- •Тема 1 Предмет фінансової науки як пізнання суспільства .........................
- •Тема 2 Генезис і еволюція фінансів ...................................................................
- •Тема 3 Становлення та розвиток фінансової науки ........................................
- •Тема 4 Фінансове право та фінансова політика ..............................................
- •Тема 5 Податки та податкова система ..............................................................
- •Тема 11 Фінанси суб’єктів господарювання....................................................
- •Тема 12 Фінанси домогосподарств .....................................................................
- •Тема 13 Страхування. Страховий ринок ..........................................................
- •Тема 14 Фінансовий ринок ..................................................................................
- •Тема 15 Фінансовий менеджмент .......................................................................
- •Тема 16 Міжнародні фінанси ..............................................................................
- •Тема 17 Фінансова безпека держави ................................................................
- •Тема 18 Фінанси країн з розвиненою економікою .........................................
- •Тема 19 Фінанси Європейського Союзу ..........................................................
- •Передмова
- •Тема 1 предмет фінансової науки як пізнання суспільства
- •Соціально-економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин
- •1.2 Функції фінансів
- •1.3. Фінансові категорії
- •Функції фінансів.
- •Фінансові категорії.
- •Знайдіть хибні твердження серед запропонованих:
- •Тема 2 генезис і еволюція фінансів
- •Генезис категорії фінансів
- •Еволюція фінансів
- •Практикум План семінарського заняття
- •Генезис категорії фінансів
- •Теми рефератів
- •Контрольні запитання
- •Тема 3 становлення та розвиток фінансової науки
- •3.1. Історичні аспекти розвитку світової фінансової науки
- •3.2. Розвиток фінансової науки в Росії
- •3.3. Розвиток фінансової науки в Україні
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •4.2. Правове регулювання фінансової діяльності держави
- •4.3. Фінансова політика
- •Правове регулювання фінансової діяльності держави
- •1. Фінанси підприємств, установ, організацій та фінанси населення поєднані таким поняттям:
- •Дія економічних законів у фінансовій сфері;
- •Фінансова політика
- •5.1. Економічна сутність і функції податків
- •5.2. Елементи податку, їх характеристика
- •5.3. Податкова система і податкова політика держави
- •Податкова система
- •5.4. Класифікація податків
- •5.5 Характеристика основних податків податкової системи України
- •Визначення оподатковуваного обороту
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 6 бюджет та бюджетна система
- •6.1. Економічна сутність та призначення бюджету
- •Динаміка частки державного бюджету у ввп України
- •6.2. Склад доходів бюджету
- •1.2) Податки на власність.
- •1.4) Внутрішні податки на товари та послуги:
- •1.7) Рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси:
- •1.8) Місцеві податки і збори:
- •2.1) Доходи від власності та підприємницької діяльності:
- •3.3) Кошти від продажу землі і нематеріальних активів.
- •3.4) Податки на фінансові операції та операції з капіталом.
- •4. Офіційні трансферти.
- •6.3. Склад видатків бюджету
- •Згідно з Бюджетною класифікацією
- •Доходи та видатки Державного бюджету України (млрд. Грн.)
- •6.4. Бюджетна система та принципи її побудови
- •Бюджетний процес
- •1. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні.
- •3. Розгляд проекту у третьому читанні.
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •Контрольні запитання
- •Державний бюджет – це:
- •Бюджетний процес
- •Видатки Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України
- •Видатки Державного бюджету України (з міжбюджетними трансфертами) за два роки у розрізі економічної класифікації
- •Видатки Державного бюджету України у розрізі функціональної класифікації
- •Сутність профіциту і дефіциту бюджету
- •7.2. Основні концепції збалансованості бюджету
- •7.3. Методи фінансування бюджетного дефіциту
- •План семінарського заняття
- •Основні концепції збалансованості бюджету
- •Методи фінансування бюджетного дефіциту Теми рефератів
- •Знайдіть хибні твердження серед запропонованих:
- •8.1. Державний кредит та державні запозичення,
- •8.2 Механізм застосування державних запозичень
- •8.3 Державний борг: сутність та оцінка
- •Динаміка державного боргу України за 2004-2010 роки
- •4. Відношення приросту боргу до приросту доходів населення, у %.
- •5. Відношення обсягів річних запозичень до видатків розвитку державного і зведеного бюджетів.
- •До валового внутрішнього продукту
- •До ввп для України та деяких інших країн світу
- •8.4. Державний борг та методи управління ним
- •За 2008-2010 роки [27]
- •План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •1. Державний кредит – це:
- •Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.
- •Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу за два роки
- •Тема 9 місцеві фінанси, бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •9.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення
- •9.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •Нормативи зарахування податку з доходів громадян
- •9.3. Бюджетний федералізм і фінансове
- •1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку
- •2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки.
