- •Передмова
- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал людини
- •2.2. Трудовий потенціал людини
- •2.2.1. Поняття „робоча сила”, „людський капітал”, „трудовий потенціал”
- •2.2.2. Компоненти трудового потенціалу
- •2.2.3. Передумови реалізації потенціалу людини
- •2.2.4. Компоненти трудового потенціалу в системі факторів якості життя
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Соціально-трудові відносини як система
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин.
- •3.3. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки.
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин
- •3.3. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки
- •Контрольні запитання
- •4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.
- •4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства
- •4.3. Роботодавці та їх об’єднання як суб’єкти й соціального партнерства
- •4.4. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні
- •Органи соціального партнерства в Україні.
- •4.5. Міжнародний досвід соціального партнерства Міжнародні організації
- •Основні моделі соціального партнерства
- •Контрольні запитання
- •5.2. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці
- •Умови ефективного функціонування ринку праці
- •5.3. Елементи ринку праці
- •Специфічні риси товару „робоча сипа”
- •5.4. Механізм функціонування сучасного ринку праці
- •5.5. Функції та сегментація ринку праці
- •Сегментація ринку праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •6.1. Поняття і види зайнятості населення
- •6.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні
- •Державні гарантії зайнятості населення в Україні
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам
- •Особливі гаранти надаються працівникам, які втратили роботу через зміни в організації виробництва і праці
- •Вихідна допомога
- •Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:
- •6.3. Види безробіття
- •6.4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена
- •6.5. Світові структурні зрушення у сфері зайнятості
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Організація та нормування праці
- •7.1. Поняття і основні напрями організації праці
- •7.2. Основні елементи організації праці персоналу.
- •7.2.1. Форми розподілу й кооперації праці
- •7.2.2. Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування
- •7.2.3. Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці.
- •7.2.4. Умови праці та фактори, що їх визначають
- •7.3. Робочий час, його склад і структура. Методи вивчення змісту праці та затрат робочого часу
- •Методи вивчення змісту праці й затрат робочого часу
- •7.4. Сутність нормування праці
- •7.5. Види норм праці
- •7.6. Види нормативів з праці
- •7.7. Законодавче регулювання робочого часу і часу відпочинку
- •Глава V Кодексу законів України про працю „Час відпочинку” регламентує такі положення:
- •Порядок і умови надання щорічних відпусток.
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Продуктивність і ефективність праці
- •8.1. Сутність і значення продуктивності праці
- •8.2. Фактори і резерви росту продуктивності праці
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Поняття ефективності праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 9. Політика доходів і оплата праці
- •9.1. Види доходів населення
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •9.3. Структура заробітної плати
- •9.4. Форми і системи оплати праці
- •Системи погодинної форми оплати праці
- •Системи відрядної форми оплати праці
- •9. 5. Тарифна система оплати праці
- •Розрахунок ставки 1-го розряду відбувається в такому порядку.
- •9.6. Доплати і надбавки
- •9.7. Безтарифна система оплати праці
- •9.8. Сучасні форми матеріального стимулювання працівників
- •Системи змінної заробітної плати
- •Системи групової (колективної) заробітної плати
- •Система плати за знання та компетентність
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Планування праці
- •10.1. Показники чисельності, структури та руху кадрів
- •10.2. Розрахунок потреби підприємства в робочій силі
- •10.3. Планування продуктивності праці на підприємстві
- •10.4. Визначення фонду заробітної плати на підприємстві
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.2. Звітність у сфері праці.
- •Державне статистичне спостереження
- •Розділ I. Склад фонду оплати праці та інші виплати
- •Розділ iі. Кількість та фонд оплати праці окремих категорій працівників
- •Розділ III. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати
- •Розділ іv. Рух робочої сили
- •Державне статистичне спостереження Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України “Про державну статистику
- •Розділ і. Використання робочого часу
- •Розділ іі. Інформація про укладання колективних договорів
- •11.3. Аудит у сфері оплати праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 12. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання та вдосконалення соціально-трудових відносин
- •12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.
- •12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.
- •12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.
- •12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база
- •Основні завдання моніторингу
- •Основні напрями моніторингу
- •Інформаційна база моніторингу
- •12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері
- •Етапи соціологічного дослідження
- •12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Міжнародна організація праці (моп) та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •13.2. Структура Міжнародної організації праці
- •13.3. Основні напрямки діяльності моп.
