6.2. Склад доходів бюджету
Доходи бюджету є частиною централізованих фінансових ресурсів держави, які використовуються для виконання нею відповідних функцій. Тобто, доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави.
Доходи бюджету – це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) [2].
Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Доходну частину бюджету розподілено на дві складові:
доходи загального фонду;
доходи спеціального фонду [2].
Доходами загального фонду державного бюджету вважаються усі доходи, які знеособлюються при зарахуванні їх до бюджету та використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не призначені для спрямування до спеціального фонду бюджету на певні цілі.
Доходи спеціального фонду державного бюджету використовуються лише для фінансування конкретних цілей. Склад доходів спеціального фонду державного бюджету визначається законом про Державний бюджет України з урахуванням норм Бюджетного кодексу. У виняткових випадках Закон про Державний бюджет України може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету України (або їх частину) до спеціального фонду Державного бюджету України.
На формування доходів бюджету впливають такі фактори:
зміна обсягів виробництва ВВП та національного доходу;
вплив інфляційних процесів на рівень цін та вартість основних грошово-кредитних інструментів;
зміна курсу національної валюти;
зміна податкових ставок і бази оподаткування;
відміна або запровадження пільг за податками, зборами та обов’язковими платежами тощо.
Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійним перетвореннями і змінами у податковій системі України.
Необхідною умовою зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів стало прийняття у грудні 2010 р. Податкового кодексу та проведення на його основі радикальної податкової реформи [3].
Головною метою реформи є виконання таких завдань:
послаблення податкового тиску;
спрощення процедури податкового адміністрування;
створення надійного захисту прав платників податків;
зменшення системи пільгового оподаткування.
У межах проведення податкової реформи прийнято такі зміни у податковому законодавстві:
Введено податок на депозити (з 2014 р. – 5 %);
Введено єдиний соціальний податок (з 2011 р.);
Введено податок на нерухомість (з 01.07.2012 р.);
Запроваджено малопрогресивну ставку податку з доходів фізичних осіб: основна (до 10 мінімальних заробітних плат) – 15 % та додаткова – 17 % для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (з 2011 р.);
Знижено ставки основних податків:
податку на прибуток (з 01.04.2011 р. 23 % проти 25 %, з 01.01.2012 р. – 21 %, з 01.01.2013 р. – 19 %, з 01.01.2014 р. – 16 %),
ПДВ (з 2014 р. – 17 % проти 20 %),
оподаткування дивідендів (з 2011 р. – 5 % проти 15 %).
За словами Прем'єр-міністра України М. Азарова, передбачене у Податковому кодексі зниження ставок основних податків зробить податковий режим в Україні одним з найбільш привабливих у Європі.
Як зазначалося вище, доходи бюджету є результатом розподілу та перерозподілу вартості ВВП. Згідно Бюджетного кодексу доходи бюджетів складаються з чотирьох груп:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти [2].
Оскільки в Україні до складу бюджету можуть входити своїми доходами і видатками цільові бюджетні фонди, то згідно з Бюджетною класифікацією доходи бюджету класифіковано за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) офіційні трансферти;
5) цільові фонди [28].
Наочно розділи Бюджетної класифікації наведено на рис. 6.2.
1. Податкові надходження – це встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) [2].
Принципи побудови податкової системи України, її склад визначено Податковим кодексом України [3].
Платниками податків і зборів є юридичні й фізичні особи, на яких покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Податкові надходження в України поділяються на 9 груп:
1.1) Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості включають:
податок на доходи фізичних осіб;
податок на прибуток підприємств.
За обсягом надходжень податок на доходи фізичних осіб посідає друге місце (після податку на додану вартість) серед усіх податків і має чітку тенденцію до зростання. Він займав в доходах зведеного бюджету у 2008–2009 рр. 15,4 %, у 2010 р. – 16,2 %.
Податок на прибуток підприємств – один з найважливіших податків. Він займав в доходах зведеного бюджету у 2008 р. – 16,1 %, у 2009 р. – 11,5 %, у 2010 р. – 12,8 %. У 2009–2010 рр. спостерігається спад рівня податкових надходжень за цим податком, що викликано загостренням соціально-економічної нестабільності в країні на фоні економічної крази, та, як результат, зниженням ділової активності та значним відсотком ухилень від сплати податкових зобов’язань.
Рис. 6.2. Класифікація доходів бюджету згідно з Бюджетною класифікацією