12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери

У дослідженні соціально-трудової сфери прийнято використо­вувати такі основні методи збирання інформації (рис. 12.1)

Анкетне опитування — найбільш поширений метод збирання інформації. Анкетування — систематизоване збирання інформації в респондентів за допомогою анкет. Структура анкети складається зі вступної, основної та демографічної частин.

У вступній частині зазвичай відображається звернення до рес­пондента, вказуються організація, яка проводить опитування, мета цього опитування, викладаються правила опитування.

В основній частині містяться декілька блоків запитань, які ви­світлюють проблему. У демографічній частині відображаються за­питання з соціального статусу респондента, його соціально-демографічні характеристики, такі як стать, вік, посада, професія, ро­динний стан, дохід тощо.

Метод інтерв’ю — метод одержання інформації через бесіду інтерв’юера з респондентом на певну тему. Інтерв’ю поділя­ються за технікою проведення на формалізовані, коли формулю­вання запитань, їхні перелік і зміст передбачаються заздалегідь, і неформалізовані — бесіда на певну тему, коли запитання і перед­бачувані відповіді не передбачаються заздалегідь. За процедурою проведення інтерв’ю поділяються на особисті, групові та глибинні. Особисте інтерв’ю передбачає проведення бесіди спеціального інтерв’юера з респондентами безпосередньо на вулиці, на роботі, в багатолюдних місцях тощо. Групове опитування передбачає опи­тування певної групи респондентів (до 10 осіб) - групи, сім’ї, бригади, з якими відбувається обговорення певної теми, причому характер такого обговорення інтерв’юер.

Глибинне інтерв’ю передбачає отримання найбільш повної ін­формації про соціально-трудові відносини. Завдання інтерв’юера полягає в заохоченні висловлювань респондента. За формою про­ведення інтерв’ю ще може бути телефонним або поштовим.

Метод спостереження полягає в цілеспрямованій і систематич­ній фіксації процесів і явищ соціально-трудової сфери. Цей метод доцільно застосовувати на початковому етапі проведення дослі­дження для збирання попередніх даних про об'єкт дослідження. Розрізняють декілька видів спостереження:

• безпосереднє — фіксацію різних процесів і явищ у момент їх виникнення;

• опосередковане (непряме) — фіксацію соціально-трудових процесів, що вже відбулися;

• залучене, яке передбачає присутність спостерігача в ситуації, що досліджується;

• незалучене, коли спостерігач знаходиться осторонь і не бере особистої участі в досліджуваній ситуації;

• структуроване, що передбачає розроблення спеціальної стан­дартної карти спостережень із попереднім визначенням елементів і ситуацій, які будуть спостерігатися;

• неструктуроване, яке не передбачає попереднього визначення елементів досліджуваного явища;

• польове, що є спостереженням досліджуваного явища в його природному оточенні;

• лабораторне, яке потребує штучного створення ситуації та подальшого її дослідження.

Метод аналізу документів передбачає вивчення різноманітних документів. Останні за формою поділяються на письмові тексти (рукописи, друковані), іконографічні (кіно-, відео-, фотоматеріали), фонетичні (магніто­фонні записи). Документи поділяються також і за джерелами ін­формації: вирізняють первинні (складені на основі прямого спо­стереження) і вторинні (складаються в результаті оброблення пер­винних документів).

Соціометричне опитування — опитування з метою виявлення психологічного клімату в колективі, а на цій основі — одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин у ньому. Основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, яка містить певний перелік питань і яку заповнює кожний член первинного колективу.

Метод тестування застосовується для виявлення в особи наяв­ності і ступеня виразності певних рис особистості, здібностей і вмінь, психічних станів та являє собою серію питань із можливими варіантами відповідей. Тестування часто застосовується в дослі­дженнях професійної орієнтації молоді, переваг кандидатів на ро­боче місце тощо. Слід підкреслити і деяку хибу тестування: вірні відповіді є вельми відносними, тому ускладнюють можливість об’єктивного оцінювання певних знань, умінь тощо.

Метод експерименту — найбільш складний і відповідальний метод збирання інформації, оскільки пов’язаний зі штучним ство­ренням експериментальної ситуації, наслідки якої можуть позначи­тися на матеріальному, фізичному чи психологічному стані членів колективу, де проводиться той чи інший експеримент. Для прове­дення експерименту необхідно вибирати найбільш суттєві харак­теристики соціального процесу чи явища, що вивчається. Треба враховувати зміни контрольних характеристик, що вводяться до­слідником. Для забезпечення успішності експерименту необхідно усунути можливість впливу на нього тих явищ, які не належать до ситуації, що вивчається.