- •13.4. Конвенції моп
- •Контрольні запитання
- •Література
- •79057, М. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103
- •79057, М.Львів-57, вул. Ген. Чупринки, 103
10.2. Розрахунок потреби підприємства в робочій силі
У ринкових умовах господарювання надзвичайно важливим є визначення оптимальної чисельності працівників, необхідних для виконання виробничої програми. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників є: виробнича програма на плановий період часу; норми часу, норми виробітку; трудомісткість виробничої програми; організаційно-технічні заходи зі зниження трудомісткості програми; звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм; баланс робочого часу одного працівника і деякі інші.
Баланс робочого часу одного працівника встановлює середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду. Вона визначається множенням середньої кількості явочних днів працівника протягом планового періоду на середню тривалість робочого дня одного працівника.
Обґрунтування чисельності працівників, необхідних для виконання планового обсягу робіт, здійснюється на підприємстві на основі планової трудомісткості виробничої програми. Планова трудомісткість виробничої програми визначається за плановим нормативом трудових затрат на одиницю продукції, помноженим на плановий випуск продукції.
Інший спосіб визначення трудомісткості виробничої програми — звітну трудомісткість коректують за допомоги коефіцієнтів, у яких враховано заходи плану підвищення ефективності виробництва, які зменшують трудові затрати на виготовлення продукції.
Планову чисельність працівників визначають діленням трудомісткості виробничої програми на ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому враховується заплановане перевиконання норм часу.
,
де Рпл — планова чисельність робітників-відрядників;
tпл — планова трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Фпл — плановий ефективний фонд часу одного працівника, годин;
Квн — плановий коефіцієнт виконання норм.
Планова чисельність працівників-відрядників розраховується на основі технологічної трудомісткості. На багатьох підприємствах широко використовується показник виробничої трудомісткості, яка враховує затрати праці робітників усіх підрозділів підприємства і визначається за формулою
,
де Тв — виробнича трудомісткість;
Тт — технологічна трудомісткість (враховує затрати праці працівників, які беруть участь в технологічному процесі);
Тобс.т. — трудомісткість обслуговування технологічного процесу (враховує затрати праці працівників, які забезпечують проходження предметів праці через різні стадії технологічного процесу, починаючи від надходження сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів і закінчуючи відвантаженням готової продукції).
Чисельність працівників на основі планової виробничої трудомісткості можна визначити за формулою:
,
де tпл — планова виробнича трудомісткість, людино-годин.
Чисельність працівників, необхідних для виконання заданого обсягу робіт у натуральному вираженні, визначають за нормами виробітку. Для цього спершу визначається необхідний фонд ресурсів праці виходячи з норм виробітку.
,
де Тв — робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами;
Qi — обсяг і-х робіт у прийнятих одиницях виміру;
qi — планова норма виробітку і-тої продукції в одиницю часу (у прийнятих одиницях виміру).
Коли відома кількість нормованого часу, потрібна для виконання певного обсягу робіт, можна розрахувати необхідну чисельність працівників за формулою.
,
де Р — чисельність працівників.
Чисельність працівників, необхідних для експлуатації агрегатів, апаратів, машин і т. ін., визначається за відповідними нормативами за формулою:
,
де А — кількість робочих агрегатів;
Р — кількість робітників, необхідна для обслуговування одного агрегата протягом зміни (норма обслуговування);
S — кількість змін на добу;
Те — кількість діб роботи агрегата у плановому періоді;
Фдн — кількість днів роботи за плановим балансом робочого часу.
Планування чисельності працівників за явочним часом.
У ряді випадків планову чисельність працівників можна визначити по явочному складу і запланованим фондом робочого часу. Для цього необхідно розрахувати кількість робітників за зміну, за добу і на підміну працівників, які відсутні з поважних причин.
Явочне число працівників у зміну — нормативна чисельність робітників для виконання виробничого змінного завдання з випуску продукції. Вона визначається за формулою:
,
де Ряв — необхідна чисельність робітників у зміні;
Q — виробниче завдання (обсяг робіт) у зміну в прийнятих одиницях виміру;
Нвр — норма часу на одиницю виробу, операцію чи одиницю роботи;
Т змінний фонд робочого часу одного працівника (тривалість робочої зміни).
