- •Поняття ризику
- •1.2 Функції та джерела ризику
- •1.3. Аксіоматика ризикології
- •1.4. Особливості осмислення ризику як економічного явища в Україні
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •2.1. Сутність понять „невизначеність” та „ймовірність”
- •2.2. Причини невизначеності та їх ієрархія
- •2.3. Невізначеність у бухгалтерському обліку
- •2.4. Види втрат в умовах невизначеності й ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •3.1. Аналіз ризику та його елементи.
- •3.2 Ризикотворчі чинники
- •3.3 Класифікація ризиків
- •3.4. Теорія корисності та її основні елементи
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Тема 4. Методичні засади кількісного аналізу ризику
- •4.1. Загальна характеристика кількісних методів аналізу ризику
- •4.2 Статистичні методи оцінки ризику
- •Абсолютні та відносні показники виміру ризику на основі статистичного методу оцінки
- •Розв'язання
- •4.2.1 Інтегральна оцінка ризику
- •4.3 Метод експертної оцінки
- •4.4. Інваріантні методи
- •4.4.1. Метод аналогій
- •4.4.2. Аналіз чутливості
- •4.4.3. Побудова дерева рішень як метода оцінювання ризику
- •Вихідні умови
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 5. Спеціальні методи оцінювання ризику економічних суб’єктів
- •5.1. Оцінювання фінансового ризику
- •5.2.Оцінювання операційного ризику
- •5.3 Метод аналізу доцільності витрат
- •Змістовий модуль 3.
- •Тема 6. Управління ризиками
- •6.1 Сутність і зміст управління ризиками
- •Система управління ризиками
- •6.3. Принципи управління ризиками
- •6.4. Формування стратегії управління ризиком
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 7. Мінімізація ризиків: основні заходи та процедури
- •7.1 Основні заходи мінімізації ризику
- •7.2. Організаційні методи зниження ризику
- •7.2.1 Відхилення ризику
- •7.2.2 Недопущення збитків (упередження ризиків)
- •7.2.3 Мінімізація збитків
- •7.2.4 Передача контролю за ризиком (трансфер ризику)
- •7.3 Економічні методи зниження ризику
- •7.3.1 Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику)
- •7.3.2 Створення страхового товарного запасу
- •7.3.3 Страховий запас коштів
- •7.3.4 Розробка і впровадження системи штрафних санкцій
- •7.3.5 Страхування від ризику
- •7.3.6 Самострахування від ризику
- •Хеджування як метод зниження ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Перелік рекомендованої літератури
7.3 Економічні методи зниження ризику
7.3.1 Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику)
Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику) здійснюється за рахунок відрахувань із прибутку на випадок виникнення непередбачених ситуацій. Самострахування за рахунок резервного фонду доцільно в тому випадку, коли вартість майна, яке страхується, відносно невелика в порівнянні з майном і фінансовими критеріями всього бізнесу і коли імовірність збитків надзвичайно мала. При визначенні необхідного рівня страхових резервних фондів виходять із середньозваженої величини різних компонентів: ресурсів, поточних активів, основного капіталу. Страхові фонди формують у розмірі 1% від вартості активів, чи 1-5% від обсягу продажів, чи 3-5% від річного фонду виплат акціонерам.
Рекомендується наступний спосіб визначення оптимальної величини резервного фонду: середню суму втрат за минулі три роки варто розділити на середньорічні суми, скорегувавши їх на середньорічні темпи інфляції.
7.3.2 Створення страхового товарного запасу
Створення страхового товарного запасу здійснюється з метою компенсації коливань попиту на товари. Позитивним моментом є забезпечення можливості нормального функціонування в умовах невиконання графіків постачань і ажіотажного попиту на товар. З іншого боку, спостерігається заморожування частини оборотних коштів, подовження операційного циклу, збільшення потреби у фінансових ресурсах.
Обсяг сформованого страхового запасу визначається коефіцієнтом (від 1 до 3 і більше) від обсягів робочого товарного запасу і залежить від кон'юнктури ринку і стабільності виконання зобов'язань постачальниками. Розмір страхового запасу розраховується по формулі
ТЗ = ОЗОДН. х d х Ксз,
Де ТЗ - обсяг товарного запасу;
ОЗОДН.- одноденний обсяг закупівлі, передбачений діючими контрактами;
d - середньоквадратичне відхилення фактичного терміну постачання від контрактних умов (у днях);
Ксз - коефіцієнт формування страхового запасу в залежності від рівня ризику.
7.3.3 Страховий запас коштів
Страховий запас коштів створюється з метою компенсації коливань надходжень і використання коштів підприємства. Його розмір визначається статистично. Для цих цілей використовуються моделі М.Міллера і Д.Орра, що базуються на гіпотезі касательно нормального закону розподілу надходжень і платежів підприємства біля його середнього уронвя.
Сальдо максимального (ДСмах) і оптимального (ДСопт.) розмірів коштів визначається по формулах:
ДС = ДСопт - 2ДСмах,
де ДСопт - оптимальний залишок коштів ;
Кмин - мінімальний обсяг операцій із продажу цінних чи паперів одержанню позикових засобів
СУУодс -вартість упущених можливостей у зв'язку з утриманням залишку коштів ;
δодс - среднеквадратическое відхилення в розмірі залишків коштів ;
ДСмин - мінімальний рівень залишків коштів , встановлений адміністрацією.
7.3.4 Розробка і впровадження системи штрафних санкцій
Розробка і впровадження системи штрафних санкцій використовується тільки по тим видам ризику, імовірність виникнення яких залежить від контрагентів підприємства. Розмір фінансових санкцій повинний повною мірою компенсувати фінансові збитки підприємства унаслідок виникнення ризикової ситуації. Розмір фінансової санкції (ФС) визначається по наступній формулі:
ФС = Пу + І,
Де Пу - упущений прибуток за день до виконання зобов'язань;
І - інфляційні втрати
Практика розрахунку і включення в ціну ризикової надбавки припускає компенсацію втрат підприємства унаслідок виникнення ризикової ситуації. Розрахунок роздрібної ціни може бути здійснений по наступній формулі:
РЦКК = РЦ + АЛЕ/Кр
Де РЦКК - ціна реалізації дебітору на умовах комерційного кредиту;
РЦ - ціна реалізації по факту оплати;
АЛЕ - надбавка за відстрочку оплати;
Кр - коефіцієнт ризикованості даного дебітора, що характеризує імовірність виконання їм дебіторських зобов'язань (від 0 до 1 експертним шляхом).
Н адбавка за відстрочку оплати може розраховуватися в такий спосіб:
Де НО – надбавка за відстрочку оплати
Рфв - рівень рентабельності фінансових вкладень, % річних;
Д - період відстрочки, днів