Основи управління військами

Від знання основ управління командирами (начальниками) військами, в основному залежить своєчасність прийняття рішення розпочати бій (опера­цію), організувати всі види забезпечення бойових дій, зокрема, медичне забез­печення. Знання основ управління військами, методів роботи командирів і штабів дозволить офіцерам медичної служби своєчасно готувати пропозиції щодо медичного забезпечення частин і підрозділів в основних видах бою.

5.1. ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ

Управління військами — це цілеспрямована діяльність командирів, штабів та інших органів управління щодо підтримання бойової готовності й боєздат­ності військ, підготовки їх до бою, управління ними під час виконання поставле­них завдань.

Від якості управління військами завжди залежав успіх бою. Уміле ке­рування підрозділами й частинами сприяло розгромлення противника з най­меншими втратами і досягненню перемоги за короткий час.

Теорія й практика управління військами розвивалися та удосконалю­валися водночас із зміною озброєння, техніки, організації військ і способів ведення бойових дій.

До появи масових армій, коли бойові дії розгорталися на невеликих, переважно відкритих просторах, управління військами здійснювалося без­посередньо командиром (начальником). При цьому вирішальну роль відігра­вало візуальне спостереження за своїми військами і військами противника на полі бою. Необхідні розпорядження (вказівки) командир (начальник) відда­вав військам особисто або через ад'ютантів, ординарців, зв'язкових, які пере­сувалися пішки або на конях. Засобами управління головним чином були звукові сигнали і прапорці.

Із збільшенням чисельності армій, зростанням розмаху бойових дій та зміною умов їх ведення розширюється коло та ускладнюється характер зав­дань, які виконують у процесі управління. Робота щодо управління війська­ми стала настільки різноманітною й складною, що виконати її в повному обсязі в терміни, які диктуються темпом розвитку подій на полі бою, не під силу одній людині. Виникає необхідність створення спеціального органу, який повинен допомагати командиру. Для виконання завдань, пов'язаних з управ­лінням, спочатку впроваджують військову раду при головнокомандуючому, ^а пізніше — штаби об'єднань, з'єднань і частин.

У сучасних умовах управління військами — складний процес, в якому беруть. участь командири, штаби, начальники родів військ, спеціальних військ і служб.

Основним змістом управління є: організація і проведення заходів щодо тримання бойової готовності й боєздатності військ; безперервне добування, Р. вивчення та узагальнення даних про обстановку; прийняття рішення; очолення підлеглих із завданням; планування бою; організація і підтримання

безперервної взаємодії; організація всіх видів забезпечення бою; організація системи управління; безпосереднє керування підготовкою підрозділів і частин й₍ бою; постійний контроль за виконанням поставлених завдань; надання підлеглу необхідної допомоги.

Основою управління є рішення командира.

Управління військами повинно забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин (підрозділів) і успішне виконання ними зав. дань у встановлені терміни і в будь-яких умовах обстановки.

Підвищилися вимоги до обгрунтування рішень, що приймаються, і до планування бою. Значно зросла потреба в науковому передбаченні розвиту обстановки і виявленні ініціативи. Різко загострилася боротьба за випередження противника в діях. У керуванні військами підвищилася роль технічних засобів управління. Змінилася технічна база управління. Сучасні засоби управління створюють умови для успішного виконання офіцерами зростаючого обсягу робіт щодо керування військами. Разом із цим, збільшилася ймовірність не тільки порушення зв'язку, але й виходу з ладу цілих даної системи управління з'єднання (частини), що ускладнює підтримання її стійкості Високі темпи ведення бою будуть потребувати частішого переміщення пунктів управління, змушувати керувати частинами (підрозділами) як під час руху так під час коротких зупинок. Тому висувають високі вимоги до діяльності командирів і штабів по управління частинами й підрозділами в бою.

Основними принципами управління частинами (підрозділами) є: єдиноначальність; особиста відповідальність командирів (начальників) за прийняття рішення й результати виконання поставлених завдань; централізація управління в поєднанні з ініціативою підлеглих; знання і глибокий аналіз обстановки передбачення ходу подій; твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя; висока організованість, оперативність і творчість у роботі командира і штабу.

Єдиноначальність — найважливіший принцип управління військами Він означає, що тільки командир наділений владою стосовно підлеглих.

