Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА!!!.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
1.04 Mб
Скачать

11.2 Використання надр

Надра в межах території України, включаючи підземний простір і корисні копалини, які містяться в надрах, енергетичні та інші ресурси, відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра є виключною власністю народу і надаються тільки в користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують це право, є недійсними. Це означає, що ділянки надр і права користування ними не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, вкладу, застави або відчуження в іншій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Усі надра в Україні становлять державний фонд надр. Він включає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Складовою частиною надр визнаються як відкриті, так і ще не відкриті корисні копалини. За своїм значенням їх поділяють на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення, а за їх поширенням – на не загальнопоширені та загальнопоширені.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Мінприроди України. Правовий режим ділянок надр, наданих у користування для розробки цих корисних копалин, має суттєві відмінності.

Родовище корисних копалин – це накопичення мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені й мають промислове значення. Такі родовища можуть виникати також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Право користування надрами є різновидом права природокористування. Це один з інститутів екологічного права, який формується у системі гірничого права, має свої особливості, включає в себе сукупність правових норм, що регулюють підстави і порядок виникнення, зміни та припинення права надрокористування, права та обов’язки надрокористувачів. Право користування надрами слід розглядати як об’єктивне та суб’єктивне право. Право користування надрами похідне від права виключної власності українського народу на надра. Воно має яскраво виражений цільовий характер, оскільки при наданні ділянок надр у користування обов’язково вказується конкретна мета, з якою вони повинні використовуватися та для якої вони надаються.

Об’єктом надрокористування може бути якась одна, індивідуалізована на місцевості, в натурі частина (ділянка) державного фонду надр, що надається в користування для певної мети, – гірничий відвід. До індивідуалізуючих ознак даного об’єкта належать: розмір, межі та місцезнаходження. Відокремлена частина державного фонду надр (гірничий відвід) розглядається як юридично самостійний об’єкт права користування. Особливість об’єктів права користування надрами полягає в тому, що їх розміри не нормуються законом. Розмір гірничого відводу, що надається, визначається в кожному випадку державними компетентними органами з урахуванням мети надрокористування, виробничих потужностей гірничо видобувних підприємств, строків їх діяльності та інших факторів.

Суб’єктами права користування надрами згідно зі ст. 13 Кодексу України про надра можуть бути спеціалізовані підприємства, установи, організації, громадяни України, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально технічні та економічні можливості для користування надрами (ст. 16 КпН України), а також іноземні юридичні особи та громадяни. Відповідно до чинного законодавства під спеціалізованими слід розуміти такі підприємства, установи та організації, у статуті яких використання надр визначено як основний вид підприємницької діяльності. Тобто суб’єктами права користування надрами в Україні визнається коло осіб, які в установленому законом порядку набули право користування надрами і несуть у зв’язку з цим відповідні права і обов’язки щодо геологічного вивчення, раціонального використання та їх охорони.