Формування поняття про дієвідмінювання

Внаслідок ознайомлення з особливостями дієвідмінювання учні повинні знати, що: дієслова теперішнього й майбутнього часу змінюються за особами і числами;

• дієслова мають 1-шу, 2-гу і 3-тю особу однини і множини;

• існує два типи дієвідмін – І і II;

• до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -уть (-ють), що й визначає написання букв є, є в особових закінченнях; -до II дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -ать (-ять), що й визначає ;написання букв и,і в особових закінченнях.

Формування поняття про дієвідмінювання вимагає, щоб учні дізналися про дієвідмінювання як зміну дієслів за особами і числами, навчились розрізняти особу дієслів за займенником і закінченням, навчилися змінювати дієслова за особами і числами.

З поняттям і терміном «особа» учні ознайомились, коли вивчали займенник. Вони знають, що займенники бувають І, 2, 3 особи, що вони змінюються за числами. Ці знання учнів мають стати опорними під час опанування зміни дієслів за особами. Учитель, наприклад, пропонує (для спостереження дієслова разом із займенниками (я іду, прийду; ти йдеш, прийдеш; він, вона, воно іде, прийде; ми ідемо, прийдемо; ви ідете, прийдете; вони ідуть, прийдуть). Учням неважко помітити, що в залежності від особи займенника дієслово змінює своє закінчення як в однині, так і в множині.

Пізніше учитель пропонує для визначення особи дієслова, вжиті без займенників (іду, ідеш..., прийду, прийдеш...). Особу діти будуть викачати за закінченням дієслова (-у, -еш, -є, -елю, -еге, -уть).

Після того як учні оволоділи навичками визначення особи дієслова за закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основі поділу дієслів на дієвідміни. Для цього вчитель використовує таблицю змінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу за особами, звертає увагу школярів на особові закінчення і повідомляє, що дієслова поділяються в залежності від особових закінчень на дві дієвідміни.

Свідоме засвоєння учнями поділу дієслів на дієвідміни забезпечить оволодіння правописом особових закінчень дієслів.

Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає усвідомлення учнями того, що ця форма не має часу, числа, особи і роду. Показати це можна на зіставленні двох текстів, в одному з яких дієслова стоять в особовій формі, а в другому – в неозначеній:

Я обгортаю книгу Треба обгорнути

в папір. книгу в папір.

Я ніколи не беру її І не можна брати її

немитими руками. немитими руками.

Не читаю книгу під Не варто читати

час їжі. книгу під час їжі.

Не пишу і не ма- Не слід писати і

люю на її сторінках. малювати на її сторінках.

Визначаючи основні граматичні категорії вжитих у текстах дієслів, учні переконуються, що дієслова другого тексту не змінюються.

Вивчення теми «Дієслово» дає великі можливості для одночасної роботи над будовою слова і розвитком усного і писемного мовлення учнів.

19. Методика вивчення прислівника. Методика вивчення прийменника. Морфологічний розбір, його види та методика проведення.

Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі.

Учні вивчають правило про прислівник, вчаться розрізняти прислівники від прикметників за допомогою запитань:

Веселий (який?) – весело (як?)

Вчитель формує в учнів поняття:

Прислівник – незмінна частина мови за допомогою якої можна передавати протилежні значення: високо-низько. Прислівники відповідають на питання: як?, де?, коли?, куди?

Всі ці знання формуються практично, на основі вправ, за допомогою питань.

Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє розвитку мовлення дітей і закріпленню навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.

Методика вивчення прийменника. У 1 класі учні вивчають маленькі слова (у, на, в, під). У 2 кл. вводиться термін «прийменник» як самостійна частина мови.

У 3-4 кл. учні закріплюють поняття про прийменник, вчитель формує навички роздільного написання прийменника з іншими словами. Діти вчаться порівнювати префікс та прийменник, наприклад: приміський, при дорозі.

В учнів формується вміння виділяти прийменник з мовного потоку, визначається роль у реченні, наприклад:

У лісі багато дубів (передає місце); О 5 год (передає час).

Отже, вивчення прийменників у початкових класах передбачає не тільки формування правописних умінь, а й усвідомлення учнями ролі прийменників при складанні словосполучень і речень.

Морфологічний розбір.

Суть морфологічного розбору полягає у визначенні, якою частиною мови є аналізоване слово, у яких граматичних формах воно вжите.

Морфологічний розбір буває частковим і повним.

Частковий розбір передбачає визначення якоїсь однієї чи кількох відомих учнями ознак. Повний розбір має на меті виділення усіх відомих учнями ознак певної частини мови.

Морфологічний розбір може бути усним і письмовим. Письмовий розбір супроводжується підкресленням частин мови і скороченим позначенням відповідних форм над словом.

Методика проведення повного морфологічного розбору.

У 3 класі:

Іменник. 1. Частина мови.

2. Назва власна чи загальна.

3. Назва істоти чи неістоти.

4. Питання, на яке відповідає.

5. Рід.

6. Число.

7. Яким є членом речення?

Прикметник. 1.Частина мови.

2. З яким іменником зв’язаний?

3. На яке питання відповідає?

4. Рід.

5. Число.

6. Яким є членом речення?

Дієслово. 1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. На яке питання відповідає?

4. З якими словами в реченні зв’язане?

5. Час.

6. Число.

7. Рід.

8. Яким є членом речення?

У 4 класі:

Іменник. 1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. Власна чи загальна назва.

4. Питання на яке відповідає.

5. Назва істоти чи неістоти.

6. Рід.

7. Число.

8. Відмінок.

9. Яким є членом речення?

Прикметник. 1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. З яким іменником зв’язаний?

4. На яке питання відповідає?

5. Рід.

6. Відмінок.

7. Число.

8. Яким є членом речення?

Дієслово. 1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. На яке питання відповідає.

4. З якими словами в реченні зв’язане?

5. Дієвідміна.

6. Час.

7. Число.

8. Рід.

9. Яким є членом речення.

Займенник. 1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. На яке питання відповідає?

4. Особа.

5. Число.

6. Відмінок.

7. Рід.