- •Тема 13 правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів……………………………..103
- •Тема 14 правове регулювання охорони атмосферного повітря…………………………………………………………………………..114
- •Тема 15 міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища………………………………………………...121
- •Передмова
- •Загальна частина
- •Тема 1. Екологічне право – визначення, задачі та принципи, джерела, предмет і метод. Екологічні права та обов’язки громадян
- •1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права
- •1.2 Предмет і метод регулювання екологічних правовідносин
- •1.3 Джерела екологічного права
- •1.4 Екологічні права та обов’язки громадян
- •Тема 2. Природокористування
- •2.1 Природокористування – поняття та види
- •2.2 Суб’єкти та об’єкти права природокористування
- •2.3 Принципи права природокористування
- •2.4 Підстави виникнення права спеціального природокористування
- •2.5 Припинення права природокористування
- •Тема 3. Право власності на природні ресурси
- •3.1 Поняття та характеристика права власності
- •3.2 Форми власності на природні ресурси
- •3.3 Набуття та припинення права власності на природні ресурси
- •Тема 4. Державне та громадське управління в сфері екології
- •4.1 Загальна характеристика
- •4.2 Повноваження Верховної Ради України та місцевих рад в сфері регулювання політики в галузі охорони довкілля
- •4.3 Компетенція органів виконавчої влади в галузі екології
- •4.4 Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
- •4.5 Громадське управління в сфері охорони довкілля
- •Тема 5. Економіко-правовий механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
- •5.1 Загальна характеристика
- •5.2 Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •5.3 Цивільно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •Тема 6. Поняття юридичної відповідальності та відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.1 Загальна характеристика
- •6.2 Функції і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності
- •Особлива частина
- •Тема 7. Правова охорона земель
- •7.1 Загальна характеристика земельного фонду
- •7.2 Права на землю
- •7.2.1 Право власності на землю
- •7.2.2 Право землекористування
- •7.2.3 Права на чужі земельні ділянки
- •7.3 Правова охорона земель
- •Тема 8. Правова охорона вод
- •8.1 Загальна характеристика
- •8.2 Правове регулювання водокористування
- •8.3 Правова охорона вод в Україні
- •Тема 9. Правова охорона тваринного світу
- •9.1 Загальна характеристика правового регулювання використання тваринного світу
- •9.2 Полювання як спосіб спеціального використання тваринних ресурсів
- •9.3 Використання рибних ресурсів
- •9.4 Правова охорона об'єктів тваринного світу
- •Тема 10. Правова охорона рослинного світу
- •10.1 Загальна характеристика
- •10.2 Порядок використання об'єктів рослинного світу
- •10.3 Правова охорона та відтворення рослинного світу
- •10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів
- •Тема 11. Правове регулювання використання та охорони надр
- •11.1 Загальна характеристика
- •11.2 Використання надр
- •11.3 Види надрокористування
- •11.4 Підстави та порядок виникнення права надрокористування
- •Тема 12. Правове регулювання використання та охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення
- •12.1 Правовий статус і склад земель природно-заповідного фонду
- •12.2 Правові аспекти використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.3 Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.4 Правова охорона водно-болотних угідь
- •12.5 Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 13. Правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів
- •13.1 Загальна характеристика
- •13.2 Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •13.3 Правовий режим земель рекреаційного призначення
- •Тема 14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
- •14.1 Загальна характеристика
- •14.2 Правові аспекти використання атмосферного повітря
- •14.3 Правова охорона атмосферного повітря
- •14.4 Антишумове законодавство
- •Спеціальна частина
- •Тема 15. Міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища
- •15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права
- •15.2 Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища
- •15.3. Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування
6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності
Підставою настання юридичної відповідальності є наявність двох складових: юридичної (нормативної) і фактичної. Юридичною (нормативною) підставою виступає наявність правової норми (у ряді випадків – договору), що встановлює юридичну відповідальність за вчинене діяння. Фактичною підставою є наявність правопорушення (складу правопорушення) [6,С.109].
Складом екологічного правопорушення є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом екологічного правопорушення є суспільні відносини, закріплені діючим законодавством і пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів, збереженням належних умов для життєдіяльності суспільства і забезпеченням якості навколишнього природного середовища. При цьому правове закріплення цих відносин має відповідати сучасному стану природноресурсової забезпеченості суспільства і відповідати доступним науково-технічним вимогам використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
До загальних об'єктів екологічних правопорушень варто віднести збереження безпеки для існування природного середовища, захисту життя і здоров'я населення країни, збереження гармонійної взаємодії суспільства і природи і т.д.
До спеціальних об'єктів протиправних посягань варто віднести правопорушення в сфері відносин власності українського народу на природні ресурси, відносини по наданню, викупу, вилученню, перерозподілу і управлінню природними ресурсами, що здійснюється органами державної влади і місцевого самоврядування[1,С.371-372] .
Об'єктивна сторона екологічних правопорушень характеризується протиправністю дій правопорушника, що виявляється у формі активної дії (допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидань, що забруднюють довкілля, і шкідливих речовин у навколишнє середовище, перевищення норм і лімітів використання природних ресурсів) або пасивного поводження у формі бездіяльності (неприйняття заходів для попередження забруднення навколишнього середовища, ліквідації екологічних наслідків аварії), що ігнорують приписи екологічного законодавства[15,С.372-373].
