31. Гетьман і.Виговський, його боротьба за збереження незалежності України. Гадяцький договір 1658р.

Іван Виговський походив з української православної шляхти. І як багато її представників, перебував на службі Речі Посполитої, не забуваючи рідної віри та мови. Змолоду вчився в Київській академії. Помираючи, старий гетьман Богдан Хмельницький заручився обіцянкою старшини, що його наступником буде Юрій Хмельницький, проте гетьманський син не був достатньо визначною особистістю й не був популярним у колах старшини. Окрім того, можновладці не дуже хотіли, щоб гетьманський уряд став спадковим. Тому 1657 року на козацькій раді у Чигирині новим гетьманом було обрано Івана Виговського. Він продовжував передсмертні задуми покійного гетьмана про послаблення зв'язків з Москвою та укладення союзу із західним державами Швецією. Трансільванією. Одночасно новий гетьман намагався покласти край анархії, що витворилася в Україні та створити керівну верству з освічених, достатньо заможних людей, які мали б національну свідомість, дбали про державні інтереси. Виговський хотів посилити її шляхетськими елементами, котрі б разом із заможними козаками утворили нову національну еліту, на яку мала б спиратися держава. Правовою підставою нової державності мала стати угода з Польщею, укладена 16 вересня 1658 року в Гадячі. Гадяцький договір — угода, укладена з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. Передбачалася також ліквідація Берестейської унії. Основні перетворення, однак, так і залишилися на папері, оскільки польський Сейм ратифікував договір у сильно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення. Угода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами. Найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Царством. Проте треба було мати вільні руки в боротьбі з основним суперником -- Москвою, тому Виговський пішов на підписання Гадяцької угоди, яка так ніколи не була впроваджена в життя. Незалежницька політика Виговського занепокоїла царський уряд. Почалися бої. В травні 1659 року відбулася битва під Конотопом. Московське військо було розгромлене. Московським аґентам вдалося поширити ворожнечу до гетьмана серед старшини. Проросійськи налаштовані кола старшини та козацтва саботували війну, бо на їх думку Виговський «продав Україну полякам» . Москалі використали Юрія Хмельницького, довкола якого почала гуртуватися опозиція. Бачачи занепад своїх планів і не бажаючи розпалювати ворожнечу, Іван Виговський у жовтні 1659 добровільно склав булаву та виїхав до Польщі, гетьманом було обрано Юрія Хмельницького. Москалі стероризували нового гетьмана.

32. Поділ України на Лівобережну та Правобережну у другій половині 17 ст. Руїна

Поняттям "Руїна" історіографія позначає трагічний період в історії України, пов’язаний з другою половиною XVII ст. Смерть Б.Хмельницького ослабила українську державу. Цим скористалася Росія, Польща та Туреччина. Соціальні протиріччя та боротьба старшинських угруповань за владу загострились і переросли у справжню громадянську війну. Все це вело до великих людських жертв, руйнування міст і сіл. Після смерті Б. Хмельницького гетьманом України обрали його сподвижника писаря Івана Виговського. Він повністю став на бік старшини та шляхти і взяв курс на закріпачення селян. Це викликало вибух невдоволення низів. Народні повстання охопили Лівобер та Запорожжя, яких підтримала Москва, розраховуючи ослабити владу гетьмана і сильніше прив’язати Україну до Росії. І. Виговський за допомогою Кримської орди розгромив загони повстанців. Прагнучи досягти незалежності від Росії,Виговський у вересні 1658 р. уклав Гадяцький договір з польським урядом про входження України до скпаду Польщі. Опираючись на польську допомогу, Виговський в досить успішно вів бойові дії з російськими військами, але невдоволена політикою Виговського, частина старшини проти гетьмана спільно з російськими військами. Виговський зазнав поразки і втік до Польщі. Після падіння І. Виговського гетьманом проголосили сина Б. Хмельницького Юрія. Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, російські і польські війська, татарські ордибезперешкодно грабували Укра Внаслідок в 1663 Хмельницький втратив гетьманську булаву, а укр землі фактично розкололись на дві частини-на Лівобер наказним гетьманом став Сомко, а на Правобер старшина обрала гетьманом Тетерю, де той правив стоячи на пропольських позиціях. У 1663 р. Брюховецький опираючись на підтримку запорожців, селян і міщан на чорній Раді у Ніжині був обраний гетьманом Лівобереж Укр. Своїх обіцянок гетьман не виконав, а його промосковська орієнтація викликала невдоволення козаків, які йог вбили. Гетьманом правобережної України став видатний політичний і військовим діяч Петро Дорошенко. Стратегічною метою його внутр і зовн політики було об’єднання Лівобер і Правобер в соборній Українській державі. Після підписання між Москвою і Польщею Андрусівського перемир’я 1667 р., за умовами якого до Росії відійшла Лівобер,а Польщі - правобер Україна, Дорошенко уклав союз з Туреччиною. Здійснивши ряд успішних бойових операцій проти Польщі на чолі об’єднаного українсько-турецького війська, П. Дорошенко змусив польський уряд визнати широку автономію Правобер України і розпочав боротьбу за Лівобер. В 1669р.Дорошенко уклав угоду про перехід України під владу Туреччини на правах автономії. Проте, народ не підтримав цей вчинок гетьмана. 1676 р. Дорошенко зрікся гетьманства і був переселений в Московщину. На Лівобережній Україні гетьманом в 1668 р. став Дем’ян Многогрішний. В 1669 р. він підписав так звані Глухівські статті, які серйозно обмежили