- •Передмова
- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал людини
- •2.2. Трудовий потенціал людини
- •2.2.1. Поняття „робоча сила”, „людський капітал”, „трудовий потенціал”
- •2.2.2. Компоненти трудового потенціалу
- •2.2.3. Передумови реалізації потенціалу людини
- •2.2.4. Компоненти трудового потенціалу в системі факторів якості життя
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Соціально-трудові відносини як система
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин.
- •3.3. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки.
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин
- •3.3. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки
- •Контрольні запитання
- •4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.
- •4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства
- •4.3. Роботодавці та їх об’єднання як суб’єкти й соціального партнерства
- •4.4. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні
- •Органи соціального партнерства в Україні.
- •4.5. Міжнародний досвід соціального партнерства Міжнародні організації
- •Основні моделі соціального партнерства
- •Контрольні запитання
- •5.2. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці
- •Умови ефективного функціонування ринку праці
- •5.3. Елементи ринку праці
- •Специфічні риси товару „робоча сипа”
- •5.4. Механізм функціонування сучасного ринку праці
- •5.5. Функції та сегментація ринку праці
- •Сегментація ринку праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •6.1. Поняття і види зайнятості населення
- •6.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні
- •Державні гарантії зайнятості населення в Україні
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам
- •Особливі гаранти надаються працівникам, які втратили роботу через зміни в організації виробництва і праці
- •Вихідна допомога
- •Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:
- •6.3. Види безробіття
- •6.4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена
- •6.5. Світові структурні зрушення у сфері зайнятості
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Організація та нормування праці
- •7.1. Поняття і основні напрями організації праці
- •7.2. Основні елементи організації праці персоналу.
- •7.2.1. Форми розподілу й кооперації праці
- •7.2.2. Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування
- •7.2.3. Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці.
- •7.2.4. Умови праці та фактори, що їх визначають
- •7.3. Робочий час, його склад і структура. Методи вивчення змісту праці та затрат робочого часу
- •Методи вивчення змісту праці й затрат робочого часу
- •7.4. Сутність нормування праці
- •7.5. Види норм праці
- •7.6. Види нормативів з праці
- •7.7. Законодавче регулювання робочого часу і часу відпочинку
- •Глава V Кодексу законів України про працю „Час відпочинку” регламентує такі положення:
- •Порядок і умови надання щорічних відпусток.
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Продуктивність і ефективність праці
- •8.1. Сутність і значення продуктивності праці
- •8.2. Фактори і резерви росту продуктивності праці
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Поняття ефективності праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 9. Політика доходів і оплата праці
- •9.1. Види доходів населення
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •9.3. Структура заробітної плати
- •9.4. Форми і системи оплати праці
- •Системи погодинної форми оплати праці
- •Системи відрядної форми оплати праці
- •9. 5. Тарифна система оплати праці
- •Розрахунок ставки 1-го розряду відбувається в такому порядку.
- •9.6. Доплати і надбавки
- •9.7. Безтарифна система оплати праці
- •9.8. Сучасні форми матеріального стимулювання працівників
- •Системи змінної заробітної плати
- •Системи групової (колективної) заробітної плати
- •Система плати за знання та компетентність
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Планування праці
- •10.1. Показники чисельності, структури та руху кадрів
- •10.2. Розрахунок потреби підприємства в робочій силі
- •10.3. Планування продуктивності праці на підприємстві
- •10.4. Визначення фонду заробітної плати на підприємстві
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.2. Звітність у сфері праці.
- •Державне статистичне спостереження
- •Розділ I. Склад фонду оплати праці та інші виплати
- •Розділ iі. Кількість та фонд оплати праці окремих категорій працівників
- •Розділ III. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати
- •Розділ іv. Рух робочої сили
- •Державне статистичне спостереження Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України “Про державну статистику
- •Розділ і. Використання робочого часу
- •Розділ іі. Інформація про укладання колективних договорів
- •11.3. Аудит у сфері оплати праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 12. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання та вдосконалення соціально-трудових відносин
- •12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.
- •12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.
- •12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.
- •12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база
- •Основні завдання моніторингу
- •Основні напрями моніторингу
- •Інформаційна база моніторингу
- •12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері
- •Етапи соціологічного дослідження
- •12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Міжнародна організація праці (моп) та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •13.2. Структура Міжнародної організації праці
- •13.3. Основні напрямки діяльності моп.
- •13.4. Конвенції моп
- •Контрольні запитання
- •Література
- •79057, М. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103
- •79057, М.Львів-57, вул. Ген. Чупринки, 103
7.2.2. Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування
Робоче місце — частина виробничого простору одного чи групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для проведення певного виду робіт.
