69. Схрещування передніх кінцівок у корови при гіперестезії внутрішнього боку лівої кінцівки (за Dirksen g., 1990)

До глибокої (пропріоцептивної) чутливості відносять чутливість м'язів, кісток, зв'язок, сухожиль, суглобів. Сигнали від цих утворень проводяться постійно, як і імпульси від шкірних рецепторів, у кору головного мозку. Але ці імпульси проводяться іншими волокнами дорсальних корінців і в спинному мозку ідуть в пучках Голля і Бурдаха. В мозку створюється уявлення про положення тіла в просторі під час руху тварини і в спокої. Кращим методом дослідження глибокої чутливості є спостереження за твариною, облік тих рухів, які вона здійснює в звичній обстановці. Крім того, тварині надають незвичні пози: перехрещують грудні кінцівки, виставляють ногу вбік або далеко вперед тощо. Здорові тварини зразу ж приймають природну позу, а при ураженнях стовбура мозку, дорсальних корінців його, зорового горба і тім'яної частини кори головного мозку такі положення в просторі довго утримуються твариною (рис. 69). При оцінці відповідних реакцій необхідно враховувати голод і втому тварини, які гальмують глибоку чутливість і тим самим сприяють тривалому збереженню зазначених розладів,

Дослідження рухової сфери

Рухова сфера — це та частина нервової системи, яка відповідає за всі рухи тіла. Вона складається із центральних і периферичних нейронів.

Центральні нейрони розміщуються у корі і підкорковій частині головного мозку. Об'єднуючись, вони утворюють так звані пірамідні й екстрапірамідні шляхи. Пірамідні шляхи проводять імпульси від кори великих півкуль до спинного мозку і дальше до м'язів. При цьому частина волокон даного шляху направляється до ядер черепномозкових нервів і центрів спинномозкових рефлексів, завдяки чому кора мозку впливає на діяльність названих утворень.

Центри екстрапірамідних шляхів у вигляді смугастих тіл розміщуються в підкірці. По рухових волокнах цих шляхів в спинний мозок і дальше до м'язів безперервно надходять імпульси від проміжного, середнього та довгастого мозку, мозочка і мозкового мос-та. Завдяки цим імпульсам забезпечується підтримання м'язового тонусу і регуляція м'язових рефлексів.

Периферичні рухові нейрони знаходяться у вентральних рогах спинного мозку та ядрах черепномозкових нервів. Проходячи через рухові корінці спинного мозку і згаданих нервів, аксони їх досягають м'язів, де закінчуються у вигляді рухових волокон.

Важлива роль у регуляції рухів тіла належить також сегментарно-рефлекторному апарату спинного мозку. Кожний такий сегмент складається із чутливого й рухливого нейронів, з'єднаних відповідно з певними ділянками шкіри та групами м'язів. До складу

244

сегмента входить також сіра речовина спинного мозку, де замикаються зазначені нейрони і утворюється рефлекторна дуга.

При дослідженні рухової сфери особливу увагу звертають на тонус м'язів, здатність їх до активних рухів і координацію рухів.

Загальний м'язовий тонус досліджують оглядом тварини, звертаючи увагу на положення тіла, постановку кінцівок, голови, вушних раковин і хвоста. Пальпацією визначають упругість і об'єм окремих груп м'язів. У здорових тварин вони помірно напружені, чинять деяку протидію пасивним рухам. Об'єктивні дані про стан м'язового тонусу і збудливості м'язів одержують при дослідженні їх спеціальними вимірювальними приладами: імпульсний електронний стимулятор марки ІЕС-01, апарат КЕД-5, апарати типу АСМ. При патології тонус м'язів може підвищуватися і знижуватися.

Підвищення м'язового тонусу (гіпертонія м'язів) характеризується тим, що уражені м'язи різко виділяються, стають щільнимиі майже не піддаються пасивним рухам. Суглоби в такої тваринизнаходяться у стані максимального розгинання, а хода стає напруженою. Гіпертонія охоплює окремі м'язи або цілі групи їх (стовбняк, отруєння стрихніном). Підвищення тонусу м'язів буває такожпри міозитах. '

Зниження м'язового тонусу (гіпотонія м'язів) характеризується в'ялістю і дряблістю уражених м'язів. Загальна гіпотонія виникає при тривалій гіподинамії, утриманні тварин без моціону, при недостатній і неповноцінній годівлі, анеміях, гастроентеритах, багатьох хронічних захворюваннях.

До розладів рухової сфери нервової системи відносять порушення скоротливої здатності м'язів. Часткову втрату здатності м'язів до активних рухів називають парезом, а повну втрату — паралічем. Залежно від місця ураження парези і паралічі поділяють на периферичні і центральні.

Периферичні паралічі виникають при ураженні рухових відділів спинного мозку або периферичних нервових стовпів. Вони характеризуються зниженням тонусу уражених м'язів, втратою шкірних і сухожильних рефлексів, швидким розвитком атрофії, відсутністю контрактур, пошкодженням окремих органів. Найбільш часто периферичні паралічі уражують лицьовий, передло-патковий, променевий нерви внаслідок здавлювання їх або травм.

Центральні паралічі виникають при ураженні рухових відділів головного мозку або нервових волокон, що з'єднують головний мозок із спинним. Вони характеризуються підвищенням тонусу уражених м'язів, підвищенням сухожильних рефлексів і послабленням шкірних, відсутністю явищ атрофії, наявністю контрактур, ураженням великої ділянки тіла. Центральні паралічі спостерігаються частіше при інфекційних захворюваннях (сказ, хвороба

245

Ауєскі, чума). Вони можуть виникати також при гельмінтозах, токсичних процесах і незаразній патології.

