7.4. Підготовка оборони

Підготовка оборони частини (підрозділу) починається відразу після одержання бойового завдання від старшого командира (начальника). Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бойових завдань підрозділам, проведенні рекогносцировки, організації взаємодії й всебічного забез­печення бою та управління); підготовці полку до виконання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового порядку; створенні системи вогню; інже­нерному обладнанні ділянки оборони; практичній роботі командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ та службу підпорядкованих підроз­ділах; проведенні інших заходів.

Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очі­куваного часу переходу противника в наступ. При наявності часу підготовку до оборони ведуть проводячи всі заходи в повному обсязі, а при його відсут­ності — в короткі терміни в скороченому обсязі.

В усіх випадках враховують підтримання постійної готовності військ до відбивання раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і зброї масового ураження.

Для відбивання агресії противника в початковий період війни в мир­ний час проводять попередню підготовку оборони, а в загрозливий період перед війною (іноді з початком) — безпосередню підготовку.

Попередню підготовку оборони проводять приховано, з доведенням завдань до батальйону включно та визначаючи положення підрозділів: у пол­ку — до відділення, в батальйоні — до окремого вогневого засобу.

Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводяться до всіх командирів (включно до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають та готують оборону. В повному обсязі здійснюють інженерне обладнання місцевості та позицій, ство­рюють систему вогню та інженерних загороджень.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир полку прий­має рішення та ознайомлює командирів підрозділів за картою. Потім усю роботу щодо організації оборони проводять на місцевості.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з про­тивником командир полку перш за все застосовує заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. В ході закріплення він визначає задум бою; віддає підрозділам попередні бойові розпорядження; завершує прий­няття рішення за картою; ознайомлює підрозділи із завданнями; дає вказів­ки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи щодо створення в найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, організації протипо­вітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Згодом, як тільки дозво­лять обставини, командир полку проводить рекогносцировку, під час якої уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.

7.5. Ведення оборонного бою

Ведення оборонного бою можна почати з дій щодо відбивання масо­ваних авіаційних та ракетних ударів противника і вторгнення його мобіль­них і диверсійно-розвідувальних груп.

Командир полку та штаб повинні якнайкраще підготуватися до обо­рони та вжити заходи щодо підвищення готовності своїх підрозділів, сил та засобів до відбивання ударів противника.

Особливе значення має своєчасне зайняття оборони та вмілі бойові дії полку щодо відбивання вторгнення противника на початку війни. У цих умовах необхідно взяти до уваги дуже обмежені терміни для зайняття обо­рони, можливість її ведення при неповній готовності захисних позицій, за­стосування противником нових видів зброї та неочікуваних способів дій і малий бойовий досвід.

У ході вступу в бій передових частин противника підрозділи передо­вого загону та частини прикриття послідовним упертим утриманням по­зицій та районів оборони (опорних пунктів) на найважливіших напрям­ках, ведучи маневрову оборону, вимотують противника, наносять йому якомога більших втрат, зупиняють, примушують передчасно ввести в бій головні сили та наступати в невигідному напрямку, втягують їх у вогневі мішки. При цьому широко застосовують у тилу противника дії розвіду­вальних груп та загонів. Крім цього, при сприятливих умовах частина сил проводить короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону перешкоджають спробам противника прорвати передній край обо­рони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в ата­ку здійснюють вогневе відбивання атаки з повним використанням вогневих можливостей оборони. У разі наближення противника до оборони вогонь військ, що захищаються, наростає та досягає найбільшого напруження. Його зосереджують спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого широко застосовують керовані боєприпаси.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швидкість маневру вогнем, особливо прії загрозі вклинення в глибину оборони полку, має вирішальне значення для відбивання наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, що обороняються. Командир полку вживає заходи, щоб зупини­ти його просування в глибину та сторони флангів, роз'єднати його бойові Порядки вогнем усіх видів зброї та ударами авіації і нанести йому макси­мальних втрат.

Підрозділи, що залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За.сприятливих умов вони можуть наносити Удари у фланги та тил противника. Командир полку повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, які має у своєму розпорядженні.

Контратаку другими ешелонами полку застосовують у сприятливих Умовах при вклиненні незначних сил противника, здебільшого разом з іншими ешелонами полку, а іноді — самостійно, з дозволу командира полку.

Самостійну контратаку другими ешелонами полку проводять при ве­денні бою за утримання батальйонами районів оборони на першій позиції.

Контратаку організовує особисто командир полку та проводить її швидко у фланг чи тил противника, що прорвався. Про прийняття рішення розпочати контратаку командир полку доповідає своєму начальнику.

Висування других ешелонів здійснюють по якомога більшій кількості маршрутів у передбойовому порядку, приховано, з максимальним викорис­танням маскуючих властивостей місцевості, засобів маскування та протидії технічним засобам розвідки та наведення противника. Одночасно з цим по­чинають вогневе ураження противника. Бойовий порядок завжди шикується в один ешелон з виділенням загальновійськового резерву.

Контратаку необхідно підтримувати всіма засобами, що є в розпоря­дженні командира полку, та проводити у взаємодії як із підрозділами першо­го ешелону, так і підрозділами, що залишилися в тилу противника, рішуче та беззупинно, до повного відновлення оборони чи виходу на вказаний рубіж.

Після контратаки всі командири та штаби, не чекаючи вказівок, вжива­ють заходи щодо швидкого відновлення порушеної систем й вогню, протитан­кових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбивання по­вторних атак противника.

