- •Автомобілі
- •1. Тенденції розвитку конструкції автомобіля на сучасному етапі.
- •2. Компоновка автомобіля. Аналіз схем компоновки легкових, вантажних автомобілів та автобусів.
- •2.1.5. Розробка схеми загального компонування автомобіля
- •3. Види безпеки конструкції автомобіля, характеристика кожного з них.
- •4. Сили, що діють на автомобіль у загальному випадку руху.
- •5. Рівняння силового балансу автомобіля. Умова руху автомобіля.
- •6. Динамічний фактор автомобіля. Визначення швидкості руху автомобіля на маршруті з використанням динамічної характеристики.
- •7. Трансмісія автомобіля, класифікація, вимоги. Призначення кожного з її складових елементів.
- •3.1. Механічні ступінчасті коробки передач
- •3.1.1. Двовальні коробки передач
- •3.1.4. Додаткові коробки передач
- •3.2.1. Фрикційні зчеплення
- •3.3. Безступінчасті трансмісії
- •3.4. Карданні передачі
- •3.5. Головні передачі
- •3.1.6. Диференціали та привід ведучих коліс
- •8. Гальмування. Сили, що діють на автомобіль у загальному випадку гальмування. Гальмова діаграма автомобіля.
- •9. Особливості гальмування автопоїздів. Гальмові системи автопоїздів. Гальмова діаграма автопоїзда.
- •3.2. Тормозные приводы автопоездов
- •§ 3. Тормозные системы автопоездов
- •10. Тенденції розвитку гальмових систем автомобіля на сучасному етапі.
- •11. Паливна економічність автомобіля, її оцінні показники. Шляхи зменшення витрати палива.
- •12. Рульове керування автомобіля, функціональні елементи та їх призначення.
- •5.6.1. Рульовий привод
- •5.6.2. Рульові механізми
- •13. Бокове відведення автомобільного колеса. Математичні та графічні залежності.
- •14. Стабілізація керованих коліс автомобіля ( визначення, схеми способів стабілізації ).
- •15. Підвіска автомобіля. Функціональні елементи та їх призначення.
- •5.4.1. Амортизатори
- •16. Плавність ходу автомобіля, вимірники плавності ходу.
- •5.5.1. Вільні коливання автомобіля
- •17. Стійкість автомобіля. Критерії стійкості.
- •18. Прохідність автомобілів та автопоїздів. Вплив конструкції автомобіля на його прохідність.
- •§ 2. Параметры оценки проходимости
- •19. Колеса і шини. Маркування та основні оціночні параметри.
- •25. Кути встановлення керованих коліс автомобілів та методи їх перевірки.
- •3.9. Експлуатаційні характеристики автомобільних коліс
- •5.2. Геометричні параметри установки коліс автомобіля
- •20. Сили які діють в кривошипному механізмі.
- •21. Призначення ходової системи автомобіля, функціональні елементи. Призначення несучої системи автомобіля, вимоги до неї. Ходова система .
- •22. Загальна будова автомобільного двигуна (механізми та системи).
- •23. Система живлення карбюраторного двигуна: призначення, основні функціональні елементи, принцип дії.
- •24. Основні геометричні параметри поршневого двигуна внутрішнього згоряння.
- •26. Класифікація рухомого складу автомобільного транспорту. Маркування вітчизняних автомобілів.
- •27. Призначення коробки передач, вимоги до неї Типи коробок передач у залежності від характеру змінювання крутного моменту.
- •28. Призначення мостів автомобіля, вимоги до них. Типи мостів в залежності від розташування на автомобілі; призначення коліс, що на них встановлюються; конструкції. Мости
- •29. Основи конструкції та робочий процес одинарної та подвійної центральної головної передачі, рознесеної головної передачі.
- •30. Призначення зчеплення. Типи зчеплень у залежності від способу звязку між ведучою та веденою частиною.
15. Підвіска автомобіля. Функціональні елементи та їх призначення.
Підвіска призначена для пружного з’єднання несівної системи автомобіля з колесами. Таке з'єднання необхідне для забезпечення заданої плавності ходу.
У будь-якій конструкції підвіски виділяють три основні функціональні елементи: пружний елемент, направляючий пристрій і пристрій, що гасить коливання.
У сучасних підвісках використовують як металеві, так і неметалеві пружні елементи. Металевим пружним елементом може бути листова ресора, спіральна пружина чи торсіон. У неметалевих пружних елементах використовують гуму (або подібний до неї полімер) і повітря (або інертний газ).
Направляючий пристрій призначений для забезпечення заданої кінематики коліс (мостів) відносно рами або кузова автомобіля і для передачі сил, що діють між колесами (мостами) і рамою або кузовом.
Пристроєм для зменшення (гасіння) коливань найчастіше служать гідравлічні або пневматичні амортизатори.
Підвіски класифікуються за такими головними ознаками:
-за кінематикою переміщення коліс відносно рами (кузова)-залежні, незалежні та балансирні;
- за типом пружного елемента - ресорні, пружинні, торсіонні, гумові, пневматичні і комбіновані.
