Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

3.1. Теорія рішень

3.2. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень

3.3. Методи та способи прийняття управлінських рішень

3.4. Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи

3.5. Мистецтво прийняття управлінських рішень: нестандартні підходи

1. Теорія рішень

Англійський філософ-матеріаліст Ф. Бекон (1561-1626 рр.) - розробив метод дедукції і довів, що в процесі пізнання можна рухатись не лише від загального до часткового (як це робив Аристотель), а й від часткових міркувань до загальних висновків.

У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький • філософ і математик Р. Декарт (1596-1650рр.), який сформував відомі правила.

1. Не приймати за істинне що б там не було, поки ти не визнаєш постійності й упередження в своїх судженнях.

2. Вважати правильним тільки те, що є абсолютно зрозумілим і визначеним, а також ніяк не може бути піддане сумніву.

3. Розчленовувати кожну частину цілого, яке підлягає дослідженню, на стільки елементів, скільки можливо та доцільно для правильного вирішення питання.

4. Керувати ходом своїх думок так, щоб, починаючи з найпростішого та легко пізнавального поступово приходити до пізнання найскладнішого.

5. Завжди робити перелік настільки повним і огляд усього, що підлягає дослідженню, настільки вичерпним, щоб досягти абсолютної впевненості в тому, що нічого не пропущено.

Складовими теорії рішень слід вважати питання технології розробки рішень (організації, послідовності робіт при розробці рішень), інформаційне забезпечення процесу підготовки рішень, основи логіки мислення та пізнання), основи психології (усвідомлення та ідентифікація проблеми, генерування альтернативних рішень), якісну оцінку та кількісне обґрунтування рішень, раціональне поєднання логічних і математичних методів у процесі розробки рішень, питання механізації й автоматизації розрахунків і процесів розробки рішень в цілому.

Поглибленому розумінню процесу прийняття управлінських рішень сприяють наукові дослідження французького вченого Б. Гурнея. Він виділяє чотири основних елементи, що характеризують рішення:

1) наявність вибору, коли особа, що приймає рішення, має декілька варіантів можливої поведінки;

2) вибір повинен бути свідомим, тобто ґрунтуватися на розумовому процесі (інстинктивний акт або непродумана, імпульсивна дія не є рішенням);

3) вибір повинен бути орієнтованим на одну або декілька цілей;

4) вибір повинен завершуватися дією, тобто рішення як розумовий акт і акт волі повинно викликати ланку цілеспрямованих дій, спрямованих на його здійснення.

2. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень

Аспект – сторона, обумовлена різноманіттям виробничо-господарської діяльності керованого об’єкта. Причому слід враховувати, що при прийняті управлінських рішень необхідно враховувати обов’язково всі аспекти, тому що при прийнятті до уваги тільки одного або декількох, очікуваний результат управлінського рішення може не дати бажаних наслідків.

Багатоаспектний підхід сприяє конкретизації управлінських впливів, розширенню складу факторів, що враховуються при обґрунтуванні цих впливів, підвищенню ефективності управління. До основних аспектів управління відносять:

• політичний;

• економічний;

• соціальний;

• психологічний;

• правовий;

• організаційний.

Політичний аспект управління виробництвом реалізується через управлінські рішення, це визначена, виражена в конкретних цілях і завданнях спрямованість управлінських впливів. Політичний аспект управлінського рішення полягає у вимогах, що висуваються для рішення і заходах, що визначаються його змістом, дотримання і здійснення яких відповідає політичній спрямованості управління та забезпечує досягнення результатів, обумовлених політичним аспектом управління.

Зміст економічного аспекту управління виробництвом визначається економічними цілями та завданнями управління виробництвом, обумовленими вимогами об’єктивних економічних законів і особливостями історичних етапів розвитку виробництва. Економічний аспект управління визначається об’єктивно обумовленими економічними цілями та завданнями сучасного етапу розвитку виробництва:

• управління обов’язково переслідує досягнення певних економічних цілей;

• враховує сукупну дію об’єктивних законів і тенденцій розвитку економічних явищ;

• управління базується на спільному задоволенні економічних інтересів суспільства, трудових колективів;

• в процесі управління при реалізації економічних завдань використовуються економічні методи впливу;

• управління є базою для забезпечення оптимального використання виробничих ресурсів;

• управління спрямоване на постійне підвищення продуктивності суспільної праці;

• передбачає здійснення заходів, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу, сприяє підвищенню якості робіт.

Складовими соціального аспекту управління є соціальна та кваліфікаційна структура колективу, професійно-технічний і культурний рівень працівників, матеріальний добробут і житлові умови, умови творчого росту і виховання працівників, суспільно-політичні організації в колективі, соціально-психологічні відносини в колективі, умови праці (виробниче середовище).

Психологічний аспект управління виробництвом розглядають як визначену спрямованість керуючих впливів на об’єкт управління, що забезпечує створення в трудовому колективі необхідного психологічного клімату. Умови формування здорового психологічного клімату:

- чіткий розподіл, підпорядкованість і відповідальність за організацію виконання рішення;

- сувора регламентація часу прийому керівниками та проведення цього прийому у зручний для підлеглих час;

- залучення підлеглих до ділового обговорення намічених рішень, що відносяться до роботи колективу;

- регулярне проведення засідань постійно діючої виробничої наради;

- підбір і розміщення керівних кадрів, що задовольняють не тільки політичним і діловим, але й психологічним умовам.

Правовий аспект регулює будь-які відносини, властиві діяльності керованого об’єкта і має властивості управлінського рішення, він являє собою певну спрямованість управлінських впливів. Мета цих впливів – суворе дотримання при підготовці та здійсненні управлінських рішень існуючих в суспільстві правових норм, що відносяться до діяльності об’єкта управління.

Організаційний аспект управління обумовлює організаційний аспект управлінських рішень, що містять вказівки про конкретні дії, які вирішив здійснювати суб’єкт управління для досягнення поставлених цілей. Організаційний аспект управлінського рішення, якщо воно саме не є організаційним, тобто не змінює організаційну структуру управління чи організацію процесу управління, виражається у включенні в його зміст таких вказівок і обмежень, виконання яких забезпечує дотримання прийнятого для даного об’єкту рівня організованості при досягненні результатів, обумовлених іншими аспектами цього рішення.