7.6. ВИХІД ІЗ БОЮ І ВІДХІД

Вихід із бою і відхід застосовують із метою залишення зайнятого опорного пункту (району оборони) і займання більш вигідного рубежу або виведення своїх військ із-під у дару противника.

Відхід роти в усіх випадках починають тільки після наказу старшого командира (начальника). Як правило, вихід із бою і відхід здійснюють вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Але ситуація може скластись так, що рота (батальйон) буде змушена почати відхід вдень.

При безпосередньому зіткненні з противником відходу передує вихід із бою. Для забезпечення виходу з бою основних сил роти (батальйону), виді­ляються підрозділи прикриття. До складу підрозділів прикриття від батальйону можна призначати по одному посиленому взводу від кожної роти, яка знахо­диться в безпосередньому зіткненні з противником. При сприятливих умовах для досягнення даної мети необхідна одна з рот першого ешелону, яка діє в напрямку головного удару противника. Ці підрозділи залишаються на зайня­тих ними позиціях із метою введення противника в оману, ведуть посиленні) вогонь і підтримують той режим бойових дій, який був перед виходом із бою Для управління ними прикриття призначають старшого командира, який підпорядковується командиру роти (батальйону) і підтримує з ним зв'язок Підрозділ прикриття відступає згідно з наказом командира роти (батальйо­ну) раптово, як правило всіма силами відразу або короткими перебіжками від одного пункту місцевості до іншого, надаючи взаємну допомогу вогнем.

Усі заходи щодо виходу з бою і відходу проводять потай у короткий строк і без порушення попереднього режиму діяльності особистого складу, особливо рот першого ешелону. При цьому велику увагу приділяють забезпеченню виходу з бою, прикриттю відходу, організації регулювання руху на маршруті, встановленню загород, завалів і засідок на шляхах руху противника.

Бойовий порядок батальйону при виході, з бою і відході складається з підрозділів прикриття, охорони і головних сил.

Порядок виходу з бою залежить від характеру дій противника, одер­жаного наказу відходу та інших умов ситуації. Його можна здійснювати тоді, коли противника зупинено і при активних його діях.

У першому випадку порядок виходу з бою може бути таким. Підрозділи прикриття залишаються на своїх позиціях до вказаного часу або сигналу і ведуть такі ж дії, які були до початку виходу головних сил із бою. У визначений час усі підрозділи, згідно з наказом командира роти (батальйону), відходять раптово, як правило по всій смузі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідувати, то в такому випадку підрозділи прикриття, притримую­чи наступ противника, відходять короткими перебіжками, з рубежу на рубіж. При цьому вони спільно з інженерно-саперними підрозділами руйнують мос­ти, переправи і ділянки доріг, влаштовують мінно-підривні та інші загороди в напрямках руху противника і тим самим затримують його просування.

При виході з бою в умовах активних дій противника рота (батальйон) вогнем усіх засобів завдає йому поразки, а при необхідності може частиною сил або в повному складі раптово контратакувати з тим, щоб зупинити на­ступ противника, а потім за допомогою виділених підрозділів прикриття, вогню артилерії, гранатометів, загороджень, димів і аерозолів швидко вийти з бою і відійти головними силами у вказаний район. У районі збору командир роти (батальйону) уточнює взводам (ротам) і приданим засобам завдання щодо відходу, а також організовує розвідку й охорону головних сил.

Охорону роти (батальйону) при відході здійснює тильна похідна зас­тава, а при необхідності — бокові похідні застави, які вогнем находу і з місця, а також діями із засідок затримують противника до вказаного часу. Застави разом із саперними підрозділами руйнують мости, переправи, ділянки доріг і влаштовують мінно-підривні та інші загороди.

При виході з бою і відході посилений механізований (танковий) ба­тальйон може бути призначений в ар'єргард полку із завданням затримати противника, виграти час, необхідний для того щоб відірвати головні сили полку і забезпечити їх відхід на новий оборонний рубіж.

При цьому батальйон посилюють танковими, механізованими, арти­лерійськими, інженерними та іншими підрозділами.

Батальйон, виділений в ар'єргард, завчасно займає для оборони визна­чений йому рубіж і утримує його протягом певного часу або до одержання наказу відходити. При відході на наступний рубіж широко застосовує засідки і руйнування.

Відхід ар'єргарду здійснюють послідовно з рубежу на рубіж або пере­катами, коли частина сил і засоби ураження відходять на наступний рубіж, де займають оборону на широкому фронті й забезпечують організований відхідних підрозділів батальйону.

Артилерійські підрозділи, придані батальйону, знищують противника, особливо його танки і бойові машини піхоти, які наступають із фронту і на флангах, ведуть вогонь на граничні відстані по накопиченню військ н_а вузлах доріг і переправах, сповільнюють його просунення, крім того, уражують противника, який прагне обійти ар'єргард із флангів.

Головні сили ар'єргарду, які вийшли з бою по ротах, сходяться в похідні колони І швидко відходять для організації оборони наступного або кінцево­го рубежу відходу чи району, вказаного командиром полку.

Насамперед відходять підрозділи батальйону, які не пов'язані з боєм (другі ешелони, резерви), потім — артилерія і підрозділи першого ешелону.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу, які не використовуються для безпосереднього забезпечення виходу із бою, завчасно відходять у район, вказаний командиром батальйону, або на кінцевий рубіж відходу. Поране­них і хворих, а також несправне озброєння, бойову та іншу техніку евакую­ють до початку відходу.

Глава восьма