- •1. Предмет і завдання курсу "Історія України" та його місце в системі гуманітарних наук. Джерела та історіографія української історії.
- •2. Формування людської цивілізації на тер. У. Трипільська культура.
- •3. Створення перших державних обьеднань на тер. У. Кіммерійці, скіфи, сармати, таври.
- •4. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
- •5. Східні словьяни у давнину, їх заняття, побут, звичаї
- •6. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
- •7. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русї
- •8. Кр в період своєї могутності і слави. Володимир Великий і Ярослав Мудрий: порівняльна характеристика їх діяльності.
- •9. Реформи Володимира Великого, їх значення для централізації Давньоруської держави.
- •10. Хрещення Русі, його історичне значення
- •11. Київська Русь за часів князювання Ярослава Мудрого та його наступників. "Руська Правда"
- •12. Київська Русь в період феодальної роздрібненості (середина 12 - перша половина 13 ст)
- •13. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
- •14. Роль г-в князівства в історії укр. Державності.
- •15. Боротьба Русі проти монголо-татрської навали
- •16. Культура кр, її вплив на економічну та духовну сфери життя
- •17. Давньоруська держава та її роль у світовій історії
- •18. Украйнські землі у складі Великого князівства Литовського, особливості розвитку.
- •19. Соціально-економічний розвиток українських земель у 14-16ст
- •20. Україна в складі Речу Посполітої: посилення соціально-економічного, національного і релігійного гніту.
- •21. Берестейська (Брестська) церковна унія, її наслідки для укр. Народу
- •22. Братства,їх роль в активізації культурного життя 16-17ст.
- •23. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу.
- •24. Запорозька Січ: адмінистративно-політичний устрій, економічна та військова організація українського козацтва.
- •25. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії. П.Сагайдачний - видатний військовий та політичний діяч України.
- •26. Козацько-селянські повстання кінця 16 - першої половини 17ст
- •27. Передумови, мета, характер, рушійні сили та періодизація Національно-визвольної війни укр. Народу середини 17ст
- •28. Воєнні дії під керівництвом б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
- •29. Утворення Української гетьманської держави (1648-1657), її характерні риси.
- •30. Переяславська рада. Договір України з Росією 1654р. (березневі статті), його наслідки.
- •31. Гетьман і.Виговський, його боротьба за збереження незалежності України. Гадяцький договір 1658р.
- •32. Поділ України на Лівобережну та Правобережну у другій половині 17 ст. Руїна
- •33. Державотворча діяльність гетьмана п.Дорошенка, особливості його внутрішньої і зовнішньої політики
- •34. Входження України до складу Росії. Наступ на політичну автономію України після її приєднання до Росії (друга половина XVII- XVIII ст.. )
- •35. Геьбман Іван Мазепа і його спроба відновити державну незалежність України
- •36. «Конституція» Пилипа Орлика (і7Юр.), її значення для розвитку суспільно-політичної думки в Україні.
- •37. Тимчасове відновлення Гетьманщини в Україні. Данило Апостол. Кирило Розумовський.
- •38.Соціально –економічний розвиток України наприкінці 17-у 18 ст.
- •39. .Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України
- •40. Правобережна Україна та західноукраїнські землі у 18ст
- •41. Національно-визвольна та антифеодальна боротьба народних мас України 18ст Гайдамацький та опришківський рухи. Коліївщина
- •42. Три поділи Польщі і обьеднання Правобережної і Лівобережної України
- •43. Україна в російсько-турецьких війнах другої половини 18ст. Заселення Південної Українию Заснування та розвиток м.Одеси.
- •44. Політичне та соціально-економічне становище України в першій половині 19ст. Посилення кризи феодально-кріпосницької системи.
- •45. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець 18- перша половина 19 ст) Аграрна реформа 1848р.
- •46,Сусп. Руки в укр. В першій пол. 19ст.Декабристський рух.
- •47.Початок укр.-нац відродж.Кирило-миф братство,його іст значення
- •49.Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
- •50.Розвиток капіталізму в Україні у другій половині 19 ст.
- •51.Суспільні течії та рухи в Україні у другій половині половині 19 ст
- •52.Національно визвольний рух в Україні в другій половині 19ст.
