Наступальний бій

8.1. Основи наступального бою

Протягом багатовікової військової історії тактика наступального бою безперервно змінювалась, насамперед під впливом удосконалення сил і за­собів збройної боротьби.

На ранній стадії розвитку військової справи, коли знищення против­ника досягали тільки силою безпосереднього фізичного впливу воїнові холод­ною зброєю, наступ вели в щільно зімкнутих рядах і на невелику глибину. Він складався, з одного елемента — удару військ. У подальшому, у зв'язку з уск­ладненням бойових дій, з'явилися й інші елементи наступального бою. Так, із винаходом пороху, а потім і вогнепальної зброї, важлива роль у бою стала належати вогню. Одночасно велике значення мав маневр військ.

Починаючи з другої половини XIX ст., основні удари противнику в бою завдавалися вогнем. Якщо в період наполеонівських війн втрати особистого складу від вогнепальної зброї становили 40 %, від холодної зброї — 60 %, то у франко-прусській війні 1870-1887 рр. втрати від вогню збільшилися до 90 %.

Подальше підвищення ролі вогню в наступальному бою пов'язане з оснащенням військ скорострільною й далекобійною артилерією, а також ку­леметами. Наприклад, підчас Першої світової війни вогнева потужність піхот­них дивізій внаслідок наявності в них автоматичної зброї та артилерії збільши­лась у 2,5-3 рази. У результаті рукопашний бій, багнетна атака піхоти й ша­бельний удар кінноти поволі поступилися місцем ближньому вогневому бою.

Склався груповий бойовий порядок навколо сильних ударно-вогневих засобів (гармат безпосереднього супроводження, а потім і танків), що призвело до підвищення маневреності військ і їх швидкого просування в глибину оборо­ни противника.

Наступальний бій набув загальновійськового характеру. Успіху мож­на було досягти лише спільними зусиллям всіх родів військ і засобів, які брали участь у бою. У зв'язку з цим, підвищилося значення взаємодії в наступі. Одно­часно під впливом нових засобів боротьби зросли активність і напруженість бойових дій, збільшився просторовий розмах операцій (боїв).

Досягти успіху в сучасному наступі неможливо без сильного удару на всю глибину бойового порядку противника, безперервного бойового уражен­ня всіх його елементів, широкого маневру військами, постійного нарощення бойових зусиль.

Посилюється вогневе протиборство в бою. Обидві сторони намагають­ся ще до введення в бій головних сил завдати вирішальної поразки противни­ку на дальніх підступах, максимально послабити його, а потім ударом назем­них військ із повітря розчленувати оборону противника по фронту і в глибину та розгромити по частинах угрупування, що обороняється.

У сучасних умовах підвищується значення рішучості наступального бою її показником є якомога ширше залучення в сферу активної боротьби повітряного простору. Вже в роки Другої світової війни найважливішу роль відігравали авіація й повітряні десанти, внаслідок чого наступ являв собою сукупність стрімких наземних ударів по противнику і ударів із повітря. За­раз ця тенденція отримала подальший розвиток. Наступ набув наземно-по­вітряного характеру. А це означає, що для досягнення успіху в бою першочер­гове значення мають тверде й безперервне управління різнорідними силами. чітка організація взаємодії військ з авіацією, тактичними повітряними десан­тами, підрозділами вертольотів, а також створення гнучкої системи протипо­вітряної оборони, надійне прикриття підрозділів від ударів із повітря.

Наземно-повітряний характер наступу створює вигідні передумови для застосування рішучіших способів розгромлення противника: глибоке охоп­лення противника з повітря; нанесення йому комбінованих наземно-повітря­них ударів силами атакуючих військ першого ешелону з фронту в поєднанні з ударом тактичними повітряними десантами із тилу, а також авіацією й бойо­вими вертольотами з повітря.

У сучасному наступальному бою значно зростає роль маневру. Його застосовують із метою створення найвигіднішого угрупування військ, швид­кого використання результатів вогневого ураження противника, стрімкого просування в глибину його оборони, нанесення раптових ударів по вразли­вих місцях у його бойовому порядку, особливо по флангах і тилу, а також для швидкого виведення своїх підрозділів з-під ударів противника й перене­сення зусиль на нові напрямки.

Важливе значення в досягненні швидкого й рішучого успіху має вміле використання нових, не очікуваних противником, тактичних прийомів. У су­часних умовах є широкі можливості для подальшого збагачення арсеналу так­тики наступального бою новими тактичними прийомами. Так, у зв'язку з осе­редковим характером сучасного бою, як зазначено в іноземній пресі, набуває подальшого розвитку тактика рейдових дій. Вважається, що рейдовий маневр буде найефективнішим при захопленні засобів масового ураження противни­ка, його комплексів високоточної зброї, знищенні пунктів управління, вузлів зв'язку, засобів протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби, пе­рехопленні комунікацій.

У результаті того, що в бою найбільше застосовують бойові вертольо­ти, виникає необхідність засвоювати способи противертолітної боротьби, а також прикриття військ від авіаційних ударів.

Необхідно звертати увагу на боротьбу з розвідувально-ударними комп­лексами противника й заходи щодо захисту від них.

Відповідно до концепції повітряно-наземної операції, планують досяга­ти мети оборонних дій шляхом глибокого вогневого ураження не тільки пер­шого, але й другого ешелону і резервів наступаючих військ, широким застосу­ванням маневру силами і засобами на землі й повітрі, а також інженерних заго­роджень, рішучим проведенням контратак.

Сучасний наступальний бій, як свідчить досвід локальних війн, харак­теризується складною радіоелектронною обстановкою. Досліджуючи вплив радіоелектронної обстановки на дії військ, військові спеціалісти США зробили висновок, що за рахунок створення радіоелектронних перешкод можливо знизити ефективність виконання бойових завдань окремими засобами ура­ження приблизно на 70 %.

У зв'язку з подальшим ускладненням сучасного наступального бою, вирішальну роль відіграють ініціатива й творчість командирів і офіцерів штабів при виборі способів розгромлення противника, вміння організовува­ти безперервну розвідку, надійне вогневе ураження противника, чітку взає­модію сил і засобів, гнучкий і сміливий маневр, ефективний захист своїх військ від зброї масового ураження й високоточної зброї противника, постійне підтримання високої бойової готовності військ.