- •3. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •1. Місцеві фінанси – це:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяються на:
- •4. Форми місцевих фінансів в Україні:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі:
- •7. Спеціальний фонд місцевих бюджетів – це:
- •Тема 10
- •Загальнодержавні фонди цільового призначення,
- •10.2. Характеристика загальнодержавних
- •10.3. Недержавні фінансові фонди
- •1. Загальнодержавні фонди цільового призначення, їх класифікація і характеристика.
- •3. Недержавні фінансові фонди.
- •6. Величина ресурсів пенсійного забезпечення визначається наступними причинами:
- •7. Цільові фонди створюються шляхом:
- •8. Цільові фонди, що входять до складу Державного бюджету України:
- •9. Демографічні причини визначення величини ресурсів пенсійного забезпечення:
- •10. Економічні причини визначення величини ресурсів пенсійного забезпечення:
- •Тема 11
- •11.1. Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств
- •11.2. Основи організації фінансів підприємств
- •11.3 Фінансові ресурси підприємств
- •11.4. Прибуток підприємства: його роль,
- •Прибутку підприємства
- •Основи організації фінансів підприємств.
- •Тема 12 фінанси домогосподарств
- •Сутність та склад фінансів домогосподарств
- •Класифікація доходів та видатків домогосподарств
- •1. Домогосподарство – це:
- •2. Фінанси домогосподарств – це:
- •3. Сукупні доходи домогосподарств включають:
- •4. Грошові доходи домогосподарств включають:
- •5. Сукупні витрати домогосподарств включають:
- •6. Грошові витрати домогосподарств включають:
- •7. Прожитковий мінімум – це:
- •8. Фінанси домогосподарств за їхньою соціальною значимістю поділяються на:
- •9. Фінанси домогосподарств по складу груп, у яких формуються фінансові потоки поділяються на:
- •10. За своїм цільовим призначенням та функціями фонди домогосподарств можуть поділятися на:
- •Визначення:
- •Б. Соціально-економічні грошові відносини із приводу формування та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян.
- •Тема 13 страхування. Страховий ринок
- •13.1 Сутність, класифікація та принципи страхування
- •13.2 Галузі страхування
- •13.3 Страховий ринок
- •13.4 Доходи та витрати страховика
- •1. Страхування – це вид:
- •Тема 14
- •14.1. Сутність та функції фінансового ринку
- •Домашні господарства
- •Суб’єкти фінансового ринку, їх класифікація
- •Класифікація суб’єктів фінансового ринку – прямих учасників
- •14.3. Інститути інфраструктури та професійні учасники як суб’єкти фінансового ринку
- •Класифікація та характеристика основних
- •Класифікація інструментів фінансового ринку
- •4.5. Структура фінансового ринку
- •II. Структура ринку фінансових послуг в інституційному розумінні складається із наступних секторів:
- •Інституційною ознаками
- •14.6. Кредитний ринок та ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку
- •Залежно від форми позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником, кредит має дві основні форми
- •Товарну (натурально-речову);
- •Грошову.
- •Цінні папери мають такі характеристики як ринковість; ліквідність; дохідність; спекулятивність; ризикованість; стандартність.
- •В Україні
- •Завдання 1 Знайдіть хибні твердження серед запропонованих
- •Визначення
- •Тема 15
- •15.1. Сутність та основи організації
- •15.2. Державне управління фінансами в Україні
- •15.3. Організація фінансового контролю в державі у країнах з ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.
- •Тема 16
- •16.1 Сутність, функції та політика міжнародних фінансів
- •16.2 Міжнародний фінансовий ринок та його структура
- •16.3 Фінанси міжнародних організацій та інституцій
- •1. Класифікація валютних системи базується:
- •2. Валютне котирування буває:
- •3. До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи (мвфс) належать:
- •9. Валюта національна – це:
- •15. Валюта вільного використання – це:
- •Тема 17
- •17.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •Правове регламентування становлення та розвитку економічної безпеки в Україні за хронологією нормативних документів
- •Фінансової безпеки
- •17.2. Фінансова безпека держави у системі економічної безпеки
- •Міжнародної безпеки
- •17.3. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ
- •Показники бюджету [92]
- •17.4. Вплив державних боргів на фінансову безпеку
- •Показники фінансування Державного бюджету України за 2006-2010 роки [54]
- •Державний (прямий) та гарантований державною борг України за останні п’ять років [120]
- •Відношення державного боргу до ввп станом на 2010 рік [103]
- •Кредитні рейтинги України (боргових зобов’язань) [69]
- •Грошово-кредитна політика як складова частина
- •Рівень інфляції вУкраїні [76]
- •Диференціація життєвого рівня населення [121]
- •17.6. Інвестиційна складова фінансової безпеки держави
- •17.7. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •17.8. Оцінка рівня фінансової безпеки України
- •Індикатори та порогові значення індикаторів
- •Індикатори та порогові значення індикаторів стану
- •Тема 18
- •18.1. Основні аспекти фінансової системи
- •Особливості функціонування
- •18.3. Основні положення побудови фінансової системи Великобританії, Німеччини та Франції
- •Структура податкових доходів та витрат державного бюджету Великобританії, %
- •Основи функціонування фінансової системи
- •1. Активне сальдо платіжного балансу збільшиться, якщо у країні:
- •2. Складова платіжного балансу країни – рахунок поточних платежів – не охоплює:
- •3. Яке з наведених тверджень є неправильним:
- •Тема 19
- •19.2. Валютна інтеграція Європейського Союзу і перспективи розвитку фінансової системи єс
- •Нормативна література
- •Додаткова література
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
- •Тема 16
- •Розв’язання завдань
- •Тема 17
- •Тема 18
- •Тема 19
Згідно з Бюджетною класифікацією
Згідно зі статтєю 87 Бюджетного кодексу України видатки державного бюджету, що відображаються у законі «Про Державний бюджет України на поточний рік», спрямовані на фінансування таких заходів:
державне управління.