- •53.Західноукраїнські землі в другій половині 19-на початку 20 ст
- •54.Соціально-економічні та політичні процеси в Україні початку 20 ст.
- •55. Україна в період революції 1905-07 р
- •56.Столипінська аграрреф її наслідки
- •57.Україна в роки і світової війни 1.08,1914-1917
- •58. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність. І і II Універсали
- •59. М.Грушевський 1866-1934
- •60. Українська держава 1918р. Аграрна політика Павла Скоропадського
- •61. Директорія. Відродження унр
- •62. Революційно-визвольний рух на зах-укр землях. Утворення Західноукр Народної Республіки. Акт злуки унр і зунр.
- •63. Історичне значення та основні уроки Української національної революції 1917-1921рр.
- •65. Нова економічна політика. Відбудова народного госпожарства України на засадах Непу(1921-1928рр)
- •67. Колективізація в Україні: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки
- •68. Голодомор в Україні (1932-1933), його соціально-політичні наслідки
- •69.Україна і процес формування тоталітарного режиму в срср
- •71. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •72. Початок другої світ війни, приєднання зх. Укр. Земель до складу урср та їх радянізація
- •73. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бо? н» території України у 194і—1942 рр. Початок німецько-радянської війни, Український напрям у плані «Варбаросса»,
- •74 Діяльність радянських партизан і оун - упа в роки Другої світової війни
- •75.Визволення у країни від гітлерівських окупантів.Внесок унр. Нар в розгром нацистської Німеччини.
- •75 Іаоричнии внесок народу України в перемогу у Великій Вітчизняній війні. 60-річчя визволення України від окупантів
- •76 Політичні наслідки Другої світової війии
- •77.Відбудова народного господарства унр. У повоєнні роки.Голод 46-47рр
- •80.Соціальио-політичний розвиток України,
- •83. Основи/ етапи перебудови та її наслідки для у країни
- •87 §6. Державна символіка України та її історичне походження
- •88.Конституційиий процес.
- •89 Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі України
- •90 Історія України : Предмет, завдання і значення курсу історії України.
58. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність. І і II Універсали
Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога в Росії Лютневої демократичної революції 1917 р., яка поклала край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Склалися сприятливі умови для піднесення національно-визвольного руху пригноблених народів. Почалося формування нових осередків влади. У Петрограді було створено Тимчасовий уряд. Його репрезентантом у Києві став Виконавчий комітет, що складався з представників міської думи, фабрикантів і заводчиків, земських діячів, ліберальної професури. Паралельно стихійно формувалися органи т.зв. всеросійської революційної демократії — Ради робітничих і солдатських депутатів. Як правило, вони перебували осторонь національно-визвольної боротьби і згодом стали формою відновлення імперії, що розпалася. Переважали в радах представники соціалістичних партій, здебільшого російських. 17 (за н. ст.) березня 1917 р. у Києві виник ще один впливовий політично-координаційний центр — Українська Центральна Рада, який, репрезентуючи інтереси українського народу, за короткий час свого існування — з березня 1917 по квітень 1918 р. — пройшов складний шлях від громадської організації до фактичного парламенту України. Рада була створена групою національно свідомої інтелігенції з Товариства українських поступовців (ТУП), наукових, освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій. Головою Ради став видатний український історик, громадсько-політичний діяч М. Гру-шевський. Оглядом сил українства, засобом його дальшої організації став Український національний конгрес, який проходив у Києві 19—21 квітня 1917 р. В його роботі взяли участь бл. 1500 осіб, які представляли всі губернії України, а також Петроград, Москву, Крим, Кубань, Холмщину. Отже, конгрес був справді всеукраїнським. У прийнятій резолюції його учасники вимагали автономії України у федеративній демократичній республіці Росія, а також українізації адміністративних, господарських органів і культурного життя. Делегати конгресу визнали Центральну Раду представницьким органом України та переобрали її головою М. Грушевського. Тільки спираючись на реальну силу, розширивши свою соціальну базу, Центральна Рада