Правопис

Слухачі ніколи не дізнаються, чи правильно журналіст написав у тексті свого сюжету ім’я лідера Китайської комуністичної партії. Вони ніколи не знатимуть, що репортер не знає, як правильно писати слово нью-йоркський і плутає незважаючи на і не зважаючи на. Тоді навіщо перейматися правописом?

Перейматися треба, тому що неграмотне написання текстів може зіпсувати імідж усього відділу новин. Перейматися варто, оскільки неправильне написання може призвести до неправильного прочитання слів, яке слухачі неодмінно почують, принаймні більшість із них. Перейматися орфографією потрібно ще й тому, що помилки можуть дратувати диктора, якому доведеться їх читати.

Якщо ви замість каструля напишете кастрюля, ведучий, звісно ж, легко прочитає це слово, та ще через кілька слів він може поцікавитися, що за грамотій писав цей текст? І ці думки можуть заважати йому читати наступний рядок, оскільки він не буде впевнений у правильності тексту.

Навіть якщо відкинути всі ці аргументи, то орфографічні помилки відволікають увагу, тому їх у жодному разі не можна допускати у текстах новин.

Є ще одна причина, чому варто звертати увагу на орфографію, передусім у телевізійних новинах: текст сюжету часто виводиться внизу екрана рухомим рядком, що дає змогу глухим глядачам також бути в курсі подій.

Деяким людям від природи важко писати грамотно. Та для цієї хвороби є лікування — уважність... і словник. Звісно, в комп’ютерних програмах уже встановлено функцію перевірки правопису, проте все ж таки краще мати на столі словник і за потреби до нього заглядати (не «час від часу»). Для того щоб перевірити правильне написання слова, вам знадобиться близько 25 секунд. Якщо журналіст має сумніви щодо написання того чи іншого слова, ці 25 секунд будуть добрим внеском із його боку. «Ви можете відмахуватися, мовляв, це ж телебачення, а не журнал, тож не так страшно, якщо десь трапиться помилка, — каже Лі Джилз, колишня режисер WISH-TV з Індіанаполіса, — але люди читатимуть ваш текст, і всі дізнаються про вашу неграмотність».

Іноді журналісти можуть не погоджуватися із тим варіантом написання слова, що дається у словнику. Якщо слово надто довге і складне для прочитання, в окремих випадках його можна розділити дефісом. Наприклад, слово антидетонатор буде легше прочитати, якщо воно буде написане через дефіс: анти-детонатор. Семитомний зручніше читається як семи-томний. Але, користуючись цим методом, треба бути уважним, щоб не вигадати нових граматичних правил. Наприклад, семі-нарист не допоможе, а навпаки, спантеличить диктора.

Вимова

Слухачі можуть не помітити орфографічних помилок у тексті, але вони неодмінно почують неправильну вимову. Неправильно вимовлена назва може призвести до непорозуміння. Але неправильно вимовлене ім’я може призвести не лише до непорозуміння, а й сприйнятися як образа.

Вимова відіграє особливо важливу роль у рубриці міжнародних новин, проте помилки у місцевих назвах та іменах можуть викликати набагато більше проблем, наприклад, у невеличкому місті. Молодому журналістові, який працює на маленькій місцевій радіостанції, може бути складно довідатися, як правильно вимовляється ім’я радника — Маккой чи Маккоф. Аналогічна ситуація із прізвищем шкільного об’єднання — Фінкельштейн чи Фінкельштін. Одні мешканці міста можуть називати його Фінкельштейном, інші — Фінкельштіном, а дехто взагалі — Фінкельштайном.

Є кілька правил, що допомагають уникнути помилок у вимові:

1. Перевіряйте вимову всіх сумнівних і складних імен та назв методом опитування. Коли берете в людини інтерв’ю, запитайте у неї самої, як правильно пишеться її ім’я і на який склад потрібно ставити наголос. Можна навіть записати на диктофон чи камеру, як людина сама вимовляє своє ім’я. Якщо ж ви не маєте можливості поспілкуватися з людиною особисто, зателефонуйте їй або ж проконсультуйтеся з тими, хто цю людину знає.

Проблему з іноземними іменами вирішити у такий спосіб не вдасться. Наприклад, вам потрібно написати сюжет про французьку письменницю Симону де Бовуар (Simone de Beauvoir). Якщо у знайдених вами матеріалах немає підказки щодо прочитання її імені, тоді саме час телефонувати знайомому вчителю французької. Спробуйте пошукати повідомлення про неї в інших ЗМІ, можливо, до вас її ім’я вже хтось читав в ефірі. В окремих випадках, коли складне ім’я не відіграє вагомої ролі у вашій історії, краще взагалі його не згадувати (якщо ця людина невідома журналісту, навряд чи вона відома пересічним слухачам). Існує два Інтернет-ресурси, які надають можливість перевірити правильне написання і прослухати правильну вимову складних імен. Це — Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary (http://www.m-w.com) та Voice of America (http://www.voa.gov).

2. Завжди позначайте правильну вимову слів у тексті. Найкращий спосіб зробити це — розписати слово поряд у круглих дужках:

Французька письменниця Simone de Beauvoir (СиМОНа де Бовуар).

Французький модельєр Yves Saint Laurent (IB Сен Ло-РАН).

У такому випадку необов’язково дотримуватися всіх правил фонетичного написання. Достатньо того, що ім’я буде написане правильно з точки зору його вимови. Можна розділити його дефісом для зручності.

І пам’ятайте, що майже правильна вимова все одно вважається неправильною.