Посилання

Оператор Дейв Вестергауз зупиняється біля столу Томпсона о 14:34. Він працював із репортером над історією про крадіжку. Він цікавиться, чи є у Томпсона посилання на місцеву статистику злочинів: «Якщо ви хочете знайти кримінальну статистику для свого регіону...»

Посилання — це, звісно, одне із чудес Інтернету. Досить лише набрати слово, фразу чи заголовок, і ви отримаєте веб-адреси текстів, де це слово чи вираз зустрічається. (При цьому можна відкрити посилання у новому вікні, зберігши таким чином старе вікно, або замінити новим старе.) Посилання дають можливість користувачам Інтернету глибше поринути у предмет. Вони здатні розкрити перед вами все багатство інформації, представленої на безмежному ринку під назвою Інтернет.

Посилання можуть відвести відвідувачів геть від веб-сайту станції, але, як каже Меґґі Махоні з х’юстонсього радіо KUHF-FM, є надія, що вони пам’ятатимуть, де знайшли цю інформацію і повернуться назад. Тут є й інший бік: оскільки ті, хто клікають на лінк, скоріше за все пам’ятатимуть, звідки вони почали свій маршрут, люди, які програмують веб-сайт, повинні нести відповідальність за свої посилання.

По-перше, лінки повинні, як каже Томпсон, «мати інформаційну цінність і додавати щось до події, розміщеної на сайті». Є сотні сайтів, на яких міститься інформація про землетруси. Томпсон обмежив своє посилання лінком сайту американського уряду, де розміщено інформацію саме про цей землетрус у Південній Каліфорнії.

Сайти, використані у посиланнях, мають відбиратися із певним почуттям справедливості й балансу. Якщо подія має дві протилежні точки зору, зазначає Махоні, вона не дасть посилання на жодну з них. Також станція повинна відсилати своїх відвідувачів лише на відповідальні сайти. «Я дуже обережно ставлюся до сайтів, на які посилаюся, — пояснює Махоні. — Там має бути підтвердження того, про що йдеться на нашому сайті. Ми повинні берегти власний імідж. Ми не хочемо, щоб нас асоціювали із сайтами, яким не можна довіряти. Я дуже ретельно до цього ставлюся. Якщо можливо, я намагаюся посилатися на урядові сайти. Також я даю лінки на неприбуткові організації і бізнес-структури, які згадуються у сюжеті репортера. Я ніколи не використовую особисті сайти. Мені часто доводиться нагадувати собі, що кожен, хто має власний сайт, може розміщувати на ньому таку інформацію, яку сам забажає, правда це чи ні». (Персональні сайти — блоги, все більше й більше здобувають визнання серед журналістів, тож це правило може незабаром змінитися.)

Де ви знаходите добрі лінки для сюжету? Лінки приходять із різних джерел, підказує Махоні. Деякі вона знаходить сама за допомогою пошукових систем, таких як Google, деякі можуть бути джерелом історії, деякі може порадити репортер.

Томпсон вже розмістив лінки до кримінальної статистики на сайті KHOU. Він додав одну на сайт поліції Х’юстона, де можна вибрати район міста, а потім, клікнувши на потрібний місяць, отримати детальний список злочинів, скоєних цього місяця.

Інформація про антитерористичний захист також має лінки: сайт відділу національної безпеки, де містяться поради щодо зменшення ризику шляхом підсилення охорони, і сайт Комітету транспортної безпеки, де є поради для тих, хто збирається летіти в цей період. (Коли власні дії уряду стають суперечливими, може знадобитися послатися на якийсь неурядовий сайт.)