Глава II

СИМПТОМИ ТА СИНДРОМИ ХВОРОБ. ДІАГНОЗ. ПРОГНОЗ

Симптоми хвороб

Патологічний процес викликає в організмі порушення функціонального стану окремих органів або призводить до їх морфологічних змін, які відрізняють хвору тварину від здорової. Ці змін» називають симптомами (від грецьк. symptoma — випадок, співпа-дання) або ознаками хвороби. Ряд авторів не надають значення різниці в термінах «симптом» і «ознака». Інші вчені, в тому числі А. В. Синьов і В. І. Зайцев, до симптомів хвороби відносять функціональні зміни з явищами динамічного характеру (шуми хлюпання, кашель, гарячка, збільшення частоти пульсу і дихання,, хрипи і т. д.), а ознаками називають морфологічні зміни, спричинені хворобливим процесом (набряк, рана, виразка, висипи іт. д.). Досвід показує, що в більшості випадків функціональні та морфологічні зміни називають і симптомами й ознаками, не розмежовуючи їх.

За методом виявлення усі симптоми поділяють на об'єктивні і умовно суб'єктивні. Об'єктивні симптоми лікар ветеринарної медицини виявляє при загальному дослідженні тварини чи дослідженні окремих систем (наприклад, хрипи, підвищення температури). Суб'єктивні симптоми — це ті, про які повідомляє хвора людина, У тварин відсутній дар мови й тому в практиці ветеринарної медицини можуть бути лише умовно суб'єктивні симптоми, їх не можна виявити дослідженням тварини, але при спостереженні за нею лікар помічає деякі ознаки, на основі яких він визначає той чи інший стан тварини. Наприклад, коліки, затруднене ковтання корму свідчать про болючість, розчухування деяких місць — про сверблячку. Досліджуючи тварину, лікар не може відчути біль чи сверблячку у тварини, а тварина не розповість йому про них. Але поводження тварини дає змогу лікарю зробити висновки про наявність цих симптомів, які є умовно суб'єктивними.

Залежно від локалізації симптоми поділяють на загальні та місцеві. Загальні є результатом реакції усього організму (підвищення температури, погіршення апетиту та ін.), а поширення місцевих обмежується патологічним фокусом (наприклад, тупий перкусійний звук над ділянкою запалення легень).

За значенням для встановлення діагнозу симптоми поділяють на специфічні або патогномонічні, типові, важливі або провідні, нетипові, маловажливі, випадкові.

Патогномонічними або специфічними симптомами вважаються такі, які характерні лише для одного захворювання, і тому

25

природно, що встановлення їх має вирішальне значення для діагностування даної хвороби. Прикладами таких патогномонічних симптомів можуть бути: тільця Негрі при сказі, шуми хлюпання при вислуховуванні серця — для перикардиту, скакаючий пульс — для недостатності клапанів аорти, наявність Bacillus anthracis — для сибірки і т. д. На жаль, таких патогномонічних симптомів обмаль.

Типові — це симптоми, наявність яких обов'язкова для тієї чи іншої хвороби, але їх, на відміну від патогномонічних, виявляють й при інших хворобах. Наприклад, притуплення перкусійного звуку при крупозній пневмонії вважається симптомом типовим, однак воно може спостерігатися і при інших патологічних процесах у легенях — катаральному запаленні легень, абсцесі легень та інших хворобах. І все ж типові симптоми є дуже важливими для встановлення діагнозу.

Кожне захворювання проявляється багатьма симптомами, але один з них або навіть кілька є найбільш важливими або провідними, оскільки становлять основу для розпізнавання хвороби. Наприклад, при травматичному перикардиті у корів виявляють венозний застій, набряки, підвищення температури, збільшення частоти пульсу, зменшення сили тонів, максимального артеріального тиску, зміни габітусу, гіпотонію передшлунків та ін. Однак жоден з цих симптомів не є провідним, оскільки основними, вирішальними для встановлення діагнозу є шуми тертя та хлюпання, які знаходять при вислуховуванні серця. Ось тому їх і називають.провідними або важливими.

За окремими симптомами лікар може передбачити подальший розвиток хвороби, тобто прогнозувати її завершення. Зважаючи на значимість для прогнозування, розрізняють сприятливі, несприятливі, загрожуючі й безнадійні симптоми. Сприятливими симптомами, наприклад, вважаються поява апетиту, скорочень рубця при атонії передшлунків, зниження до нормальної тем-' ператури тіла, тобто ті, які є передвісниками видужання тварини. Несприятливі симптоми свідчать про подальший розвиток патологічного процесу, перехід його в більш тяжку стадію. Загрожуючі — це симптоми, що можуть призвести до швидкої загибелі тварини, якщо їй не надати кваліфікованої допомоги. Наприклад, ознаки асфіксії при гострій тимпанії рубця, гострому розширенні шлунка, метеоризмі кишечника. Безнадійними симптомами вважають такі, при яких тварини не видужують і прогноз буде несприятливим; наприклад, встановлення шуму хлюпання у серцевій сумці у корів, що є патогномонічним симптомом для травматичного перикардиту.

26