В умовах дрібносерійного та індивідуального виробництва, коли протягом планового періоду (місяця, кварталу, року) міняються номенклатура і календарний розподіл виробів, що випускаються, визначити змінну явочну чисельність робітників. У таких випадках явочну чисельність робітників у зміну розраховують за плановим обсягам робіт і фондом робочого часу в плановому періоді за формулою:
,
де — сумарні затрати робочого часу в розрахунку на плановий обсяг робіт на плановий період, нормо-годин;
С — кількість діб роботи виробництва за плановий період.
Явочну чисельність працівників розраховують також виходячи з норм виробітку за формулою:
,
де V — плановий середній виробіток працівників певної спеціальності в прийнятих одиницях виміру;
,
де Нв — змінна норма виробітку у відповідних одиницях виміру.
Для точнішого розрахунку планової чисельності працівників необхідно доводити показники трудомісткості та її зменшення до цехів, дільниць і окремих виробничих бригад.
На роботах, виконуваних окремими працівниками за допомогою індивідуальних знарядь праці, явочна чисельність робітників у зміну визначається за формулою:
,
де Фд — кількість діб роботи дільниці у плановому періоді.
На багатьох підприємствах легкої промисловості явочну чисельність працівників-відрядників визначають за операціями виробничого процесу діленням виробничого завдання за кожною операцією на планову норму виробітку.
,
де З — змінне завдання (при широкому асортименті виражається в умовних одиницях);
Нпв — планова норма виробітку за зміну.
Явочна чисельність працівників на робочих місцях в апаратурних (машинних) виробництвах визначається на основі штатного нормативу обслуговування агрегатів (норм обслуговування).
Для неперервно діючих виробництв, крім явочного штату, визначають кількість робітників для роботи у вихідні дні. Загальна кількість робітників, необхідних для такого виробництва і графіка роботи, складає розрахований штат робітників.
Для розрахунку необхідної кількості працівників застосовують два основні методи: за коефіцієнтом середньоспискового складу і за плановим відсотком невиходів на роботу. Методом розрахунку за коефіцієнтом середньоспискового складу кількість працівників визначається за формулою:
,
де Ксп — коефіцієнт середньоспискового складу, визначуваний діленням номінального фонду робочого часу на планову кількість робочих днів:
,
де Фдн — запланована кількість робочих днів.
Середньоспискова чисельність працівників за відсотком невиходів (сума відсотків невиходів із поважних причин) визначається за формулою:
де Н — загальна кількість невиходів на роботу, %.
Планування чисельності працівників за кількістю робочих місць і нормами обслуговування.
Планування чисельності працівників, котрі виконують роботи, на які є норми обслуговування, зводиться до визначення загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змінності. Явочна чисельність працівників визначається діленням цієї кількості об'єктів на норму обслуговування.
,
де Q — кількість об'єктів обслуговування;
Нобс — норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, розмір виробничих площ, які обслуговуються одним або групою працівників.
Розрахунок кількості робочих місць застосовується у плануванні чисельності тих працівників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування. Робота їх виконується на певних робочих місцях і пов’язана з обслуговуванням конкретного об’єкта.
Розрахунок чисельності працівників за кількістю робочих місць полягає у складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в працівниках для кожного з них. У цьому розрахунку можна застосувати формулу:
,
Для визначення чисельності адміністративно-управлінського персоналу може застосовуватися формула Розенкранца. Її суть полягає в тому, що для визначення чисельності необхідні дані про робочий час спеціалістів, трудомісткість одиниці роботи, коефіцієнти розподілу часу і т. ін. Формула Розенкранца слугує для перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній, яка задається завантаженням підрозділу або підприємства в цілому.
Формула Розенкранца має вигляд:
,
де Ч — чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії тощо;
n — кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження певної категорії спеціалістів;
mi— середня кількість дій (розрахунків, оброблення замовлень, переговорів тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений період часу (наприклад, за рік);
ti — час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;
Т — робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контракту) за відповідний період календарного часу, прийнятий у розрахунках;
Кнрч — коефіцієнт необхідного розподілу часу;
Кфрч — коефіцієнт фактичного розподілу часу;
tp— час на різні роботи, що їх неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.
Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч) розраховують за формулою:
,
де Кдр — коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані в часі, необхідному для визначення процесу ; звичайно знаходиться в межах 1,2—1,4;
Кв — коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; здебільшого дорівнює 1,12;
Кп — коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у спискову.
Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрочн) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованим як .