Питання для поточного контролю засвоєння знань

• Чим обумовлено використання різних методів оцінки економічних ризиків?

• У чому полягає відмінна сутність статистичного методу оцін­ки економічного ризику?

• Як впливають чинники зовнішнього середовища підприємства на вибір методу оцінки економічного ризику?

• У чому полягає «суб’єктивний фактор» вибору методу оцінки економічного ризику?

• За яких умов доцільно використовувати для оцінки економічного ризику метод Дельфі?

• Які показники можуть використовуватися для кількісної оцінки ризику?

• В чому полягають особливості статистичних методів оцінки ризику?

• За яких умов використання статистичних методів оцінки ризику стає можливим?

• Яка первісна інформація необхідна для можливого використання методу аналізу доцільності витрат?

• Як пов’язаний метод аналізу доцільності витрат із фінансовою стійкістю підприємства?

• За яких умов доцільно використовувати метод експертних оцінок?

• Чим відрізняються методи групових і індивідуальних експертних оцінок?

• В чому полягають особливості використання кількісних методів при сценарному підході до оцінки ризику?

• Чим обумовлено застосування певного методу оцінки ризику для підприємців?

• У чому полягає сутність методу дерева рішень?

• Із яких етапів складається процес прийняття рішення за допомогою дерева рішень?

• У чому полягає сутність процедури прийняття рішення за допомогою дерева рішень?

• Що таке очікувана цінність точної інформації?

• Що розуміють під існуванням номінально та реально існуючих цілей?

• Чи можливе функціонування підприємства без місії? Чому?

• Порівняйте місію та цілі підприємства. Зробіть висновок та обґрунтуйте його

• Яке значення має використання «дерева рішень» для обґрунтування господарських рішень?

• Наведіть приклад щодо процедури прийняття господарського рішення методом побудови дерева цілей

• Зробіть висновок про доцільність використання методів побудови дерева цілей та дерева рішень.

• Які ви можете назвати переваги та недоліки використання методів побудови дерева цілей та дерева рішень?

Тема 5. Спеціальні методи оцінювання ризику економічних суб’єктів

5.1. Аналіз ризикованості підприємства на підставі фінансових показників

5.2.Оцінювання операційного ризику

5.3. Метод аналізу доцільності витрат

5.1. Оцінювання фінансового ризику

Фінансовий ризик пов'язаний з можливістю невико­нання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед партнерами. Виокремлюють фінансово-кредитні (загаль­но-фінансові) і фінансово-інвестиційні ризики. Останні поділяють на ризики фінансових і реальних інвестицій.

Фінансово-кредитні ризики розглядають у вузькому і широкому аспектах. У першому разі джерелом фінансового ризику є кредити (довгострокові, середньострокові і короткострокові). Оцінку такого ризику проводять банківські ус­танови. У широкому аспекті необхідна оцінка кредитного ризику щодо фінансових установ, підприємств-партнерів і самих позичальників.

Кредиторська заборгованість підприємства є одним з ос­новних джерел ризику для його партнерів. Однак дуже часто запозичені кошти (кредити, кредиторська заборгованість, інші зобов'язання) є вигідним для підприємства-позичальника джерелом фінансування, оскільки вони дешевші, ніж, наприклад, випуск додаткових тиражів цінних паперів.

Використання підприємством запозичених коштів дає змогу одержати приріст чистої рентабельності власних кош­тів за рахунок використання кредиту, незважаючи на те, що його слід сплачувати. Цей приріст називають ефектом фі­нансового важеля (ЕФВ) і розраховують за формулою:

де СП — ставка оподаткування прибутку, в частках одиниці; ЕР — економічна рентабельність балансу

у відсотках; Пр₀, Пр_ф , Пр_і, — відповідно прибуток від операційної і фінансової діяльності підприємства та надзвичайний прибуток або збиток до оподаткування, у гривнях; ВК, ЗК — власні та запозичені кошти по пасиву ба­лансу підприємства (відповідно розділ І і сума розділів (II + III + IV) пасиву БП), у гривнях; СРСП — се­редня розрахункова ставка відсотка за кредит (розрахову­ють як середньоарифметичну чи середньозважену величи­ну від ділення всіх фактичних фінансових витрат по всіх кредитах за аналізований період на загальну суму запози­чених коштів або лише суму кредитів), у відсотках.