Усередині робочого місця виділяють робочу зону — частину простору, в межах якого відбуваються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки, як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини у трудових процесах і розроблення рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.
Всі робочі місця класифікують за такими ознаками. За ступенем механізації робочі місця поділяють на ручні, машинно-ручні, механізовані, автоматизовані й апаратурні.
Робочі місця ручної роботи характеризуються тим, що всі трудові процеси на них виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, із застосуванням найпростішого інструмента.
До машинно-ручних робочих місць належить оброблення предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але за безпосередньої участі працівника. Наприклад, робота на деревообробних верстатах із ручним подаванням, шиття на швейній машині.
Механізовані робочі місця характеризуються тим, що основні технологічні процеси повністю виконуються машинами й механізмами, а за робітником залишається лише функція управління машинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці. Це — робочі місця водіїв автотранспорту, машиністів екскаваторів чи бульдозерів, майстрів механічного буріння скважин і т. ін.
На автоматизованих робочих місцях весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною чи агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомата, контролю за його роботою і за необхідності — налагодження. Наприклад, робота машиністів автоматизованих насосних станцій водопроводу.
Апаратурні робочі місця, оснащені різними апаратами, впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної чи біологічної енергії.
За ознакою спеціалізації робочі місця поділяють на спеціалізовані та універсальні. На спеціалізованих робочих місцях, оснащених обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися ті самі чи близькі за змістом операції та види робіт (робоче місце штампувальника, бурильника і т. д.). На універсальних робочих місцях провадяться різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого (наприклад, в умовах ремонтно-механічних майстерень).
За ознакою розподілу праці виділяють два типи робочих місць —індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець, і колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників, в обслуговуванні великих машинних агрегатів тощо.
За кількістю обладнання, що обслуговується, робочі місця поділяються на одноверстатні (одноапаратурні, одноагрегатні) та багатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні).
За місцеположенням робочі місця поділяються на стаціонарні, розташовані та обладнані на одному місці (наприклад, робочі місця верстатників, апаратників), і пересувні, що постійно пересуваються у просторі (робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).
Можуть вводитися й інші класифікації робочих місць.
Для успішного виконання виробничих завдань необхідно, щоби кожне робоче місце було належним чином організоване. Під організацією робочого місця розуміють комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих та безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників. Основними складовими організації робочого місця є його оснащення, планування та обслуговування.
Під оснащенням робочого місця розуміють сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці й техніки безпеки.
Основним технологічним обладнанням вважають верстати, робочі машини, агрегати, технологічна апаратура, тобто все те, за допомоги чого здійснюється основний процес виробництва.
До допоміжного обладнання відносять транспортери та інші види транспорту, збиральні, зварювальні Й випробовувальні стенди, різні вантажопідіймальні устрої тощо.
До технологічного оснащення відносять вимірювальний інструмент, технічну документацію і т. ін., а організаційне оснащення представлене виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці й техніки безпеки.
Проводячи аналіз оснащеності робочих місць, передовсім необхідно враховувати прогресивність конструкцій, коефіцієнт оснащеності робочого місця, ступінь використання оснащення.
Під плануванням робочого місця розуміють доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці та самого працівника. Причому розміщення засобів і предметів праці повинне задовольняти двом вимогам: не створювати загромадження й тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів — з іншого. Порушення вказаних принципів веде до непродуктивних затрат робочого часу та енергії працівника, до передчасної втоми і зниження продуктивності праці.
Обслуговування робочого місця охоплює систему заходів із забезпечення робочих місць засобами, предметами праці та з надання різноманітних послуг виробничого характеру. Система обслуговування — комплекс заходів із виконання допоміжних робіт, які забезпечують робочі місця основних робітників усім необхідним для високопродуктивної роботи протягом тривалого робочого часу.
Організація обслуговування робочих місць залежить від масштабів і типу виробництва, його технічної оснащеності та особливостей технології. В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва на невеликих підприємствах застосовується чергова форма обслуговування, за якої працівники, що обслуговують робочі місця, викликаються в міру необхідності. На більших підприємствах застосовується планово-попереджувальне обслуговування. Воно здійснюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів за кожною з функцій обслуговування. Ця форма обслуговування потребує чіткої та безперебійної роботи всіх допоміжних служб підприємства. На великих підприємствах застосовується стандартна форма обслуговування, за якої всі функції обслуговування відбуваються за стандартними планами і схемами.
Управління обслуговуванням робочих місць може провадитися централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децентралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаються первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам). Крім того, на деяких підприємствах застосовується змішаний спосіб організації робочих місць, за якого частина найбільш важливих і складних функцій здійснюється централізовано (наприклад, профілактика і налагодження обладнання), а інші — децентралізовано, силами самих цехів і бригад.