3.3 Класифікація ризиків

Важливим елементом аналізу, оцінки та управління ризиками є розроблення їх класифікатора — результату їх класифікації (поділу множини об'єктів на підпорядко­вані підмножини за їх подібністю або відмінністю). Кла­сифікація об'єктів, явищ і процесів фактично формує їх структуру, для опису якої використовують такі поняття, як клас, тип (вид) і т. д.

Ризики виникають внаслідок різноманітніших причин, що зумовлює їх велику диференціацію. У науковій та навчально-методичній літературі було виокремлено підхід до висвітлення різновидів (груп, підмножин) ризиків на основі виокремлення незалежних ознак класифікації, що відповідають цілям, поставлених суб'єктом ризику.

За основними факторами виникнення розмежовують економічні і політичні ризики.

Економічні ризики зумовлюються несприятливими змінами в економічній діяльності підприємства, країни, кон'юнктурі ринку, рівнях управління тощо.

Політичні ризики пов'язані з нестабільністю держав­ного устрою, діяльністю органів влади, етнічними, регіо­нальними проблемами, поляризацією інтересів соціаль­них груп тощо.

За терміном дії розмежовують ретроспективні ризики (пов'язані із рішеннями, що були прийняті у минулому, але реалізуються тепер внаслідок зміни певних факторів впливу), поточні (співвідносяться із поточною діяльністю, змінюються під впливом постійно діючих факторів ризи­ку) і перспективні (пов'язані з можливими змінами умов функціонування суб'єкта ризику нині, що в майбутньому може створити або змінити ризиковану управлінську ситу­ацію, подію, операцію тощо). Аналіз ретроспективних ри­зиків, характеру і способів їх зниження дає змогу точніше прогнозувати поточні та перспективні ризики.

За характером дії (можливими наслідками) ризики по­діляють на динамічні (спекулятивні) і статичні (чисті). Ди­намічний ризик — це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачених змін ринкових або політичних обставин. Такі зміни можуть призвести як до втрат, так і додаткових прибутків. Статичним ризиком є ризик втрат реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність підприємства. Він призводить тільки до втрат. До статичних ризиків відносять природні явища, ризики, які пов'язані з відповідаль­ністю товаровиробника, з персоналом підприємства, кри­тичні ситуації на виробництві.

За терміном оцінки і врахування ризику можна виок­ремити випереджаючий ризик (наявна можливість попе­редньої оцінки і розробки заходів по управлінню ризику), своєчасний (пов'язаний з динамічністю факторів ризику, вимагає постійної оцінки і управління) і запізнілий (вини­кає за відсутності попередньої інформації, наприклад про сприйняття ринком нових видів продукції, оцінюється ли­ше після реалізації ризику).

За рівнем (ступенем) ризики можна поділити на низькі, помірні, повні (мінімальні, оптимальні, допустимі, серед­ні, максимальні, критичні, катастрофічні). Віднесення ри­зику до будь-якої з названих категорій залежить від імо­вірності настання і величини втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Втрати за катастрофіч­них ризиків є найбільшими, а за мінімальних — наймен­шими. Проте катастрофічні ризики виникають набагато рідше, ніж середні чи мінімальні. Тому сукупність ризиків можна подати у вигляді піраміди, основою якої є мінімаль­ні ризики, а вершиною — катастрофічні (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Ієрархічні рівні ризику

Узагальнена диференціація	Конкретизація ступеня ризику	Імовірність виникнення, %	Величина втрат до очікуваного рівня, %	Наслідки негативного прояву ризику у фінансовій сфері
Низькі	Мінімальні	0-10	0-5	Тимчасові фінансові труднощі
	Мінімальні	0-5	0-10
	Оптимальні	0-15	0-15
	Оптимальні	10-15	0-5
Помірні	Допустимі	0-25	0-25	Тимчасове зниження конкурентоспроможності
	Допустимі	10-15	10-15
	Допустимі	15-25	0-10
	Середні	25-50	25-50	Фінансова стагнація
Повні	Максимальна	50-70	50-70
	Критичні	70-90	70-90	Фінансова нестійкість
	Катастрофічні	90-100	90-100	Банкрутство

За масштабами (спрямованістю) впливу виокремлю­ють: одноосібні ризики (здійснюють вплив лише на певний суб'єкт ризику (підприємство, особу) або його найближче оточення) і групові (наслідки від реалізації ризикованої си­туації можуть впливати на групу підприємств).

За сукупністю використання інструментів оцінки та управління розглядають: портфельні ризики (ймовірності втрат по кількох видах ділових операцій одного напряму діяльності (управлінські дії при цьому спрямовані на ко­ригування сукупного ризику цього напряму): фінансові, ризики ліквідності, загальноринкового зниження цін) та індивідуальні (характерні для окремих операцій, подій — виробничі, екологічні тощо).

За ступенем обґрунтованості ризику виокремлюють: раціональні (обґрунтовані: вплив на діяльність підприємс­тва мінімальний), нераціональні (частково обґрунтовані: імовірність несприятливої події велика, але можливі втра­ти не перевищують передбачуваних доходів, забезпечуючи нульовий ефект) та авантюрні (значна імовірність недосягнення мети, надія на випадковий успіх) ризики.

