Морфологічний розбір

Суть цього розбору полягає у визначені істотних ознак певної частини мови.

Повний морфологічний розбір здійснюється у 4 класі.

Схеми розбору всіх частин мови додаються.

14. Система вивчення іменника 1-4 кл. (за підручником, програма).

Рід «Поняття роду формується у 3 класі.

1. Для того, щоб визначити рід (ч, ж, с).

2. Рід деяких іменників слід запам’ятати (собака ч. р., путь ж. р.).

3. Перед виконанням вправ слід розпізнавати рід способом підстановки особових займенників – він, вона, воно або мій, моя, моє (особ. або присв.)

4. Іменник має рід (ч, ж, с), а не змінюється за родами.

Число

1-2 клас – поняття один і багато предмет.

3 клас – вводяться терміни однини, множини.

Послідовність вивчення числа:

1. Слова, що називають один і кілька предметів (книга – книги).

2. Слова, що мають тільки форму множини (ножиці, окуляри).

3. Слова, що мають тільки форму однини (сонце, пісок, сіль).

4. Збірні (каміння, коріння, дітвора). Щоб визначити число підставимо мої, вони.

Наприклад: коріння – однина, бо воно, бо моє.

корені – множина вони, мої.

Відмінювання іменників – 4 клас.

Учні повинні усвідомити:

• зміна іменників за відмінами служить для зв’язку слів з іншими словами;

• при відмінюванні є прийменники;

• Н. і Д. – без при іменників

М. – з прийменниками.

• решта можуть з прийменниками і без них.

Труднощі виникають у визначенні форм родового і знахідного відмінку .

Наприклад:

Зустрів учня

Не бачив учня

Щоб визначити у якому відмінку є слово, слід підставити іменник жіночого роду на а (я)

Зустрів учня (ученицю) З.в.

Не бачив учня (учениці) Р.в.

Давальний і місцевий не будуть плутати, якщо вчитель навчить їх, що у Д.в. – без прийменника

М.в. – з прийменником

Д.в.

Наприклад: Не радій чужій біді.

М.в.

Не кидай друга у біді.

15. Система вивчення прикметника. Зміст програмових вимог по класах. Вивчення загального поняття про прикметник. Методика роботи над вивченням роду і числа прикметників.

Вивчення прикметника в початкових класах передбачає такі цілі: а) усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні як важливого виражального засобу і збагачення їхнього словникового запасу прикметниками; б) засвоєння основних граматичних форм прикметника і вживання їх у власному мовленні; в) вироблення навичок правопису закінчень прикметників.

Формування граматичного поняття «прикметник» у 1-4 класах відбувається поступово:

1 клас: ознайомлення зі словами – назвами ознак, постановка до слів питання який? яка? яке? які?, співвіднесення слова і зображення відповідної ознаки;

2 клас: слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники); утворення словосполучень іменників з прикметниками; добір до відомих предметів відповідних ознак;

3 клас: уявлення про прикметник як частину мови, зв'язок прикметників з іменниками; змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменником; спостереження за вживанням прикметників у текстах; використання прикметників в усному і писемному мовленні;

4 клас: розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю в мовленні, вживання у процесі побудови висловлювань; відмінювання прикметників у сполученні з іменниками; вимова і написання закінчень у прикметниках; вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький.

Прикметник – назва ознаки предметів. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб учні усвідомили це і давали визначення прикметника як частини мови, не механічно завчивши правило, а розуміючи істинне значення слова ознака, яке в дошкільному спілкуванні ними не вживалося.

У період навчання грамоти (1 клас) активно поповнюється словниковий запас учнів прикметниками, які належать до різних семантичних груп. Діти мають дізнатися, що для характеристики предметів з різних сторін (розміру, кольору, смаку, форми, матеріалу, призначення) використовуються слова – назви ознак, які відповідають на питання який?, яка? яке? які? З цією метою вчитель організовує спостереження за лексичним значенням прикметника та питаннями, на які він відповідає.

У 2 класі продовжується робота над лексичним значенням прикметників та І питаннями, на які вони відповідають. Аналіз малюнків, мовного матеріалу поглиблює знання учнів про те, що ознаки предметів різноманітні і можуть характеризувати предмети за кольором, смаком, величиною, висотою, шириною, глибиною, матеріалом, з якого вони виготовлені, тощо.

Засвоєння молодшими школярами прикметника, як і інших частин мови, у 3 класі, уміння розпізнавати його в мовленні, в тексті ґрунтується насамперед на усвідомленні лексичних ознак цієї частини мови, на вмінні правильно поставити до неї граматичне питання, а також на врахуванні формально-граматичних ознак (характерні закінчення, зв'язок у реченні з іменником, роль другорядного члена речення).

У початкових класах вивчаються основні граматичні категорії прикметника – рід, число (3 клас), відмінок (4 клас).

