- •Тема 13 правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів……………………………..103
- •Тема 14 правове регулювання охорони атмосферного повітря…………………………………………………………………………..114
- •Тема 15 міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища………………………………………………...121
- •Передмова
- •Загальна частина
- •Тема 1. Екологічне право – визначення, задачі та принципи, джерела, предмет і метод. Екологічні права та обов’язки громадян
- •1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права
- •1.2 Предмет і метод регулювання екологічних правовідносин
- •1.3 Джерела екологічного права
- •1.4 Екологічні права та обов’язки громадян
- •Тема 2. Природокористування
- •2.1 Природокористування – поняття та види
- •2.2 Суб’єкти та об’єкти права природокористування
- •2.3 Принципи права природокористування
- •2.4 Підстави виникнення права спеціального природокористування
- •2.5 Припинення права природокористування
- •Тема 3. Право власності на природні ресурси
- •3.1 Поняття та характеристика права власності
- •3.2 Форми власності на природні ресурси
- •3.3 Набуття та припинення права власності на природні ресурси
- •Тема 4. Державне та громадське управління в сфері екології
- •4.1 Загальна характеристика
- •4.2 Повноваження Верховної Ради України та місцевих рад в сфері регулювання політики в галузі охорони довкілля
- •4.3 Компетенція органів виконавчої влади в галузі екології
- •4.4 Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
- •4.5 Громадське управління в сфері охорони довкілля
- •Тема 5. Економіко-правовий механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
- •5.1 Загальна характеристика
- •5.2 Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •5.3 Цивільно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •Тема 6. Поняття юридичної відповідальності та відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.1 Загальна характеристика
- •6.2 Функції і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності
- •Особлива частина
- •Тема 7. Правова охорона земель
- •7.1 Загальна характеристика земельного фонду
- •7.2 Права на землю
- •7.2.1 Право власності на землю
- •7.2.2 Право землекористування
- •7.2.3 Права на чужі земельні ділянки
- •7.3 Правова охорона земель
- •Тема 8. Правова охорона вод
- •8.1 Загальна характеристика
- •8.2 Правове регулювання водокористування
- •8.3 Правова охорона вод в Україні
- •Тема 9. Правова охорона тваринного світу
- •9.1 Загальна характеристика правового регулювання використання тваринного світу
- •9.2 Полювання як спосіб спеціального використання тваринних ресурсів
- •9.3 Використання рибних ресурсів
- •9.4 Правова охорона об'єктів тваринного світу
- •Тема 10. Правова охорона рослинного світу
- •10.1 Загальна характеристика
- •10.2 Порядок використання об'єктів рослинного світу
- •10.3 Правова охорона та відтворення рослинного світу
- •10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів
- •Тема 11. Правове регулювання використання та охорони надр
- •11.1 Загальна характеристика
- •11.2 Використання надр
- •11.3 Види надрокористування
- •11.4 Підстави та порядок виникнення права надрокористування
- •Тема 12. Правове регулювання використання та охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення
- •12.1 Правовий статус і склад земель природно-заповідного фонду
- •12.2 Правові аспекти використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.3 Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.4 Правова охорона водно-болотних угідь
- •12.5 Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 13. Правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів
- •13.1 Загальна характеристика
- •13.2 Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •13.3 Правовий режим земель рекреаційного призначення
- •Тема 14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
- •14.1 Загальна характеристика
- •14.2 Правові аспекти використання атмосферного повітря
- •14.3 Правова охорона атмосферного повітря
- •14.4 Антишумове законодавство
- •Спеціальна частина
- •Тема 15. Міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища
- •15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права
- •15.2 Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища
- •15.3. Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування
1.3 Джерела екологічного права
Джерела права – це способи вираження і закріплення правових нормативів, надання їм загальнообов'язкового юридичного значення. Правові нормативи можуть існувати за допомогою різних правових текстів. В Україні провідну роль відіграє нормативно-правовий акт. 3 урахуванням цього під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природного середовища і суспільства.
Нормативно-правові акти – це акти державної (публічної) влади, за допомогою яких установлюються (санкціонуються), вводяться в дію, чи змінюються скасовуються правила поведінки суб'єктів правовідносин у суспільстві. Нормативно-правовий акт – це найбільш виражене джерело права, що представляє собою основу для чіткого і точного законодавчого регулювання правових розпоряджень[8, С.27].
Під джерелами природоохоронного права варто розуміти прийняті уповноваженими державними органами нормативно-правових актів, що містять правові норми, що регулюють суспільні відносини по охороні і відновленню природних об'єктів і навколишнього природного середовища в цілому.
В Україні склалася система екологічного законодавства. На її вершині – Конституція України, що закріпила загальні принципи охорони навколишнього середовища в Україні. Слідом за нею йде закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» як фундаментальний акт екологічного законодавства. Від нього відпочковуються галузеві закони і кодекси: Земельний кодекс (далі – ЗК України), Лісовий кодекс (далі – ЛК України), Водний кодекс (далі – ВК України) України, Кодекс України про надра, Закони України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд» тощо. Ці закони і кодекси є фундаментальними для підгалузей комплексної галузі екологічного права. Їхні норми конкретизуються і розвиваються в різноманітті інших нормативно-правових актах – указах Президента, постановах Кабінету Міністрів України, наказах і інструкціях міністерств і відомств.
У літературі висловлюється проблема щодо розробки і прийняття Екологічного кодексу України (професор, академік НАН України Ю.С. Шемшученко, професор, член-кореспондент НАН України В. Костицкий). Обумовлено це тим, що Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» трохи застарів і не відповідає сучасним потребам. На думку академіка Ю.С. Шемшученко, незважаючи на те, що його ще і можна реанімувати шляхом внесення відповідних змін і доповнень, радикальне рішення питання полягає в прийнятті концептуально нового за формою і змістом акта екологічного законодавства, а саме – Екологічного кодексу України[9,С.48]. Варіант кодификації екологічних норм шляхом створення Екологічного кодексу України висловлює і розробляє і професор В. Костицкий. Він пропонує на етапі інтеграції законодавства значно скоротити кількість джерел екологічного права, що, за його словами, буде сприяти підвищенню ефективності його застосування. Усю систему екологічного права він бачить у наявності двохсот законодавчих і підзаконних актів. При цьому, професор В. Костицкий відзначає, що кодифікаційні роботи в області екологічного права відрізняються значним рівнем наукоємності. Часто ці знання виходять за межі юриспруденції[10,С.71]. Саме тому, мабуть, необхідним є співробітництво вчених-екологів, біологів, аграріїв з юристами – кодифікаторами норм екологічного права та суб’єктами, які їх застосовують. У створенні Екологічного кодексу України бачиться вирішення величезної проблеми «розкиданості» екологічних норм по різних галузях права, а також частої їхньої невідповідності один одному.
Джерелами екологічного права України також являються міжнародно-правові акти. Належність міжнародних договорів до джерел права України, в тому числі екологічного, випливає з Конституції України. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України» під міжнародним договором України розуміють укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права договір, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).