судову Владу;
міжнародну діяльність;
фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
національну оборону;
правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;
освіту;
охорону здоров'я;
соціальний захист та соціальне забезпечення;
культуру і мистецтво;.
державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
фізичну культуру і спорт;
державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;
державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики;
державні інвестиційні програми (проекти);
державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
створення та поповнення державних запасів і резервів;
обслуговування державного боргу;
проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;
інші програми, які мають виключно державне значення [2].
Розподіл видатків за економічною характеристикою, з точки зору впливу державних видатків на рух суспільного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків (видатків розвитку), а також нерозподілених видатків.
Поточні видатки – це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначенних на початок бюджетного року, а також на фінансування з соціального захисту населення, а саме:
державне споживання (купівля товарів та послуг);
виплати (перекази) населенню (трансферти);
перекази за кордон;
державні субсидії.
Державне споживання поділяється на військове та цивільне. Військове споживання пов'язане з фінансуванням оборонних видатків. Цивільне – з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.
Другою за обсягом групою поточних видатків є грошові перекази населенню (трансферти) заробітної плати, пенсій, допомоги. Значна їх частина пов'язана з виплатою пенсій та допомоги із соціального страхування з метою підтримання на певному рівні платоспроможного попиту тієї частини населення, яка за віком або за станом здоров'я є непрацездатною. Ці витрати держави сприяють реалізації сукупного суспільного продукту.
Перекази іншим державам пов'язані головним чином з переказуванням державного капіталу урядовим установам за кордон, платежами за зовнішніми позиками (або наданням кредитів), переказами грошей міжнародним організаціям, видатками на утримання воєнних баз на іноземних територіях.
Державні субсидії, як безоплатний переказ грошових коштів приватному сектору, можуть спрямовуватися на покриття збитків, але головна їхня маса використовується для підвищення норми нагромадження.
Капітальні видатки (видатки розвитку) – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін).
Кожна група цих видатків по-різному впливає на процес відтворення. У розвинених країнах основну частину державних видатків становить купівля товарів, оплата послуг та трансферти населенню. Сучасна промислово розвинена держава є величезним споживачем, з участю якого реалізується понад 20% сукупного суспільного продукту. Вона купує потрібні їй товари та послуги приватного сектора, якому необхідно перетворити капітал з товарної форми у грошову. У цьому русі реалізується як авансовий капітал, так і додаткова вартість. Тим самим держава сприяє реалізації сукупного продукту та розширенню ринку збуту.
Державні інвестиції посідають особливе місце. Вони складають досить значну частину загального обсягу державних витрат, зокрема в Японії і країнах Західної Європи. Фінансова політика цих країн у галузі державних інвестицій, а також субсидій і переказів за кордон для капіталовкладень безпосередньо впливає на розширене відтворення, підвищення норми нагромадження.
Нерозподілені видатки – це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.
Склад цих видатків визначається у Законі України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» і в рішеннях місцевих органів влади.
На співвідношення між окремими частинами видатків впливають об’єктивні фактори розвитку суспільства, що пов’язані з сучасним етапом НТР, структурними зрушеннями в економіці, політичними й економічними умовами, які існують у тій чи іншій країні.
Класифікація кредитування бюджету деталізує надання та повернення кредитів з бюджету, хоча за своєю економічною суттю кредитування не повинне відноситися до видатків бюджету, оскільки не є операцією з фінансування видатків, а має суто кредитну основу. Причому, окремо виділено надання кредитів та повернення кредитів як внутрішніх, так і зовнішніх.
Кредитування бюджету – це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету).
