1.2 Функції та джерела ризику

Зміст ризику як економічної категорії обумовлює його основні функції, що виконуються в процесі підприємницької діяльності: інноваційна; регулятивна; захисна; аналітична (Рис.1.2)

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку - коли властивість ризикувати - один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.

Рисунок 1.2- Функції ризику

Захисна функція полягає в наступному. Якщо для підприємця ризик - природний стан, то нормальним повинне бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.

Аналітична функція ризику зв'язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв'язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує усі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані.

Усі ризики виникають внаслідок дії різноманітних чинників, що стають джерелами ризику.

Джерело ризику — фактори (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, зумовлених певними змінами ендо­генного чи екзогенного характеру або діями суб'єктів ризику.

Головні фактори, що визначають рівень ризикованості господарської діяльності підприємства в Україні і багато в чому несприятливо впливають на результати підприємницької активності основної маси бізнесменів - це зовнішні фактори. У свою чергу зовнішні фактори розподіляються на фактори прямої і непрямої дії.

До факторів прямої дії відносяться:

• нестабільність, суперечливість законодавства;

• непередбачені дії державних органів;

• нестабільність економічної (фінансової, податкової, зовнішньоекономічної і ін.) політики;

• непередбачена зміна кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку;

• непередбачені дії конкурентів;

• корупція, рекет;

• революційні стрибки в НТП;

• непередбачені зміни у взаємовідношеннях із господарськими партнерами.

До факторів непрямої дії відносяться

• нестабільність політичних умов;

• нестабільність соціальних умов;

• непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні;

• непередбачені зміни в галузі підприємницької діяльності;

• непередбачені зміни в міжнародній обстановці;

• стихійні сили і клімат;

• непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні.

Внутрішні фактори, що зумовлюють економічні ризики поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

До об'єктивних факторів належать:

• непередбачені зміни в процесі виробництва (вихід з ладу техніки, її моральне старіння);

• розробка, упровадження нових технологій, способів організації праці і т.д.;

• стихійні впливи локального характеру;

• непередбачені зміни у внутрішньогосподарських відносинах;

• недостатність бізнес-інформації у фірмі;

• відсутність служби маркетингу;

• фінансові проблеми усередині фірми;

• відсутність механізму мотивації

До суб’єктивних факторів відносяться:

• низька якість управлінських, робітників кадрів і фахівців;

• малокомпетентна робота управлінських і інших служб;

• недотримання договорів з боку керівництва фірми;

• відсутність у персоналу схильності до ризику;

• помилки при прийнятті рішення;

• помилки при реалізації ризикових рішень;

• смерть, хвороба ведучих співробітників.

Неможливо, звичайно, врахувати всі ризикові фактори, але цілком реально виділити головні з них за результатами впливу на той чи інший вид підприємницької діяльності.

На­явність економічного ризику є певна ознака зрілості економіки, її розвиненості. В економіці з низьким рівнем ви­робництва траєкторія її розвитку практично де­термінована стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення. Якщо ж відсутні альтернативи рішень — то й відсутній ризик. Отже, ризик може існувати лише за умови активного управління та регулювання економікою.

Ризик відсутній також у випадку, коли немає зацікавленості у результатах прийняття рішень. Припустимо, що питання про набір на спеціальність вирішує колектив кафедри. Якщо співвідношення між "попитом" на фахівців даної спеціальності та їх випуском не впливає на життєдіяльність колективу кафедри, то кожен з її членів нічим не ризикує. Таким чином, економічний ризик можливий лише тоді, коли керова­на економічна система функціонує в умовах невизначе­ності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена у кінцевому результаті.