3.3. Розвиток фінансової науки в Україні

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її роз­витку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко виділити внесок українських вчених в її розвиток.

Питанням фінансів відомий літератор та громадський діяч Іван Якович Франко присвятив понад 40 праць. Передусім, це праця з аналізу фінансової політики Австро-Угорської імперії, характеристика діяльності багатьох фі­нансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансо­вих фондів, господарських товариств.

У 1883 р. І. Франко публікує роботу під назвою "Сила податкова Галичини", в якій досліджує наявну податкову систему імпе­рії. Він вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду. І. Франко вба­чає причину податкового тягаря в надмірних непрямих подат­ках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу.

Усвідомлюючи роль податків у розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів, І. Франко регулярно здійснює критичні огляди проектів та звітів державного бюджету, гостро реагую­чи на постійне збільшення податків для Галичини та скоро­чення видатків на її економічні й соціальні цілі.

Водночас І. Франко в своїх працях висловлює впевненість, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме акти­візації господарського життя в країні.

Наприкінці ХІХ століття-початку ХХ ст. фінансова наука в Україні була зосереджена в університетах. Протягом декількох десятиріч Харківський університет був єдиним в Україні, а згодом став центром розвитку науки та культури на Лівобережній Україні. З моменту утворення університету на кафедрі дипломатики і політичної економії читались лекції з фінансів (називались вони тоді фінансовим правом).

Відомим українським вченим-економістом, професором Харківського університету, був М. М. Алексеєнко. Він вивчав фінанси Германії, Австрії, Франції. Крім трьох дисертацій ним надрукована монографія з теорії податків „Погляд на розвиток вчення про податки” (1870), розроблено курс фінансового права в обсязі двох тисяч сторінок, але, нажаль, не виданий.

Привертають увагу своїм обсягом та змістовністю праці з фінансів та кредиту професора Харківського університету П. П. Мігуліна. Великий науковий та практичний інтерес становить його багатотомна історично-економічна праця „Російський державний кредит. Досвід історико-критичного огляду» (1899 р., 1900 р., 1902 р., 1903 р., 1904 р., 1907 р.), присвячена проблемам державного кредиту. Відомими та авторитетними на той час були його праці «Реформа грошового обігу в Росії та промислові кризи” (1893-1902), «Наша банкова політика (1729-1903). Досвід дослідження», «Війна и наші ресурси» (1905). В праці «Теперішнє та майбутнє російських фінансів» (1907), «Економічний ріст російської держави за 300 років (1613-1913)», (1913) він узагальнив величезний історичний досвід розвитку фінансів Росії, що робить дуже значним його вклад в розвиток економічної, зокрема фінансової науки кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

Геніальною постаттю в українській економічній науці є Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919) – видатний український економіст, історик, був міністром фінансів в уряді Центральної Ради. Він став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще 1894 р. він опублікував працю «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя», яку (доповнену й перероблену) було згодом видано майже всіма європейськими і навіть японською мовами.

Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповід­но до якого фази промислового циклу визначаються активністю ін­вестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів еконо­мічної активності.

Цікавими є думки М. І. Туган-Барановського з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів: на його думку, в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал, в свою чергу низь­кий процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці.

М. І. Туган-Барановський різко виступав проти запровад­ження прогресивного прибуткового податку, рекомендуючи для покриття витрат держави на ведення війни використову­вати позики.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не згадати М. Добриловського. У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки". М. Добриловський у своїх науко­вих твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господар­ством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна до­сліджувати способи одержання коштів для задоволення дер­жавних потреб.

Теоретично-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а в деяких випад­ках і випереджала її. За часи Радянського Союзу фінансова наука, нажаль, не отримала належного розвитку.

З сучасних відомих вчених-фінансистів, що досліджують питання фінансів є О. Д. Василик, В. М. Опарін, І. О. Бланк, А. М. Поддерьогін, М. І. Савлук.

Крім загальної теорії фінансів об'єктом наукового інтересу професора О. Д. Василика є державні фінанси, а саме бюджетна, податкова система України. В праці «Податкова система України», він розкриває теоретичні основи податків, методи та принципи оподаткування, історичні аспекти виникнення та розвитку податків, становлення та розвиток податкової системи України. В праці «Бюджетна система України» О. Д. Василик висвітлює теоретичні основи бюджету, його економічну природу, сутність, стан і розвиток бюджетної системи держави, її складові, елементи, принципи побудови.

Проблеми розвитку фінансової системи України, становлення та особливості фінансового ринку України розглядає в своїй монографії «Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти)» професор Київського національно-економічного університету В. М. Опарін.

Вагомий науковий внесок здійснили монографії доктора економічних наук, професора Київського національного торгово-економічного університету І. О. Бланка. В його працях «Стратегія і тактика управління фінансами», «Управління прибутком», «Управління активами», «Управління формуванням капіталу», «Управління використанням капіталу», «Управління фінансовою безпекою» та інших, розкриваються питання щодо формування активів підприємств, їхнього використання в операційній та інвестиційній діяльності, сучасні методи оптимізації обсягу та структури капіталу підприємств на стадії його утворення та в процесі розвитку, керування формуванням прибутку підприємства в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, управління фінансовими ризиками тощо.

Відомими в області фінансів підприємницьких структур є професор Київського Національного економічного університету А. М. Поддерьогін. Його підручники «Фінанси підприємств», «Фінансовий менеджмент» висвітлює фінанси на рівні підприємств: організацію розрахунків і кредитування, формування і розподілу прибутку, оподаткування підприємств, організацію оборотних коштів і фінансування відтворення основних засобів, фінансове планування, фінансовий аналіз підприємства тощо. Також відомі його праці з фінансового менеджменту.

Питання грошей, кредиту, грошового та валютного ринку досліджує відомий український фінансист доктор економічних наук, професор Київського Національного економічного університету М. І. Савлук.

Таким чином, розвиток фінансових досліджень в сучасній Україні пов'язаний з її поступовою інтеграцію у світову економічну, зокрема фінансову, науку шляхом ідейно-теоретичного та методологічного оновлення.

ПРАКТИКУМ