, «Родное слово», «Детский мир»).
Тихомиров підтримав Ушинського, ввів поняття узагальнюючих уроків.
Стоконін підтримав Ушинського, обстоював думку про цілісне сприймання змісту читаного.
Метод словотлумачного читання (Корф)
Метод виховного читання (Балтанов)
Літературно-художнє (Бродський, Соловйов).
Взагалі на поч. ХХ ст. у методичній науці не було єдиного погляду на методи читання.
У 40-х рр. закріпилося пояснювальне читання. Елемент пояснювальності переріс у словотлумачення.
У 60-ті роки – літературознавчий підхід.
Сучасність. Метод читання, перечитування і ведення розмови за змістом твору для усвідомленого розуміння прочитаного. Увага зосереджена на навчанні читати, свідомо сприймати прочитане, обговорювати його, піклуючись про уміння правильно й дохідливо формулювати свої думки стосовно прочитаного.
Методика класного читання.
Способи читання (побуквене, відривне читання складами, плавне читання складами, читання цілими словами, темп (кількість слів за хвилину відзначено програмою);
правильність;
розуміння прочитаного;
результат, який оцінюється виразністю читання;
свідоме читання;
швидке читання.
Свідоме читання забезпечує уміння читати з ясним розумінням змісту тексту, описах явищ, подій, зв’язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов’язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим називається читання, якщо учень вміє не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного.
В иди читання
вголос мовчазне
Якості читання
с
відоме;правильне; всі вони
швидке; взаємопов’язані
виразне (якщо вголос)
Ще було й літературно-художнє читання.
Зараз існує метод читання, перечитування і ведення розмови за змістом твору для усвідомленого розуміння прочитаного. У ньому враховано критику пояснювального читання.
Види читання: вголос і мовчазне.
Форми читання: індивідуальне, хорове, ланцюжкове, вибіркове, читання в особах.
Якості читання: свідоме
правильне
виразне
швидке
26. Методика формування правильного читання. Попередження і виправлення помилок. Передумови виразного читання. Прийоми.
Правильне читання закладається в добукварний період: вчити учнів літератури мови, уникати діалектизмів. У букварному періоді учні засвоюють відповідність позначення буквою і; у післябукварний період прищеплюються найважливіші орфоепічні норми. Учитель слідкує за правильністю, не пропускає жодної неточності. Виправляти можна в процесі читання (коли неправильне прочитане слово спотворює думку) і після читання (в більшості випадків).
Прийоми виправлення помилок: залучати учнів, учитель сам виправляє її вимови приголосних раз, сад; щоб навчити учнів правильної вимови бажано напам’ять заучувати прислів’я, приказки, вірші тощо. Наприклад: щоб навчити учнів твердої вимоги шиплячих слід вивчити поезію Т.Шевченка «Тече вода з-під явора».
Щоб учні не переставляли букви, склади, чи цілі слова можна використовувати такі форми роботи:
а) проведення бесід за малюнками, картинами;
б) розповіді і пояснення вчителя;
в) аналіз слів і причитуванням їх;
г) виділення самими учнями важких для вимови слів.