При розрахунку рентабельності у чисельнику формули можна використовувати (залежно від мети дослідження, вимог до деталізації чи агрегування) різні величини прибутку:

- валовий прибуток (враховують лише один напрям діяльності підприємства (основну діяльність), не враховують адміністративні, збутові витрати, інші операційні витрати, інші операційні доходи, фінансові доходи і витрати (до них належать витрати на обслуговування кредиту) та ін. Валовий прибуток може значно відрізнятись від чистого. Крім податків, вагому частку займають адміністративні витрати для великих промислових підприємств, збутові витрати для всіх підприємств в умовах конкуренції. Якщо підприємство займається фінансовою й інвестиційною, діяльністю, то значний вплив на фінансові результати здійснює величина фінансових доходів і витрат.

- операційний прибуток (враховують тільки операційну діяльність, не враховують фінансову і надзвичайну діяльність).

- операційний прибуток, прибуток від фінансової діяльності (не враховують надзвичайну діяльність).

- операційний прибуток, прибуток від фінансової діяльності, надзвичайний прибуток.

Чисельником формули для обчислення середньо розрахункової ставки відсотка за кредит є величина сплачених відсотків (рядок 140 ЗФР або рядок 130 форми № 3 - Звіт про рух грошових коштів, «сплачені відсотки»). Знаменник формули трактують неоднозначно. У деяких випадках рекомендують використовувати загальну суму залучених коштів (рядок 480 + 620 БП), в інших - не враховувати кредиторську заборгованість (віднімають рядки від 530 до 610 чи 620 БП). Поточна діяльність підприємства неможлива без креди­торської заборгованості (негайні пасиви), але використання при розрахунках загальної суми запозиченого капіталу зменшує величину середнього відсотка за кредит.

Окремі складові формули (5.1) мають певний економіч­ний зміст і потребують аналізу:

(1 - СП) — ефект фінансового важеля зменшується на частку, що відповідає оподаткуванню прибутку. За законодавством, витрати по виплаті відсотків за кредит включаються до повної собівартості продукції, але основна сума кредиту повертається за рахунок прибутку під­приємства;

(ЕР - СРСП) — диференціал показує перевищення дохідності підприємства над витратністю запозичених кош­тів (кредитів). Чим він вищий, тим ефективніше використання кредитів на підприємстві, від'ємність показника свідчить про неефективну діяльність і нераціональне використання кредиту;

- плече фінансового важеля (критеріальний показник при лімітуванні запозичених коштів). Для біль­шості виробничих підприємств величина цього показника не повинна перевищувати 1, тобто небажано, щоб запози­чені кошти перевищували власні.

Аналіз результатів, одержаних за формулою 5.1, дає змогу з'ясувати:

— як визначити безпечний обсяг запозичених коштів (плече фінансового важеля не перевищує 1);

— допустимі умови кредитування (диференціал не­від'ємний);

— як полегшити податковий тиск на підприємство (витрати на обслуговування кредиту входять до повної со­бівартості продукції, що зменшує відповідно величину прибутку до оподаткування);

— чи доцільне придбання акцій підприємства з певни­ми значеннями диференціала, плеча фінансового важеля і рівня ефекту фінансового важеля в цілому (ефективність інвестування).

Для отримання відповіді на перше і друге питання аналізують глибоку суперечність і нерозривний зв'язок між диференціалом і плечем фінансового важеля. При збіль­шенні запозичених коштів фінансові витрати по обслуговуванню боргу, як правило, зростають внаслідок збільшення ставки відсотка за кредит, і це (при постійній економічній рентабельності) призводить до зниження диференціала (ЕР - СРСП). На основі цього можна сформулювати два пра­вила кредитування:

1) ризик кредитора виражений величиною плеча фі­нансового важеля: чим воно менше, тим менший ризик, і навпаки — чим більше плече, тобто частка запозичених коштів, тим вищим с ризик;

2) якщо нові запозичення кредитних коштів збільшу­ють рівень ефекту фінансового важеля, тоді брати позики вигідно. Однак при цьому необхідно враховувати рівень диференціала, бо кредитор (банкір) схильний компенсува­ти зростання свого ризику (при збільшенні плеча фінансо­вого важеля) підвищенням ціни кредиту (тобто ставки від­сотка і витрат на обслуговування). Отже, підприємству бу­дуть вигідні такі умови кредитування, за яких зменшення диференціала компенсується збільшенням плеча фінансо­вого важеля (тобто отриманий прибуток вищий за ризик).

