8.3 Державний борг: сутність та оцінка

Державний борг – загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].

Порядок формування державного боргу здійснюється шляхом здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, та обслуговування вже існуючого боргу.

Таким чином, структурно державний борг країни поділяється на дві частини: внутрішній та зовнішній.

Внутрішній державний борг – це заборгованість перед кредиторами всередині держави: Національним банком України (за позиками одержаними для фінансування дефіциту бюджету та іншими показниками віднесеними на державний борг), перед комерційними банками; перед юридичними та фізичними особами; перед органами управління та ін., а також за позиками, здійсненими за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Тобто, це заборгованість держави громадянам та підприємствам своєї країни, які є кредиторами держави.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави іноземним кредиторам, тобто громадянам та організаціям інших країн: за позиками міжнародних організацій; за позиками, наданими іноземними державами під гарантії уряду; за позиками, наданими іноземними банками та іноземними юридичними особами; інша заборгованість.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів держави комерційним банкам, як основним утримувачам державних цінних паперів. Він фіксується у балансах банків і тому аналіз його динаміки знаходиться під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

2. Немонетизований борг, який складається:

а) з невиконаних державою фінансових зобов’язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі та ін.);

б) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки (заборгованість по державних замовленнях, наданню послуг державними установами та ін.). Його динаміку спостерігати значно складніше, особливо стосунки держави з реальним сектором економіки.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та гарантований.

Прямий державний борг – це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли у розпорядження уряду країни.

Гарантований державою борг – це загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями [2].

При наданні державних гарантій і виникає гарантований державою борг, який є потенційним (умовним), а реальним він стає за умови відшкодування кредиторам тих сум, за якими держава була гарантом.

Динаміка державного боргу України за перші 10 років незалежності представлена у табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Динаміка державного боргу України за 1993-2003 роки

Роки	1993 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Державний борг, усього, млрд. дол. США	0,4	4,8	10.8	10,9	15.0	15,4	13.9	14,1	14.2	14,3
У тому числі: - внутрішній - зовнішній	- 0,4	- 4,8	2.0 8.8	2,1 8,8	5,4 9,6	3,9 11,5	3.6 10.3	4,0 10,1	4.0 10.2	4,0 10,3

Як видно з наведених даних, до 1998 р. державний борг збільшувався доволі високими темпами, досягнувши в 1998-1999 рр. 15 млрд дол. США. У наступні роки він поступово зменшився до 14 млрд. дол США. Крім змін у борговій політиці – вона стала більш зваженою, на зменшення державного боргу вплинуло і призупинення на той час кредитування України з боку МВФ і МБРР, що відбилося і на діях деяких інших кредиторів.

Тенденція щодо зменшення вартості державних зовнішніх запозичень є сигналом для міжнародних фінансових установ та інших інвесторів про надійність країни, як партнера. Таким чином, державна боргова політика поступово стає одним з головних чинників забезпечення стабільності, економічної безпеки та зростання авторитету країни.

Динаміка державного боргу України за останні роки представлена у табл. 8.2.

Підсумки 2010 р. показали, що уряд М. Азарова так само практикує нарощування державного боргу, як і уряд Ю. Тимошенко. Сукупний державний (прямий) і гарантований борг України у 2010 р. зріс на 36,4 %, або на 14,476 млрд. дол. США, – до 54,29 млрд. дол. США (432,235 млрд. грн).

Серед негативних явищ, пов'язаних із збільшенням державного боргу, слід відзначити наступні:

• коливання кон'юнктури світового фінансового ринку та її вплив на економіку країни;

• нестабільність валютних курсів, що істотно впливає на можливості виконання зобов'язань у визначені строки;

• розриви у строках між залученими коштами на зовнішніх ринках і строками надходжень коштів до державного бюджету;

• збільшення податкового навантаження для обслуговування державного боргу, що негативно впливає на ділову та економічну активність;

• зниження можливості щодо реструктуризації заборгованості через низьку ліквідність світових фінансових ринків;

• «заморожування» капіталу вітчизняних комерційних банків як основного кредитора в країні, у боргових цінних паперах держави.

Таблиця 8.2