Єдиноначальність полягає в тому, що командир особисто приймає рішення розпочати бій, віддає підлеглим необхідні накази й розпорядженні організовує їхнє виконання. Із допомогою її досягають централізації та єдності дій військ при виконанні поставлених завдань.

У тісному зв'язку з єдиноначальністю знаходиться принцип особисто відповідальності командирів (начальників) за прийняття рішення й результат

виконання поставлених завдань.

Командири-єдиноначальники всіх рівнів несуть повну відповідальність за різні сторони життя й діяльності підпорядкованих їм військ і хоч кожний командир при виконанні завдань щодо управління військами спирається н колектив, у необхідній мірі використовує допомогу інших посадових осіб органів управління, однак тільки він несе персональну відповідальність за доцільність прийнятого рішення розпочати бій, правильність і обгрунтованість рішень, які приймаються під час бою, найбільш ефективне використання в бою наявних сил і засобів та остаточні результати виконання військами поставлених бойових завдань.

Якщо командир приймає недоцільні рішення, підлеглі підрозділи й частини застосовує в бою невміло, неефективно, а поставлені завдання виконує не повністю, з порушенням встановлених термінів або зовсім не виконує, то він відповідає за законами воєнного часу.

Необхідність дотримання принципу централізації управління зумовлена тим, що сучасний загальновійськовий бій, як і раніше, ведуть у відповідь до задуму старшого командира і для досягнення загальної мети потрібні узгоджені зусилля всіх сил і засобів, що беруть участь у бою. Централізація управління виявляється в тому, що старший команди ' всі дії підлеглих і приданих підрозділів та частин єдиним планом, спрямовує їхні зусилля на швидке досягнення загальної мети бою. Вона особливо важлива при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням зброї масового ураження; з використанням військами досягнутих при ньому результатів; необхідністю знищення, насамперед засобів ядерного, хімічного ураження, систем високоточної зброї противника; з діями військ у зонах зараження, в районах руйнувань, пожеж і затоплень.

Централізація не зменшує, а передбачає широку ініціативу підлеглих У сучасних умовах, коли обстановка на полі бою змінюється часто і швидко ^: ініціативні дії всіх посадових осіб, які беруть участь в управлінні військами мають досить велике значення.

Кожен командир повинен проявляти розумну ініціативу у визначенні способів виконання отриманих завдань.

Повну ініціативу у визначенні способів виконання поставлених завдань необхідно надавати підлеглим на всіх рівнях управління військами. Офіцер не повинен боятись відповідальності за використання в критичний мо­мент бою всіх можливостей для досягнення успіху.

Знання і глибокий аналіз обстановки належать до основних принципів, бо без них управління неможливе. Вони дозволяють виділити в обстановці, Що склалася, суттєве, виявити моменти, що заважають виконанню отримано­го завдання у визначений термін, своєчасно намітити заходи щодо усунення їхнього негативного впливу на дії підлеглих військ, прийняти найбільш до­цільне рішення про бій. Знання і глибокий аналіз обстановки, в якій ведуться бойові дії, дають можливість командиру, штабу та іншим органам управлін­ня спрямувати зусилля підлеглих на подолання труднощів, що зустрічаються ^П|Д час бою, своєчасно реагувати на зміни в обстановці.

Однак, якщо в сучасному загальновійськовому бою обмежитися тільки Реагуванням на події, що вже сталися, то при швидких і різких змінах обстановки в результаті нанесення противником ядерних, хімічних ударів чи масованого застосування високоточної зброї важко розраховувати на успішне конання поставлених завдань. Тепер, як ніколи, зростає роль передбачення ходу подій на полі бою.

Передбачення перспектив розвитку подій дозволяє успішно подолати труднощі сучасного бою, як недостатня кількість даних про обстановку і брак часу; завчасно та обгрунтовано намітити шляхи й засоби досягнення поставленої мети. Сьогодні командир повинен передбачати можливі зміні-обстановки на значно більшу глибину і з більшим випередженням у часі аніж у роки Другої світової війни. А це залежить, головним чином, від рівні підготовленості командира та інших посадових осіб, які беруть участь у уп. равлінні військами, від знання ними тактики дій противника, від врахуванні факторів, які впливають на розвиток подій, ведення активної й цілеспрямованої розвідки, наявності надійного зв'язку, своєчасних донесень підлеглих постійної інформації з боку вищестоящих органів управління й сусідів.