Паралічі можуть уражувати один м'яз або орган (моноплегія),

-симетричні (парні) м'язи або органи (параплегія, рис. 70), одну половину тіла (геміплегія).

До розладів скоротливої здатності м'язів відносять також

-судороги.

Судорогами називають мимовільні скорочення м'язів. Вони є наслідком збудження кори і підкоркових центрів, а також периферичних рухових нейронів. Залежно від характеру м'язових скорочень розрізняють клонічні, тонічні й змішані (клоніко-тонічні) судороги.

Клонічні судороги характеризуються дуже короткими і швидко настаючими один за одним скороченнями окремих м'язів або їх груп, що змінюються їх розслабленням. Виникають вони раптово і швидко припиняються, спостерігаються протягом короткого або тривалого часу. Клонічні судороги спостерігаються при ураженні головного мозку і його оболонок (інфекційний енцефаломієліт, чума), порушенні мозкового кровообігу, тяжких родах і розладах обміну речовин, отруєннях.

Інколи судороги поширюються на більшість м'язів тіла, й м'язові скорочення характеризуються великою силою і швидкістю. Такі судороги називають конвульсіями. Різновидністю конвульсій є епілептичні припадки, при яких повністю втрачається свідомість, мимовільно виділяється сеча та кал.

246

Клонічні судороги, які поширюються на окремі групи м'язів, бувають у вигляді тремор_у м'язів, гіперкінезу і тіку.

Тремор — невеликої сили скорочення м'язів, які нагадують тремтіння. Він буває при отруєннях, захворюваннях головного та спинного мозку, у кімнатних собак. Іноді тремор починається легкими скороченнями окремих м'язових пучків, які не поширюються на весь м'яз. Це так звані фібрилярні посмикування (посіпування). Як правило, вони починаються на м'язах анконеусів, потім поширюються на м'язи плеча, шиї, тулуба. Зустрічаються у чистокровних коней і високопродуктивних корів при підвищенні температури та інфекційних захворюваннях, у корів — при травматичному ретикуліті і перикардиті, кетозі, гепатодистрофії.

Гіперкінези — ритмічні судороги окремих груп м'язів, які виникають внаслідок подразнення головного мозку різними токсинами. При інфекційному енцефаломієліті вони проявляються періодичним викиданням язика, погойдуванням голови, жувальними плавальними рухами, плямканням губами.

Тік — ритмічні, координовані рухи одних і тих же м'язів. Проявляються у вигляді рухів повік, вух.

Тонічні судороги характеризуються стійким тривалим спазмом м'яза або групи м'язів, які нібито заклякають у цьому стані. Розрізняють тонічні судороги потиличних м'язів (контрактура потилиці), жуйних (тризм), м'язів кінцівок (крамп). Вони характерні для менінгіту, кетозу, лістеріозу, пасовищної тетанії, останніх стадій сказу у корів. Тризм буває у коней при стовбняці, ботулізмі. Тонічні судороги, які поширюються на все тіло, називають тетанічними. Вони особливо характерні для стовбняка коней. Судороги можуть бути й змішаними, клоніко-тонічними, які характеризуються чергуванням тонічних і клонічних або навпаки. Такі судороги бувають у телят і поросят при сальмонельозі, у свиней і собак при чумі, у коней при трипанозомозі, а також в усіх тварин при енцефаліті і енцефаломієліті.

Координацію рухів досліджують у спокої і при русі тварини. У здорових тварин рухи координовані. Розлади координації рухів називають атаксіями (від грецьк. а — заперечення, taxis — порядок). Залежно від часу їх виникнення (під час руху чи в спокої) атаксії поділяють на статичні й динамічні.

Статична атаксія проявляється порушенням рівноваги тварин у стані спокою. Вона характеризується похитуванням тулуба, крупа, голови, прогинанням карпальних суглобів. Тварина ледве тримається на широко розставлених кінцівках, поступово нахиляється набік. У тяжких випадках вона сідає або валиться назад, падає. В основі статичної атаксії лежить ураження мозочка і його-- ніжок.

Динамічна атаксія помітна лише під час руху тварини. Вона характеризується похитуванням тулуба, некоординованими рухами

247

кінцівок або всього тіла. Динамічні атаксії виникають при розладах глибокої чутливості, ураженні дорсальних корінців, пучків Голля і Бурдаха спинного мозку, вищих чутливих центрів головного мозку.

Залежно від місця локалізації патологічного процесу в чутливій сфері нервової системи розрізняють периферичні, спинальні, мозочкові та кортикальні атаксії.

Периферична атаксія виникає при ураженнях задніх стовпів

•спинного мозку і характеризується некоординованими рухами кінцівок. Спостерігається частіше у коней при сапному ураженні

•суглобів, зв'язок, капсул, у собак при пахіменінгіті.

Спинальна атаксія характеризується порушенням як координації рухів, так і рівноваги. Розвивається при розладах провідності імпульсів у пучках Голля і Бурдаха спинного мозку.

Мозочкова атаксія перебігає з порушенням статичної і динамічної координації у формі погойдування тіла. Зустрічається у ко-«ей при інфекційному енцефаломієліті.

Кортикальна атаксія проявляється відсутністю пристосування до рельєфу місцевості. Тварина спотикається, рухається невпевнено. Розвивається при ураженні кори головного мозку.