Прогноз хвороби

Прогноз (від грецьк. prognosis — передбачення, завбачення) — передбачення перебігу і закінчення хвороби, обгрунтоване діагнозом хвороби та знаннями закономірностей перебігу патологічного процесу. Якщо діагноз є висновок про теперішнє, то прогноз — це обгрунтоване на діагнозі припущення про майбутнє (Захар'-їн Г. А.). Чим повніший і індивідуальніший діагноз, тим точнішим може бути прогноз.

При визначенні прогнозу враховують: суть хвороби, тобто діагноз, індивідуальні особливості організму, наявність радикальних методів лікування та можливості їх застосування у даних умовах і створення для хворої тварини необхідних умов утримання та годівлі.

У висловлюваннях стосовно прогнозу, в їх формулюванні лікар повинен бути стриманим, оскільки прогноз це завжди лише припущення. Постійна можливість перевірки прогнозу в ході захворювання дає змогу лікареві все більше й більше уточнювати своє передбачення. Підтвердження прогнозу робить лікаря більш

32

впевненим у собі, рішучішим у своїх висновках і діях, що є дуже важливим у практичній діяльності лікаря.

Прогноз може бути: сприятливим, коли очікується видужання і збереження продуктивності тварини; несприятливим, коли лікар має справу з невиліковуваним на даний час захворюванням (сказ, туберкульоз, сап, травматичний перикардит, цукровий діабет, гнійний гепатит та інші хвороби); сумнівним або обережним, якщо клінічна картина хвороби складна, неможливо точно визначити стан окремих органів.

Прийнято також розрізняти прогноз щодо життя (prognosis quoad vitam) і прогноз щодо збереження роб ото -здатності або продуктивності тварини (prognosis quoad la-borem). Наприклад, при хронічному маститі у корів прогноз щодо життя буде сприятливим, а щодо відновлення продуктивності несприятливим.

Помилки прогнозу можуть бути зумовлені неправильно поставленим діагнозом, неточним визначенням глибини змін в органах і захисних сил організму тварин, а також труднощами передбачення особливостей перебігу хвороби.

Історія хвороби

Це офіційний документ, який складають на кожну хвору тварину, що знаходиться на стаціонарному лікуванні, а також на хворих високоцінних племінних тварин в елеверах і племінних господарствах. Історія хвороби має такі розділи: а) реєстрація хворої тварини; б) анамнез; в) стан хворої тварини у день надходження її в клініку — status praesens. У цей розділ записують дані об'єктивного дослідження. На основі результатів дослідження хворої тварини в бланк записують попередній діагноз., а пізніше — заключний; г) перебіг хвороби і лікування, де ведуть послідовне записування клінічних досліджень; результатів аналізів; методів лікування, дієти, режиму утримання; різних консультацій; закінчення хвороби; д) епікриз (від грецьк.— epikrisis — міркування) — коротке кінцеве міркування лікаря про особливості хвороби й результати проведеного лікування. В епікризі повинні знайти місце такі питання — індивідуальний діагноз і його обгрунтування, етіологія та особливості патогенезу захворювання у даної хворої тварини; особливості перебігу хвороби, ефективність проведеного лікування, стан хворої тварини на момент її виписування, подальший режим утримання та експлуатації, а також лікування, якщо в цьому є необхідність, надаються рекомендації власнику чи господарству щодо запобігання випадкам подібного захворювання серед інших тварин.

33

При летальному завершенні хвороби порівнюють дані клінічного та патологоанатомічного досліджень.

Закінчується історія хвороби підписом лікаря ветеринарної медицини або куратора і датою її повного оформлення.