Досвід свідчить, що твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя завжди сприяли досягненню успіху в бою. Особливе зростає значення цього принципу при веденні бою в умовах застосуванні противником ядерної, хімічної, високоточної зброї, що нерідко може викликати багато непередбачених труднощів, порушувати сплановані дії військ т; призвести до великих втрат у підрозділах і частинах, сильного зараженні місцевості, великих руйнувань, затоплень, пожеж. У частини особового скла- ду можуть з'явитися розгубленість, панічний страх, а в командира, який організовує бій, — невпевненість, сумніви щодо правильності своїх дій. Усе це ускладнить становище військ.

На успіх можна розраховувати тільки за умов, якщо високу вимогливість командира, штабу та інших органів управління, усі зусилля війсь рішуче об'єднати й спрямувати на подолання труднощів, які виникли, на по- вне і точне виконання прийнятих рішень і планів.

Історичний досвід свідчить, що управління військами може бути успішним тільки за умови досягнення високої організованості, оперативності й творчості в роботі командира та штабу. Командири, штаби, начальники родів війсь і спеціальних служб повинні діяти як єдиний згуртований колектив. Кожен них має добре знати і вміло виконувати свої функціональні обов'язки, а } всього управлінського організму в цілому повинні відзначитися чітким розподілом завдань та функцій між виконавцями та злагодженістю в їхній робі ті, дисциплінованістю, суворим порядком, які забезпечують точне і своєчасне виконання завдань щодо управління військами в складних умовах сучасної загальновійськового бою.

Професійні навички офіцерів управлінського апарату й технічні засоби керування необхідно максимально використовувати для вироблення оригінальних прийомів і способів дій, на появу яких противник не сподівається. Відмова від шаблону, постійний пошук нових шляхів виконання завдань, и виникають у процесі управління військами, в значній мірі сприяють успіху керування підрозділами і частинами при підготовці та під час бою.

Кожний з розглянутих принципів управління військами в різних умовах сучасного загальновійськового бою відіграє неоднакову роль. Тому командири, офіцери штабів та інших органів управління повинні оволодіти ними виробляти навички творчого застосування їх відповідно до конкретних умов бойової обстановки. Необхідними умовами успішної реалізації основних принципів управління військами при підготовці й під час бою є, головним чином високі особисті якості й професійна підготовка офіцерів, застосування ними

досконалих методів роботи і вміле використання технічних засобів при виконанні завдань, постійна проінформованість про противника, збереження в таємниці всіх заходів щодо керування військами, забезпечення життєздатності системи управління.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ

Організаційно-технічну основу управління військами становить сис­тема управління, її створюють для надійного й ефективного керування підроз­ділами, частинами, з'єднаннями при підготовці та під час бою. Вона містить у собі органи управління, пункти управління, засоби управління - зв'язок і автоматизовані системи управління, а також інші спеціальні системи.

Органи управління — це організаційно-штатні чи тимчасово створені (виділені) колективи, окремі посадові особи, які наділені певними правами й обов'язками щодо управління військами в мирний і воєнний час.

В основу побудови органів управління всіх ланок покладено функці­ональний принцип, суть якого полягає в тому, що кожна посадова особа, штаб, відділення відповідає за¹ виконання конкретних обов'язків щодо того чи іншого виду робіт. Разом із тим, структура органів управління в різних ланках є однотипною.

У загальному вигляді структура органів управління в кожній ланці містить у собі: командування, штаб, начальників родів військ, спеціальних військ, начальників із видів технічного й тилового забезпечення.

Органи управління мають визначений штатами чисельний склад поса­дових осіб, які виконують покладені на них функціональні обов'язки, перед­бачені статутами й настановами.

Під органами управління необхідно розуміти окремих осіб керівного складу й небагаточисельні колективи офіцерів, які очолюють військові форму­вання різних рівнів та виконують функції щодо управління підрозділами, час­тинами і з'єднаннями при підготовці й під час бою. До них належать команди­ри, їхні заступники, штаби, начальники родів військ, спеціальних військ і служб.

Особливу роль в управлінні військами відіграють командири і штаби.

Командир є центральною фігурою в управлінні військами. На нього покладають усю відповідальність за дисципліну, морально-психологічний стан, виховання й навчання особового складу, постійну бойову готовність і боє­здатність підрозділів, частин і з'єднань, за якість управління військами, пра­вильне застосування їх у бою та успішне виконання ними поставлених завдань.