Вивчення теми «Змінювання прикметників за родами. Родові закінчення прикметників» передбачає засвоєння молодшими школярами такого матеріалу: прикметники змінюються за родами у сполученні з іменниками в однині; рід прикметників можна визначити за родом іменників, з якими вони зв'язані, за по­ставленим питанням (який? яка? яке?), за закінченням; прикметники у множині за родами не змінюються.

Спостереження учитель організовує за словосполученнями іменників різних родів з однаковим прикметником:

ліс (який?) зелен... (-ий) олівець (який?) син... (-ій)

трава (яка?) зелен... (-а) фарба (яка?) син... (-я)

поле (яке?) зелен... (-е) небо (яке?) син... (-є)

- Прочитайте сполучення іменника з прикметником, додаючи закінчення. Що ви помітили? (Прикметник той самий, а закінчення різні.) Хто здогадався, чому? З іменниками якого роду зв'язані прикметники? На які питання вони відповідають? Що свідчить про те, що прикметники змінюються за родами? Спробуйте зробити висновок, від чого ж залежить рід прикметника.

Після мовних спостережень, виконання ряду вправ учні мають дійти висновку, А що кожен прикметник може набувати форм чоловічого, жіночого або середнього роду залежно від іменника, з яким він зв'язаний у реченні; А прикметники чоловічого роду відповідають на питання який?, жіночого - яка?, середнього - яке?; А усі прикметники чоловічого роду в називному відмінку мають закінчення -ий, -ій, жіночого роду- а, -я, середнього роду- є, -є; А прикметники у множині за родами не змінюються.

Важливо допомогти учням засвоїти послідовність визначення роду прикметників:

а) знайти іменник, з яким зв'язаний прикметник;

б) визначити рід іменника;

в) за родом іменника визначити рід прикметника.

Засвоєння учнями теми «Змінювання прикметників за числами у сполученні з іменниками» спирається на актуалізацію знань про змінювання іменників за числами. Для сприймання та первинного усвідомлення матеріалу вчитель організовує пошукову діяльність третьокласників, спрямовану на аналіз мовних фактів та формулювання власних висновків.

Спостереження можна провести за словосполу-ченнями такого типу:

Однина Множина

жовтий листок жовті листки

жовта груша жовті груші

жовте яблуко жовті яблука

синій олівець сині олівці

синя квітка сині квітки

синє відро сині відра

- Прочитайте словосполучення лівої колонки. У якому числі в них вжито іменники? На які питання відповідають прикметники, зв'язані з ними? Які мають закінчення? А в якому числі вжито іменники другої колонки? На які питання відповідають прикметники, зв'язані з іменниками другої колонки? Які мають закінчення? У якому числі може стояти прикметник? Від чого це залежить?

Попрацюйте в парах! Спробуйте - один одному дати поради, як правильно визначати число прикметника. (Слід визначити число іменника, з яким цей прикметник зв'язаний).

У процесі осмислення вивченого, узагальнення і систематизації знань допомагаємо учням зрозуміти, що категорія числа прикметників не самостійна, а повністю залежна від іменника, що в однині прикметники змінюються за родами, а в множині – за родами не змінюються, усі відповідають на питання які? і мають закінчення -і.

16. Методика ознайомлення з числівником. Особливості вивчення займенників в початкових класах.

Займенник.

У початкових класах вивчають лише особові займенники (за підручником 1-4 кл.).

Формування граматичного поняття про займенник починається в 4 класі. Вивчаються особи І, ІІ, ІІІ відмінювання. Труднощі Р.в. і З.в. Слід користуватись прийомом підстановки (І відм. імен.).

Наприклад: Р. не бачив мене (дівчини)

З. бачив мене (дівчину)

Числівник.

З числівником у 4 кл. 9практично, підручник).

Кількісні та порядкові (без уживання термінів).

Учні повинні усвідомити:

1. Числівник називає кількість порядків предметів чи порядок при лічбі.

2. Розрізняти числівник від іменника (п’ять – п’ятірка).

Закріплюємо числівник виконанням вправ з підручника та ін.

17. Система роботи над вивченням дієслова. Формування загального поняття про дієслово. Методика вивчення граматичних категорій роду і числа в дієсловах.

Дієслово – досить складна граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.

У 1 класі відбувається лише практичне ознайомлення з дієсловами. Учні називають слова, які відповідають на запитання що робить? що роблять?, і визначають можливих виконавців перелічених дій. У 2 класі діти дізнаються, що слова, які позначають дії осіб і предметів, відповідають на запитання що робити? що роблять? що робив? що буде робити?, називаються дієсловами. Постановка цих запитань фактично становить собою підготовчу роботу над часовими формами дієслова й формами однини – множини. Основним завданням вивчення дієслова в З класі є формування поняття «дієслово як частина мови». Ознайомлення учнів із зміною дієслів за часами, числами й родами, визначення часу за питанням, усвідомлення специфіки неозначеної форми дієслова. Робота над дієсловом у 4 класі становить собою вищу сходинку в системі його вивчення. Поряд із поглибленням знань про дієслово як частину мови, здобутих учнями на попередніх етапах навчання, четверокласники оволодівають дієвідмінюванням дієслів, вчаться розпізнавати особу дієслова, свідомо вживати дієслова в різних часових формах, працюють із текстами, усвідомлюють правопис особових закінчень дієслів 1 та 2 дієвідміни.