Залежні підвіски - це такі, у яких коливання одного з коліс пов'язане з коливаннями іншого. Такі підвіски застосовують для вантажних автомобілів і автобусів, а також для деяких легкових автомобілів. Залежні підвіски можуть бути автономними чи балансирними.
Незалежні підвіски характерні тим, що коливання одного з коліс однієї осі автомобіля не залежать від коливань іншого колеса. Незалежні підвіски використовують, в основному, для легкових автомобілів, а також для вантажних автомобілів високої прохідності.
Основні схеми підвісок показані на рис. 5.6. Залежна (рис. 5.6, а) і одноважільна незалежна (рис. 5.6. б) підвіски відрізняються тим, що вертикальні переміщення колеса супроводжуються змінами кута Я. Це супроводжується деяким порушенням контакту колеса з дорогою і появою гіроскопічного моменту, що діє на колесо при великій швидкості руху і при високій частоті вертикальних коливань підвіски. Гіроскопічний момент додатково навантажує підшипники маточини колеса і спричиняє коливання його відносно шкворня (осі повороту).
У двоважільній підвісці з важелями рівної довжини - паралелограмній (рис. 5.6, в) кутове переміщення відсутнє, але дуже відчутне поперечне зміщення дельта L колеса у зоні контакту з дорогою, що викликає швидке зношування шини і порушення бічної стійкості автомобіля.
Удвоважільній підвісці з важелями різної довжини (рис. 5.6, г) переміщення у зоні контакту зведено до мінімуму при досить незначних змінах кута. Так, для наявних конструкцій при відношенні довжини верхнього r і нижнього г1 важелів у межах (0,55-0,65) зміна кута становить ламбда = (5-6°) і бічне переміщення в зоні контакту дельта L = 4-5 мм. При цьому гідроскопічний момент досить незначний і гаситься моментом сил тертя в шарнірах підвіски, а бічне переміщення компенсується боковою пружністю шини.
Важільно-телескопічну підвіску (рис. 5.6, д) яку ще називають .свічка, що качається" або „типу Мак-Ферсон", використовують переважно для передніх ведучих коліс легкових автомобілів. Вона забезпечує досить незначні зміни колії і кутів встановлення коліс, зменшуючи завдяки цьому зношення шин і поліпшуючи стійкість автомобіля. Підвіска має один поперечний важіль знизу і так звану амортизаторну стійку з пружиною. Стійка обладнана верхньою опорою з підшипником, шарнірно закріпленою у верхній частині колісної ніші під переднім крилом автомобіля. Компактність, мала маса і великий вертикальний хід є перевагами цього типу підвіски, що зумовило її широке застосування на сучасних легкових автомобілях.
У двоважільних підвісках пружним елементом може бути торсіон -вал, що нерухомо закріплений з одного кінця обладнаний важелем з іншого. Кінематична схема такої підвіски наведена на рис. 5.6, е. У неї торсіон розташований уздовж подовжньої осі автомобіля і зв'язаний з нижнім -довгим важелем L направляючого пристрою підвіски.
Двоважільну підвіску з подовжнім розташуванням важелів (рис. 5.6, ж) іноді використовують для підтримуючих ведених коліс автомобіля (причепа). Колія і кути встановлення коліс у неї незмінні. Змінюється лише база L автомобіля.
Балансирні підвіски використовують, в основному, на тривісних автомобілях для близько розташованих задніх мостів. їх також встановлюють на причепах (напівпричепах). Найбільш розповсюджені схеми балансирних підвісок наведені на рис. 5.7. У підвісці (рис. 5.7, а) кожний з мостів має свою ресору, з'єднану з однієї сторони з кронштейном рами, а з другої-з балансиром. Такі підвіски широко застосовують для напівпричепів при великій відстані між осями.
Рис. 5.6. Кінематичні схеми основних типів підвісок: а - залежна; б - незалежна одноважільна; в, г - незалежна з важілями, відповідно, рівної та нерівної довжини; д - незалежна важільно-телескопічна (типу Мак-Ферсон); е - незалежна двоважільна з торсіоном; ж - незалежна з подовжньою площиною коливань
Незалежні важільні підвіски широко застосовують на легкових автомобілях.
Найбільш розповсюдженою підвіскою сучасних передньоприводних автомобілів є одноважельна телескопічна незалежна підвіска типу „свічка, що качається", або „Мак-Ферсон"
Пружними елементами підвісок можуть бути торсіони.
Торсіон - це сталевий стержень, що працює на скручування. Він може бути суцільним круглого перерізу або складеним - з круглих стержнів чи прямокутних пластин. На кінцях торсіона звичайно зроблені головки -потовщення з нарізаними шліцами або у формі багатогранника. За допомогою головок торсіон одним кінцем кріпиться до рами (кузова), а іншим - до важеля підвіски. Торсіони, як і спіральні пружини, не можуть сприймати бічних зусиль і тому вимагають включати у конструкцію підвіски окремий направляючий пристрій. За розташуванням на автомобілі торсіони можуть бути подздовжними і поперечними.