7.3.5 Страхування від ризику

Можна сказати, що найбільш важливим і найбільш розпов­сюдженим прийомом зниження ступеня ризику є страхування ризику, оскільки найсерйозніші економічні ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування.

Страховий захист таких ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії, що залучають кошти страху­вальників і використовують їх для відшкодування понесених ни­ми збитків при виникненні певних обставин.

Сутність страхування виражається в тому, що підприємець готовий відмовитися від частини своїх доходів, аби уникнути ри­зику, тобто він готовий заплатити за зведення ступеня ризику до мінімуму.

Тепер з'явилися нові види страхування, наприклад, страху­вання титулу, страхування підприємницьких ризиків та ін.

Титул — законне право власності на нерухомість, що має до­кументальну юридичну сторону. Страхування титулу — це страхування від подій, що відбули­ся в минулому, наслідки яких можуть відбитися в майбутньому. Воно дозволяє покупцям нерухомості розраховувати на відшкодування понесених збитків у випадку розриву судом дого­вору купівлі-продажу нерухомості.

За договором майнового страхування може бути застрахо­ваний ризик збитків від підприємницької діяльності через пору­шення своїх зобов'язань контрагентами чи підприємцями, зміни умов цієї діяльності з не залежних від підприємця обставин, у то­му числі ризик неотримання очікуваних доходів. Адже часто підприємницький ризик розглядають як ризик неотримання очікуваних доходів від підприємницької діяльності. За догово­ром страхування підприємницького ризику може бути застрахо­ваний підприємницький ризик тільки самого страхувальника і тільки на його користь, тобто не можна укласти такий договір на користь третьої особи. Страхова сума не повинна перевищувати страхову вартість підприємницького ризику.

Страховою вартістю підприємницького ризику є сума збитків від підприємницької діяльності, які страхувальник поніс би при настанні страхового випадку. Тому в процесі управління ризиками підприємства, пов'яза­ними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинна бу­ти приділена узгодженню розміру страхових платежів. Цей розмір визначається такими факторами:

• розміром страхової суми, що відшкодовується,

• загальним періодом страхування,

• страховими тарифами (при добровільному страхуванні ці тари­фи розробляє страхова компанія).

Широке використання різноманітних форм профілактики і страхування господарських ризиків дозволяє суттєво знизити розмір можливих фінансових утрат підприємства в умовах не­стабільної економіки і частої зміни кон'юнктури ринку.

7.3.6 Самострахування від ризику

Система профілактики економічних ризиків, знижуючи імовірність їхнього виникнення, проте, не може нейтралізувати всі пов'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування ризиків (самост­рахування), здійснюване в рамках самого підприємства. Самострахування означає, що підприємець швидше підстрахується сам, аніж купить страховку в страховій компанії. Тим самим він заощаджує на затратах капіталу по страхуванню.

Основне завдання самострахування полягає в оперативно­му подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності. У процесі самострахування створюються різні ре­зервні і страхові фонди. Ці фонди в залежності від мети призна­чення можуть створюватися в натуральній чи грошовій формі. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випа­док покриття непередбачених затрат, кредиторської заборгова­ності і т.ін. Створення їх є обов'язковим для акціонерних това­риств.

Самострахування —це група заходів для внутрішнього стра­хування ризиків, покликана забезпечити нейтралізацію їх нега­тивних фінансових наслідків у процесі розвитку підприємства.

У ризик-менеджменті використовуються зазвичай форми внутрішнього страхування ризиків, представлені на рис. 7.2.

Рисунок 7.2 - Основні форми внутрішнього страхування (самострахування) ризиків на підприємстві

Забезпечення компенсації можливих фінансових утрат за рахунок відповідної «премії за ризик» полягає у вимозі від кон­трагентів додаткового доходу по ризикованим операціям вище то­го рівня, що можуть забезпечити безризикові операції. Цей до­датковий дохід повинен зростати пропорційно збільшенню рівня ризику.

Забезпечення компенсації можливих фінансових утрат за рахунок системи штрафних санкцій є однією з найбільш роз­повсюджених форм внутрішнього страхування ризиків. Воно пе­редбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних рівнів штрафів, пені, неустойок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентами своїх зобов'язань. Рівень штрафних санкцій повинен повною мірою компенсувати фінансові втрати підприємства у зв'язку з неотриманням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей та інших не­гативних наслідків господарських ризиків.

Забезпечення подолання негативних фінансових наслід­ків за рахунок попереднього резервування частини фінансових засобів дозволяє забезпечити внутрішнє страхування господар­ських ризиків по тим операціям підприємства, по яким відшкоду­вання негативних наслідків не може бути покладене на контра­гентів. Таке резервування фінансових ресурсів здійснюється через:

• формування резервного (страхового) фонду підприємст­ва, який створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства;

• формування цільових резервних фондів, перелік яких і розміри відрахувань у них визначаються статутом підприємства й іншими внутрішніми нормативними документа­ми;

• формування резервних обсягів фінансових засобів при розробці бюджетів по окремим господарським операціям, яке здійснюється у вигляді спеціальних статей бюджету;

• нерозподілений залишок прибутку, який можна розгля­дати як резерв фінансових ресурсів, використовуваний у не­обхідних випадках з метою ліквідації негативних фінансових наслідків окремих господарських операцій підприємства.