- •Тема 13 правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів……………………………..103
- •Тема 14 правове регулювання охорони атмосферного повітря…………………………………………………………………………..114
- •Тема 15 міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища………………………………………………...121
- •Передмова
- •Загальна частина
- •Тема 1. Екологічне право – визначення, задачі та принципи, джерела, предмет і метод. Екологічні права та обов’язки громадян
- •1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права
- •1.2 Предмет і метод регулювання екологічних правовідносин
- •1.3 Джерела екологічного права
- •1.4 Екологічні права та обов’язки громадян
- •Тема 2. Природокористування
- •2.1 Природокористування – поняття та види
- •2.2 Суб’єкти та об’єкти права природокористування
- •2.3 Принципи права природокористування
- •2.4 Підстави виникнення права спеціального природокористування
- •2.5 Припинення права природокористування
- •Тема 3. Право власності на природні ресурси
- •3.1 Поняття та характеристика права власності
- •3.2 Форми власності на природні ресурси
- •3.3 Набуття та припинення права власності на природні ресурси
- •Тема 4. Державне та громадське управління в сфері екології
- •4.1 Загальна характеристика
- •4.2 Повноваження Верховної Ради України та місцевих рад в сфері регулювання політики в галузі охорони довкілля
- •4.3 Компетенція органів виконавчої влади в галузі екології
- •4.4 Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
- •4.5 Громадське управління в сфері охорони довкілля
- •Тема 5. Економіко-правовий механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
- •5.1 Загальна характеристика
- •5.2 Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •5.3 Цивільно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •Тема 6. Поняття юридичної відповідальності та відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.1 Загальна характеристика
- •6.2 Функції і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності
- •Особлива частина
- •Тема 7. Правова охорона земель
- •7.1 Загальна характеристика земельного фонду
- •7.2 Права на землю
- •7.2.1 Право власності на землю
- •7.2.2 Право землекористування
- •7.2.3 Права на чужі земельні ділянки
- •7.3 Правова охорона земель
- •Тема 8. Правова охорона вод
- •8.1 Загальна характеристика
- •8.2 Правове регулювання водокористування
- •8.3 Правова охорона вод в Україні
- •Тема 9. Правова охорона тваринного світу
- •9.1 Загальна характеристика правового регулювання використання тваринного світу
- •9.2 Полювання як спосіб спеціального використання тваринних ресурсів
- •9.3 Використання рибних ресурсів
- •9.4 Правова охорона об'єктів тваринного світу
- •Тема 10. Правова охорона рослинного світу
- •10.1 Загальна характеристика
- •10.2 Порядок використання об'єктів рослинного світу
- •10.3 Правова охорона та відтворення рослинного світу
- •10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів
- •Тема 11. Правове регулювання використання та охорони надр
- •11.1 Загальна характеристика
- •11.2 Використання надр
- •11.3 Види надрокористування
- •11.4 Підстави та порядок виникнення права надрокористування
- •Тема 12. Правове регулювання використання та охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення
- •12.1 Правовий статус і склад земель природно-заповідного фонду
- •12.2 Правові аспекти використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.3 Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.4 Правова охорона водно-болотних угідь
- •12.5 Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 13. Правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів
- •13.1 Загальна характеристика
- •13.2 Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •13.3 Правовий режим земель рекреаційного призначення
- •Тема 14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
- •14.1 Загальна характеристика
- •14.2 Правові аспекти використання атмосферного повітря
- •14.3 Правова охорона атмосферного повітря
- •14.4 Антишумове законодавство
- •Спеціальна частина
- •Тема 15. Міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища
- •15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права
- •15.2 Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища
- •15.3. Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування
10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Разом з тим роль інститутів права державної, права комунальної та права приватної власності в регулюванні лісових відносин є різною. Так, у ст. 8 ЛК України встановлено, що в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що є комунальною або приватною власністю. А в ст. 9 ЛК визначено, що в комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі ст. 10 ЛК України суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Як і Земельний кодекс України, ЛК України (ст. 12) встановлює, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Таким чином, громадянин та юридична особа можуть набути безплатно або придбати за власні кошти у власність лісову земельну ділянку, якщо вона: 1) знаходиться у складі земель сільськогосподарського призначення, які передаються у приватну власність сільськогосподарському підприємству чи фермерському господарству; 2) є невеликою, тобто її площа не перевищує 5 гектарів; 3) є замкненою, тобто лісові насадження на цій земельній ділянці відокремлені з усіх сторін від лісових насаджень, що ростуть на суміжних земельних ділянках, природними чи штучно створеними просіками, елементами рельєфу (схилами, водоймами та ін.) тощо. Тому виділення частини лісового масиву в окрему земельну ділянку площею до 5 гектарів не дає підстав для кваліфікації цієї земельної ділянки як відокремленої та для передачі її у приватну власність.