Крім того, Бюджетним кодексом визначено, що до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Класифікація кредитування бюджету поділяється на:
– внутрішнє кредитування (код 4100) – включає надання внутрішніх кредитів (надання кредитів органам державного управління інших рівнів, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям, надання інших внутрішніх кредитів) та повернення внутрішніх кредитів (повернення кредитів органами державного управління інших рівнів, повернення кредитів підприємствами, установами, організаціями, повернення інших внутрішніх кредитів);
– зовнішнє кредитування (код 4200) – включає надання зовнішніх кредитів, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим економічним суб'єктам, та повернення зовнішніх кредитів.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень [2].
Бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими [2].
Бюджетні призначення представляють собою повноваження, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), що має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування [2].
Бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке теж має кількісні, часові та цільові обмеження [2].
Бюджетне зобов'язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [2].
На основі відомчої класифікації Державна казначейська служба України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр всіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків бюджету використовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і передбачає розподіл бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів за бюджетними програмами.
Крім розподілу видатків бюджету за розглянутою вище Бюджетною класифікацією у Державному бюджеті України обов'язково передбачається резервний фонд. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.
Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до бюджетного законодавства Резервний фонд Кабінету Міністрів формується у розмірі, який не перевищує 1% від загальної суми видатків державного бюджету.
Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідна місцева рада.
Оборотний залишок бюджетних коштів – це частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів [2].
Тимчасовий касовий розрив – це неспівпадіння у часі надходження коштів до дохідної частини бюджету з термінами фінансування запланованих заходів, що викликає тимчасову відсутність грошових коштів на рахунках бюджету [2].
Це протиріччя й вирішується за допомогою створеного резерву, що забезпечує безперебійність фінансування. З часом, коли кошти надійдуть до бюджету, треба повернути взяті з оборотної каси гроші. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 % планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.
На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет) [2].
Слід зазначити, що у 2001 р. з прийняттям Бюджетного кодексу України було введено два таких нових поняття, як таємні видатки та захищені статті видатків.
Таємні видатки – це видатки, передбачені на діяльність органів державної влади в інтересах національної безпеки [2].
До державного бюджету таємні видатки включаються без деталізації. Вони є державною таємницею.
Контроль за їх проведенням здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України, а звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому пленарному засіданні.
Захищеними статтями видатків бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватись при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень [2].
Перелік захищених статей Державного бюджету України визначається Бюджетним кодексом України.
Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:
оплату праці працівників бюджетних установ;
нарахування на заробітну плату;
придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;
забезпечення продуктами харчування;
оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
обслуговування державного боргу;
поточні трансферти населенню;
поточні трансферти місцевим бюджетам;
підготовку кадрів вищими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації;
забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;
фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;
роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження [2].
З позиції використання централізованих у державному бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи:
державне споживання;
бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.
Державне споживання – це видатки на утримання державного апарату – управлінського, правоохоронного, судового, армії тощо. Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності та правопорядку.
Бюджетне фінансування відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві. Якщо видатки бюджету в частині державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних послуг з бюджету держави, то бюджетне фінансування є, по суті, або поверненням частини централізованого у бюджеті ВВП, або суспільним її споживанням.
Бюджетне фінансування видатків впливає на формування вторинних, а в окремих випадках, і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і непрямий (опосередкований) характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань: розпорядників бюджетних коштів; опосередкований характер – споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.
До принципів бюджетного фінансування належать:
Цільовий характер надання коштів.
Досягнення максимального ефекту при мінімумі витрат.
Безповоротність бюджетних асигнувань.
Безоплатність бюджетних асигнувань.
Надання коштів в міру виконання плану і з урахуванням раніше отриманих асигнувань.
Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах:
бюджетні інвестиції;
державні трансферти;
бюджетні кредити;
кошторисне фінансування.
Бюджетні інвестиції можуть здійснюватись у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання частки акцій акціонерних товариств.
Державні трансферти – це цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.
Субсидії можуть виділятись юридичним та фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг). У країнах з розвиненою ринковою економікою поширеними є субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв’язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування.
Субвенції та дотації надаються тільки юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету в фінансуванні певних витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами.
Бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що взагалі не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчим відсотковими ставками.
Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документу – кошторису.
Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень [2].
Кошторисне фінансування охоплює такі напрямки видатків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері, це так звані безкоштовні послуги, що характеризують вторинні доходи користувачів даними послугами.
Формування бюджетних видатків починається на стадії планування проекту бюджету, за основу береться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них.
Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з іншого – знижує напруження у розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Тому при фінансуванні соціального захисту важливо встановити правильне співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну діяльність.
У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.
Динаміку доходів та видатків Державного бюджету України за останні роки наведено у табл. 6.1.
Таблиця 6.1