9.1. Види доходів населення

Дохід — це загальне надходження засобів, що належать людині або сім’ї протягом певного періоду часу. Він містить як заробіток, так і незароблений дохід, до якого належать дивіденди і відсотки, отримані з інвестицій капіталу, трансфертні платежі, державні ви­плати допомоги на підтримання рівня життя.

Доходи домогосподарства розподіляють на грошові, загальні та сукупні.

Грошові доходи складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, усіх видів грошової допомоги, аліментів і т. ін.

Загальні доходи, крім перелічених статей, містять вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, пільги й субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошову оцінку допомоги від родичів.

Сукупні ресурси домогосподарств формуються із загальних доходів і використання заощаджень, позик і повернутих домогосподарствам боргів.

9.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати

Заробітна плата — одна з найважливіших і найскладніших еко­номічних категорій, оскільки вона є одночасно і основним джере­лом доходу найманих працівників, і суттєвою часткою витрат ви­робництва для роботодавців, і ефективним засобом мотивації пра­цівників.

Заробітна плата виступає найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах їхньої праці, її продуктив­ності, збільшення обсягів виробництва продукції, поліпшення її якості та асортименту.

В економічній теорії заробітна плата — ціна робочої сили, яка відповідає вартості предметів споживання і послуг, що забезпе­чують відтворення робочої сили, задовольняючи фізичні й духовні потреби працівника і членів його сім’ї.

Такий підхід до визначення категорії „заробітна плата” визна­чається вартістю відтворення робочої сили через відповідний рі­вень споживання товарів і послуг, характеризує ставлення суспіль­ства до обґрунтування розмірів заробітної плати. На рівні підпри­ємства ця величина коректується з урахуванням прибутковості підприємства, кількості та якості праці робітників. Фактичний роз­мір заробітної плати визначається кількістю коштів, що їх виділяє роботодавець із цією метою.

Отже, сутність поняття „заробітна плата” — складна й багатомірна, потребує її вивчення з різних позицій, зокрема:

1. Заробітна плата — це економічна категорія, яка відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.

2. Заробітна плата — винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі; за трудовим договором власник, або уповнова­жений ним орган виплачує її (його) працівникові за виконану робо­ту. Це загальновизнане визначення подано в Законі України „Про оплату праці”.

3. Заробітна плата — елемент ринку праці, що складається в ре­зультаті взаємодії попиту і пропозиції та виражає ціну викорис­тання робочої сили.

4. Для найманого працівника заробітна плата — основна частина його доходу, якого він отримує за реалізацію своєї здатності до праці.

5. Для роботодавця заробітна плата — елемент витрат виробни­цтва, що забезпечує матеріальну зацікавленість працівників у ви­сокопродуктивній праці.

Сутність заробітної плати виявляється також у функціях, які вона виконує у процесі суспільного відтворення. Найголовніші з них такі:

1. Відтворювальна функція. Полягає в забезпеченні працівників і членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для віднов­лення робочої сили, і відтворення поколінь.

2. Стимулююча функція. Полягає в установленні залежності її розміру від кількості та якості праці конкретного працівника.

3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція. Передбачає оптимізацію розміщення робочої сили за регіонами, галузями ви­робництва, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.

4. Функція формування платоспроможного попиту населення. Покликана узгоджувати платоспроможний попит з одного боку, і виробництва споживчих товарів — з іншого.

Для забезпечення реалізації заробітною платою своїх функцій необхідним є дотримання таких принципів:

• підвищення реальної заробітної плати на основі зростання ефективності суспільного виробництва і праці;

• диференціація заробітної плати залежно від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, від соціально-економічної значущості роботи, від місцеположення підприємства, його галузевої належності тощо;

• недопущення дискримінації в оплаті праці за статтю, віком, національністю;

• державне регулювання оплати праці на основі встановлення мінімальної заробітної плати, підтримання певного рівня життя населення;

• врахування впливу ринку праці на рівень оплати праці;

• простота і зрозумілість форм і систем оплати праці для пра­цівників підприємства. Останні повинні чітко розуміти, від чого саме залежить розмір їхньої заробітної плати.