Разом з тим ЛК України надає право громадянам та юридичним особам мати у приватній власності значно більші площі лісових земель, якщо вони самі закладуть на таких землях лісові насадження і виростять їх аж до набуття цими насадженнями статусу лісу (цей статус набувається з моменту зіткнення крон лісових насаджень). Згідно зі ст. 12 ЛК України громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність в установленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Отже, громадяни та юридичні особи мають право набути у власність земельну ділянку (земельний масив) будь-якого розміру з деградованих і малопродуктивних угідь, які не входять до земель лісового фонду, звернутися до відповідного органу влади з заявою (клопотанням) про переведення цієї ділянки (масиву) до категорії земель лісогосподарського призначення та закласти і виростити на ній ліс, який належатиме такому громадянину чи юридичній особі на праві приватної власності. Слід, однак, зауважити, що не всі громадяни та юридичні особи можуть мати у приватній власності лісові земельні ділянки. ЛК України (ст. 10) надає таке право виключно громадянам України та вітчизняним юридичним особам. Відповідно іноземні громадяни, особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи такого права не мають. Більш того, такого права не мають створені та зареєстровані в Україні юридичні особи, якщо у їх статутному капіталі є хоч яка-небудь частка іноземного капіталу.
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим – терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами – це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, тобто Державного агентства лісових ресурсів.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах Державного комітету України лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених Лісовим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують санітарного стану лісів.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток).
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування (лісорубний квиток) видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Державного агентства лісових ресурсів. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів (лісовий квиток) видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року визначає основні засади використання лісів у спеціальному порядку. Згідного цього положення лісокористувачі зобов'язані: проводити роботи способами, що не спричиняють ерозії ґрунту, негативного впливу на стан водойм та інших природних об'єктів; дотримуватися правил протипожежної безпеки в місцях проведення робіт, здійснювати протипожежні заходи, а у випадках виникнення лісових пожеж - їх гасіння; не допускати захаращення лісових ділянок, суміжних з лісосіками та територіями, які розчищаються для будівництва та інших потреб; забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; забезпечувати збереження та не допускати пошкодження межових, квартальних, ділянкових стовпів, осушувальних мереж, меліоративних та інших споруд, розташованих на ділянках, відведених для користування; незалежно від виду рубки проводити очищення лісосік від порубкових решток способами і в строки, визначені Мінагрополітики за поданням Держлісагентства, погодженим з Мінприроди; не залишати недоруби (не вирубані своєчасно призначені для рубки окремі дерева або групи дерев на розпочатих рубкою лісосіках) та заготовлену деревину на місцях рубок після закінчення строків її заготівлі і вивезення.
У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка тими органами, які їх видали.
Контрольні запитання до теми:
Які рослини відносяться до об’єктів екологічного права, до об’єктів цивільного права та до об’єктів аграрного права?
Що таке інтродукція та акліматизація рослинного світу?
Який порядок використання лісових ресурсів?