За джерелами виникнення розрізняють ризики: обу­мовлені змінами зовнішнього ринкового середовища і діяльністю держави; суто господарські; пов'язані з певни­ми особами; зумовлені природними факторами.

За причинами (природою) виникнення розмежовують: суб'єктивні ризики (невизначеність цілей діяльності: непра­вильне розуміння процесів, що аналізуються, недостатній рівень кваліфікації, освіти, досвіду, необґрунтовані амбіції тощо), об'єктивні (нестача інформації: неповнота або аси­метричність, невизначеність майбутнього і відсутність мож­ливостей отримання повної інформації про партнерів; сти­хійні лиха; макроекономічні, політичні зміни тощо) і уявні (зумовлені психологічною схильністю чи несхильністю суб'єкта до ризику). Як окремі причини ризику можна вка­зати елемент випадковості і брак часу для раціональної оцін­ки ситуації.

За ступенем системності ризики класифікують як сис­темні та несистемні. Ступінь системних ризиків не можна зменшити, їх наявність зумовлена самою системою (дією ринкових законів), вони реально існують в економіці, їх можна передбачити та оцінити. Вплив несистемних ризи­ків на результати діяльності підприємства можна зменши­ти і навіть звести до мінімуму (наприклад, шляхом вироб­ничої диверсифікації), оскільки вони не характерні для функціонування системи. У більшості випадків на підприємствах діють усі системні ризики та деяка частина несис­темних.

За характером (формою, часом) прояву ризики бувають короткострокові і довгострокові (характеризуються від­повідно невеликим і значним часом впливу факторів ризи­ку на розвиток ризикованої ситуацій), дискретні (ступін­часті) і неперервні (ризик змінюється у часі стрибкоподіб­но або залишається постійним за умов перебігу ситуації ризику), випадкові (нехарактерні для суб'єкта ризику, спричинені випадковими факторами) і систематичні (ге­неруються умовами функціонування суб'єкта ризику, реа­лізації певної події чи операції, наприклад дією ринкових факторів на діяльність підприємства).

За рівнем виникнення виділяють мега-, макро-, мезо- і мікроризики. Мегаризик визначається факторами, які притаманні ситуаціям невизначеності у діяльності світо­вого суспільства (тероризм, екологічні катастрофи, наркобізнес та ін.). Макроризик виникає на рівні окремої країни (зовнішньоекономічний, соціально-політичний то­що). Мезоризик (міжгалузевий, галузевий, регіональний) характеризується рівнем предметної та технологічної спе­ціалізації продукції галузі, регіону, капітальних вкла­день, концентрації виробництва та ін. Мікроризик спри­чиняється діяльністю підприємства і функціонально зале­жить від неї.

Класифікація ризиків за сферою походження дає змогу детальніше досліджувати причини виникнення і прогнозувати наслідки їх впливу на макро- і мікросередовище. За цією ознакою ризики поділяються на: при­родно-екологічні (зміни природно-кліматичних умов, несприятливий вплив шкідливих виробництв); геополітичні (нестабільність, конфлікти в певних країнах чи регіонах світу); соціально-політичні (можливість виник­нення непередбачених ситуацій у разі зміни державою політичного курсу, запровадження або відміни соціаль­них програм тощо); демографічні (зміни демографічної ситуації в країні); адміністративно-законодавчі (зміни у законодавстві); адміністративні обмеження підпри­ємницької діяльності); макроекономічні (коливання ін­дикаторів економічного зростання економіки — інфля­ція, кредитні та депозитні ставки, кон'юнктура ринку тощо) та підприємницькі (генеруються специфікою діяльності конкретного суб'єкта ринку).

Усі політичні і економічні ризики поділяють за сферою впливу на зовнішні (глобальні) і внутрішні (локальні). Інший варіант поділу за сферою впливу передбачає виокрем­лення 4 груп ризиків: державні ризики, які виникають на макрорівні і діють на всі підприємницькі структури даної країни; регіональні ризики, зумовлені специфікою розвит­ку і управління окремими регіонами всередині країни; ри­зики галузевого походження, які виникають у групи під­приємств, що належать до певної галузі або споріднених галузей; ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпо­середньо на підприємстві, або приватної особи.

Тамим чином, класифікація ризику передбачає, що кожний вид ризику ви­значається повним набором виокремлених незалежних ознак. При цьому частина ознак є статичною інформацією (залежить лише від виду ризику), а частина — динамічною (визначається характером реалізації ризикованої ситуації). Наприклад, комерційний ризик є економічним, динаміч­ним і одночасно ретроспективним (поточним чи перспектив­ним), випереджаючим (запізнілим чи своєчасним), низьким (помірним чи повним), одноосібним (груповим), раціональ­ним (нераціональним чи авантюрним), суб'єктивним (об'єк­тивним чи уявним), системним (несистемним) і т. д.