Під час вивчення теми «Дієслово» слід:

• сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови;

• розвинути уміння свідомо вживати дієслова в усному і писемному мовленні;

• виробити навички правопису особових закінчень найбільш уживаних дієслів і та 2 дієвідміни.

Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово показує дітям, що:

- дієслова – це слова, що називають дію;

- дієслова відповідають на запитання що робить? що зробить?

Для того, щоб учні наочно уявили, що дієслова називають дію, можна запропонувати їм пригадати дії, які вони виконують, наприклад, під час фізкультхвилинки.

Наявність значної кількості граматичних категорій дієслова зумовлює поступове засвоєння дітьми питань, на які відповідає ця частина мови.

Під час вивчення дієслова систематично проводиться робота над усвідомленням учнями смислового значення дієслів і їх точним уживанням. З цією метою організовувати спостереження учнів за використанням у мові дієслів-синонімів і дієслів-антонімів, а також за вживанням дієслів у прямому й переносному значенні.

У процесі засвоєння числа дієслів учні усвідомлюють, що:

• дієслово змінюється за числами;

• дієслова мають два числа – однину і множину;

• при зміні дієслова за числами змінюється його закінчення, а смисл залишається той же самий;

• у реченні дієслово-присудок стоїть у тому ж числі, в якому й підмет – іменник (займенник).

Підготовча робота до сприйняття учнями поняття «число дієслів» починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що робить?, а в іншому – що роблять? Можна провести спостереження за кількістю виконавців дій. Наприклад, учитель демонструє малюнки, на одному з яких зображена одна танцюристка, на другому – кілька, і пропонує скласти за цими малюнками речення.

Якщо дієслово називає дію одного виконавця, то воно стоїть в однині, якщо ж передає дії двох чи більшої кількості виконавців, то стоїть у множині.

Формуючи поняття роду дієслів, учитель досягає розуміння учнями того, що:

• форми роду мають тільки дієслова минулого часу однини;

• рід дієслів залежить від роду пов'язаних з ними іменників(займенників).

18. Методика вивчення граматичних категорій часу дієслів. Формування поняття про дієвідмінювання.

Система вивчення дієслова передбачає ознайомлення молодших школярів з граматичними ознаками цієї частини мови та формування навичок уживання дієслів у мовленні.

Опрацьовуючи часові форми дієслів, учні засвоюють, що:

• дієслова змінюються за часами;

• дієслова мають три часи: теперішній, минулий і майбутній;

• дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбувається тоді, коли про неї говорять. Вони відповідають на питання що робить? що роблять?;

• дієслова минулого часу називають дію, яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять. Вони відповідають на ; питання: що робив? що робили? (що зробив? що зробили?); -дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбудеться після того, як про неї сказали. Вони відповідають на питання що зробить? що зроблять? (що буде робити? що будуть робити?).

Підготовча робота до вивчення часів дієслова починається ще в 2 класі, коли діти вчаться ставити до дієслів ряд питань, серед яких: що робить? що роблять? що робив що зробив? що буде робити? На наступних етапах вивчення часів дієслова головним орієнтиром визначення кожного з часів служить саме питання, а не смисл часової форми.

Різницю у значенні часових форм дієслова учні усвідомлюють на простих прикладах. Як варіант такої роботи учитель може організувати спостереження за однією з дій учнів на уроці. Класу пропонується таблиця:

Теперішній час Минулий час Майбутній час

Що робить? Що робив? Що буде робити?

Учитель запитує в дітей, що робить їхній товариш, викликаний до дошки? (Пише.) Дієслово пише учні записують у першу колонку таблиці. Що робив його попередник? (Писав.) Що буде робити наступний викликаний учень? (Буде писати.) Діти відносять дієслова писав, буде писати у відповідні колонки таблиці. Так учні засвоюють поняття «теперішній», «минулий», «майбутній» часи дієслова.

Наступна робота над формуванням граматичного поняття «час дієслова» спрямовується на закріплення одержаних знань. Цьому сприяє виконання школярами різних вправ, наприклад, таких, як відшукування в текстах діє у слів різного часу, доповнення речень дієсловами, вжитими в різних часових формах (Діти відпочивають у піонерському таборі... Минулого літа діти відпочивали в піонерському таборі... Наступного літа діти відпочиватимуть у піонерському таборі), заміна часових форм у реченні чи тексті, щоб було видно, що дія вже відбулася (Настане осінь, Настала осінь).

Свідоме засвоєння учнями часових форм готує ґрунт для наступного вивчення особових закінчень дієслів.