Залучаючи кредитні кошти, підприємство може швид­ше і ефективніше досягти своєї мети. При цьому завдання менеджера полягає в прийнятті виважених ризиків у ме­жах диференціала (ЕР - СРСП), а не в уникненні всіх мож­ливих ризиків.

Вплив ставки податку на прибуток є обернено пропор­ційним до величини ЕФВ, тобто кожне наступне збільшен­ня ставки податку зменшує розмір ЕФВ. Але за ефективної кредитної політики підприємства ставка податку на прибу­ток може позитивно впливати на величину ЕФВ. Підпри­ємство може коригувати величину податку такими діями:

— обрання напрямів діяльності або видів продукції, що мають диференційовані ставки оподаткування прибут­ку (податкові пільги);

— створення підприємства або відкриття філіалів у вільних економічних зонах, де діє пільговий режим опо­даткування;

— створення дочірніх підприємств або філіалів у країнах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

За інших рівних умов, у разі додаткового залучення кредитів і зростання обсягу відсоткових платежів (фінан­сових витрат по обслуговуванню кредиту), розмір прибут­ку від основної діяльності зменшується, що призводить до зменшення податку на прибуток. Економія на податку на прибуток виникає внаслідок зменшення бази оподаткування і дорівнює різниці між сумою податкових платежів за відсутності та за наявності кредитів.

При оцінці ступеня фінансово-кредитного ризику підприємства фінансові менеджери додатково використову­ють показник «сила впливу фінансового важеля» (СВФВ):

де ФВК — сума фінансових витрат на обслуговування кредиту за поточний період (виплачені відсотки тощо) грн. (рядок 140 ЗФР).

Чисельник формули показує загальну величину мож­ливого прибутку за умови відсутності кредитів або їх без оплатності (ФВК = 0).

Чим вища сила впливу фінансового важеля, тим більший фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:

1) зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;

2) зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.

Протягом певних періодів підприємство може функціонувати без залучення кредитів (ФВК = 0 і відповідно СВФВ = 1). Однак це не свідчить про повну відсутність фінансово-кредит­ного ризику, оскільки завжди наявні кредиторська заборгованість, інші поточні зобов'язання тощо.

З огляду на величину показника СВФВ для оцінки ступеня ризику як орієнтири можна використовувати такі критерії (отримані на основі якісного аналізу за даними конкретних промислових підприємств України):

СВФВ =1	ризик відсутній (щодо використання запозиченого капіталу стосовно кредитів)
1< СВФВ < 1,25	ризик мінімальний
1,25 < СВФВ < 1,5	ризик малий
СВФВ =1,5	ризик середній
1,5 < СВФВ < 1,75	ризик допустимий
1,75 < СФВФ < 2	ризик максимальний
2 < СВФВ 3	ризик критичний
СВФВ > 3	ризик катастрофічний

Оцінити фінансово-інвестиційний ризик (ризик фінан­сових інвестицій) можна на основі індексу дохідності (5.3):

або

де Дф, Вф - відповідно фінансові доходи (від участі в капіталі, дивіденди, інші фінансові доходи) і фінансові витра­ти (втрати зід участі в капіталі тощо) (рядок 110 + 120 + 130 ЗФР і рядок 150 + 160 ЗФР), грн.

За ефективної діяльності фінансових менеджерів індекс дохідності перевищуватиме одиницю. Відповідно, чим вище значення індексу, тим меншим можна вважати ризик фінансово-інвестиційної діяльності на підприємстві (а саме ризик фінансових інвестицій).

Розглянута методика дає змогу оцінити ризик фінансо­вої діяльності підприємства. Другою важливою складовою агрегованого ризику є виробнича діяльність, спрямована на випуск і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), і також обтяжена значним ризиком. Обидва ці напрями діяльності тісно пов'язані, оскільки кредити призначені для обслуговування поточної виробничої діяльності та ін­вестування з метою вдосконалення виробництва.