Основними ознаками об'єктивної сторони є: 1) суспільно небезпечне (шкідливе) діяння; 2) його наслідки; 3) причинно-наслідковий зв'язок [66,С.14].
Об'єктивним результатом екологічного правопорушення є заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу або конкретним природним об'єктам, або створення реальної загрози заподіяння такої шкоди.
Загальне поняття шкоди містить у собі визначення прямого дійсного збитку, заподіяного матеріальним об'єктам природи, компенсацію матеріальних і грошових витрат на їхнє відновлення і відшкодування збитків, нанесених у зв'язку з погіршенням або утратою якості навколишнього природного середовища. Виділяють економічну (матеріальну) шкоду, що виражається кількісними характеристиками, і екологічну шкоду, яка безпосереднім образом пов'язана із заподіянням збитку якості навколишнього природного середовища. Антропологічна шкода є різновидом екологічної шкоди, яка викликана негативним впливом забрудненого навколишнього середовища на здоров'я людини.
Причинний зв'язок екологічного правопорушення має безпосередньо існувати між протиправним діянням і наслідками, що наступили, або реальною загрозою їхнього настання.
Причинним зв'язком прийнято називати такий розвиток подій, який викликаний протиправними діями чи бездіяльністю, що є причиною шкідливих результатів, які виступають як наслідок [1,С.374-376].
Важливим елементом складу екологічних правопорушень є їхні суб'єкти. Ними можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і підприємства, установи й організації – юридичні особи. Правопорушниками можуть бути і державні органи управління або органи місцевого самоврядування. У визначених випадках юридичну відповідальність несуть як національні, так і іноземні фізичні і юридичні особи. До суб'єктів екологічних правопорушень відносяться і створені в Україні спільні підприємства, міжнародні об'єднання, організації, фірми і т.п.
Громадянин як суб'єкт екологічного правопорушення має досягти, за загальним правилом, 16-річного віку і на момент здійснення правопорушення бути осудним[8,С.175-176]. В деяких випадках, визначених Кримінальним кодексом, до відповідальності притягуються особи, які досягли 14 років.
Неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років, у відповідності зі ст. 1179 Цивільного кодексу відповідає за заподіяну нею шкоду самостійно на загальних підставах. Батьки (усиновителі) і попечителі неповнолітньої особи несуть субсидіарну відповідальність, тобто у випадку відсутності в неповнолітнього коштів для відшкодування шкоди зазначені особи відшкодовують її в розмірі відсутньої частки або в повному обсязі.
Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується наявністю вини заподіювача шкоди. Не може бути ні адміністративної, ні дисциплінарної, ні цивільної, ні кримінальної відповідальності без наявності провини[67,С.46]. Провина виражає психічне відношення суб'єкта правопорушення до здійснених протиправних дій чи бездіяльності і наслідкам, що наступили.
Навмисні форми вини при порушеннях екологічних норм мають місце, коли винний усвідомлює, що своїми діями порушує вимоги екологічного законодавства і тим самим бажає заподіяння шкоди навколишньому середовищу, природним об'єктам, природним ресурсам чи окремим компонентам природи. У подібних випадках у наявності прямий намір, спрямований на заподіяння шкоди за допомогою правопорушень (знищення зелених насаджень, ведення полювання забороненими засобами і т.д.).
Переважна більшість навмисних екологічних правопорушень відбувається з непрямим умислом, коли правопорушник не бажає заподіяння шкоди, але свідомо допускає її настання. Це може виявлятися в порушенні вимог законодавства по рекультивації земель після завершення господарських робіт, знищенні рибних запасів при будівництві водойм, здійсненні викидів шкідливих речовин в атмосферу понад установлені норми і т.д.
Необережні форми вини при порушеннях екологічних норм виявляються в халатному виконанні посадових функцій, недбалому виконанні доручених завдань, самовпевненості на запобігання можливих шкідливих наслідків на природні ресурси і навколишнє середовище. Необережна вина може виявлятися у формі самовпевненості чи недбалості. При самовпевненості винний передбачає можливість настання негативних наслідків для природних об'єктів або природних комплексів у результаті своєї діяльності чи бездіяльності, але легковажно розраховує на їхнє запобігання. При недбалості винний не передбачає настання шкідливих наслідків, хоча міг і повинний був їх передбачати[1,С.380-382].
Відповідальність суб'єкта безвинно можлива як виняток лише в тому випадку, коли шкода заподіюється джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 Цивільного кодексу України, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»).
Поділ вини на форми має велике практичне значення (стосовно до кримінальної та адміністративної відповідальності). Зокрема, форма вини: а) визначає ступінь суспільної небезпеки (шкідливості) діяння і дає можливість відмежувати правопорушення від інших дій; визначає кваліфікацію діянь; в) завжди враховується при індивідуалізації покарання і визначенні умов його відбування; г) враховується в інших випадках реалізації юридичної відповідальності[66,С.78] .
Контрольні запитання до теми:
Охарактеризуйте особливості застосування цивільно-правової відповідальності.
Назвіть структурні елементи складу злочину.
Які органи державної влади мають право притягати до адміністративної відповідальності?