могла вступати в переговори з Тимчасовим урядом про національну автономію з надією на успіх. На цьому шляху її діяльність підтримали скликані в Києві Всеукраїнські військовий, селянський, робітничий з'їзди, які кооптували до складу Ради своїх представників. Наприкін. травня 1917 р. до Петрограда прибула українська делегація Центральної Ради на чолі з В. Винниченком. Висловивши прихильність до Тимчасового уряду, вона запропонувала надати широку автономію Україні в межах федеративної Росії, провести українізацію армії, навчальних закладів, призначити на урядові пости в Україні людей, які володіють українською мовою, звільнити політичних в'язнів. Однак домагання української делегації були відхилені. Щоб і надалі відігравати роль найвпливовішої сили в Україні, Центральна Рада 23 червня 1917 р. видала Перший Універсал до українського народу. В ньому проголошувалося право України на державну автономію в складі Росії. "...Не відділяючись від усієї Росії, — йшлося в документі, — не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям..." Зазначалося також, що тільки всенародно обрані Українські установчі збори мають право ухвалювати в Україні закони. Вслід за цим було створено Генеральний секретаріат Центральної Ради виконавчий орган, уряд автономної України, який очолив В. Винниченко. Генеральними секретарями стали С. Єфремов, С. Петлюра, X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, І. Стешенко, М. Стасюк, а генеральним писарем П. Христюк. Стан справ в Україні, зокрема проголошення Першого Універсалу, занепокоїв російські офіційні кола у Петрограді 11 липня 1917 р. до Києва прибула делегація Тимчасового уряду на чолі з О. Керенським. Вона провела переговори з українськими представниками — М. Грушевським, В. Винниченком і С. Петлюрою. У результаті було досягнуто порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом. Міністри Тимчасового уряду визнали право України на автономію та погодилися, щоб Центральна Рада і Генеральний секретаріат стали крайовими органами влади в Україні. Центральна Рада у свою чергу визнавала майбутні Всеросійські установчі збори і до їх скликання зобов'язувалася не здійснювати жодних таємних заходів щодо встановлення автономії України. Під час переговорів було вирішено проблему представництва в Центральній Раді національних меншин. Неукраїнським партіям та організаціям надали ЗО % місць. Передбачалось обрати новий склад Генерального секретаріату, до якого також увійшли б представники національних меншин. Таким чином, відступивши від своєї непримиренної позиції щодо України, Тимчасовий уряд після тривалих переговорів з представниками Центральної Ради наважився на угоду. Але під тиском Тимчасового уряду від проголошених у Першому Універсалі принципів відступила і сама Центральна Рада. У Другому Універсалі, схваленому 16 липня 1917 р., вона заявила про визнання Всеросійських установчих зборів, які мали встановити автономію України, і відсутність наміру відокремлюватися від Росії. Отже, тези про волю України і про те, що український народ сам творитиме своє життя, проголошені в Першому Універсалі, у Другому були фактично заперечені. Цей політичний компроміс ослабив авторитет Центральної Ради, посіяв у свідомості широких мас недовіру до неї.
Продовжуючи державотворчу діяльність, Центральна Рада на підставі домовленостей з міністрами Тимчасового уряду уклала "Статут Вищого Управління України". Однак новий Кабінет міністрів Росії не затвердив його. Замість Статуту, який українці вважали рівнозначним конституції, було отримано Інструкцію Тимчасового уряду, в якій права автономії України значно обмежувалися. До компетенції Генерального секретаріату, який було названо органом не Центральної Ради, а Тимчасового уряду, не належали військові справи, транспорт, міжнародні зв'язки, продовольчі справи, пошта й телеграф, призначення урядовців. Його влада поширювалася лише на 5 із 9 українських губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і частково Чернігівську. Тим часом ситуація в Україні з кожним днем погіршувалася. Розхитане війною економічне життя занепадало. Продовольчих запасів було мало. Податків ніхто не платив. Суд, поліція не функціонували. З фронту масово втікали солдати, посилюючи безлад у країні. А Центральна Рада та Генеральний секретаріат замість того, щоб вирішувати назрілі проблеми, надалі залишалися під впливом Тимчасового уряду.