Командир-єдиноначальник у процесі управління військами повинен спиратися на колектив, тому що самостійно не взмозі вирішити всі питання. ш управляє військами не тільки особисто, й через штаб, своїх заступників, чальників родів військ, спеціальних військ і служб.

Штаб є першим помічником командира в управлінні військами, основ­ні органом, що забезпечує управління ними в період підготовки й під час уся його робота будується на основі рішення й вказівок командира, а також розпорядження вищестоящого штабу.

Сучасний штаб — складний організм, який виконує в процесі управління військами відповідальні й багатогранні завдання. Він повинен забезпечувати підтримання високої бойової готовності й боєздатності військ і організації управління, займатися питаннями підготовки й ведення бою. Це зумовлю, необхідність мати в організаційній структурі штабу для виконання різни) функцій операторів, розвідників, зв'язківців і офіцерів інших спеціальностей

Знати обстановку, глибоко і всебічно її аналізувати — найважливіший обов'язок штабу. Це досягається ретельною організацією розвідки, наполегливим добуванням даних про противника, безперервним вивчення;, справжнього стану й бойових можливостей своїх військ, характеру місцевості, метеорологічних умов, радіаційної, хімічної й бактеріологічної (біологічної) обстановки. Під час підготовки до бою штаб у короткі терміні проводить складні розрахунки, прогнозує можливі результати бою, готу командиру пропозиції щодо застосування наявних сил і засобів. Він плану бій, ознайомлює війська із завданнями, допомагає командиру організовувати й безперервно підтримувати взаємодію військ під час виконання поставлених завдань.

У механізованому (танковому) полку до складу управління входять командування, штаб, начальник артилерії й начальник ППО полку, службі технічна частина і тил полку.

Командування становлять: командир полку, його заступники (начальник штабу, заступник командира полку з виховної роботи, заступник командира полку з озброєння та заступник командира полку з тилу).

До складу штабу входять: старший помічник начальника штабу, старший помічник начальника штабу із стройової частини й кадрів, начальник розвідки, начальник зв'язку, секретна частина та інші.

Командування механізованого (танкового) батальйону нараховує трьох офіцерів: командира батальйону, його заступника (начальника штабу), заступника командира з виховної роботи.

Під час бою штаб здійснює постійний контроль за своєчасним і точним виконанням підрозділами й частинами поставлених завдань, надає І необхідну допомогу. Важливі обов'язки штабу: подати донесення вищестоящому штабу під час бою; постійно інформувати командирів, штаби підлеглих та взаємодіючих підрозділів і сусідів про нові дані обстановки, наявнім особового складу, матеріальних засобів і доз опромінення; комплектував підрозділи і частини всім необхідним для ведення бою; вивчати й передавай військам бойовий досвід.

Успішне виконання цих складних завдань потребує високої бойової готовності, організованості, чіткості, злагодженості та оперативності в (V боті штабу. Підтримання безперервного зв'язку з підлеглими військами, су дами й вищестоящим штабом, кваліфіковане виконання поставлених завдань в обмежено короткий час, передбачення можливих змін в обстановці й своєчасне реагування на них також є основними вимогами до роботи штабу.

Значна роль в управлінні військами належить начальнику штабу. Він першим заступником командира і має право від його імені віддавати розпорядження військам, а також заступникам командира, офіцерам родів військ, спеціальних військ і служб. Про всі накази, які віддає, начальник штабу доповідає командиру, а командир інформує його про прийняті ним рішення і видані підлеглим розпорядження. Робота командира й начальника штабу • будується на основі взаємоповаги, творчого і ділового контакту. ' Начальник штабу повинен завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни і бути готовим доповісти про свої пропозиції щодо рішення розпочати бій, знати, де знаходяться, чим займаються, як забезпечені, чого потребують війська. Він несе особисту відповідальність за організацію й підтримання безперервного управління підрозділами й частинами, постійно керує роботою штабу і як основний організатор роботи всього апарату уп­равління спрямовує його діяльність на своєчасне проведення заходів, пов'язаних із підготовкою й веденням бою. Начальник штабу узгоджує роботу заступників командира, штабу, начальників родів військ, спеціальних військ і служб при виконанні конкретних завдань щодо управління військами.