- •1. Предмет і завдання курсу "Історія України" та його місце в системі гуманітарних наук. Джерела та історіографія української історії.
- •2. Формування людської цивілізації на тер. У. Трипільська культура.
- •3. Створення перших державних обьеднань на тер. У. Кіммерійці, скіфи, сармати, таври.
- •4. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
- •5. Східні словьяни у давнину, їх заняття, побут, звичаї
- •6. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
- •7. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русї
- •8. Кр в період своєї могутності і слави. Володимир Великий і Ярослав Мудрий: порівняльна характеристика їх діяльності.
- •9. Реформи Володимира Великого, їх значення для централізації Давньоруської держави.
- •10. Хрещення Русі, його історичне значення
- •11. Київська Русь за часів князювання Ярослава Мудрого та його наступників. "Руська Правда"
- •12. Київська Русь в період феодальної роздрібненості (середина 12 - перша половина 13 ст)
- •13. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
- •14. Роль г-в князівства в історії укр. Державності.
- •15. Боротьба Русі проти монголо-татрської навали
- •16. Культура кр, її вплив на економічну та духовну сфери життя
- •17. Давньоруська держава та її роль у світовій історії
- •18. Украйнські землі у складі Великого князівства Литовського, особливості розвитку.
- •19. Соціально-економічний розвиток українських земель у 14-16ст
- •20. Україна в складі Речу Посполітої: посилення соціально-економічного, національного і релігійного гніту.
- •21. Берестейська (Брестська) церковна унія, її наслідки для укр. Народу
- •22. Братства,їх роль в активізації культурного життя 16-17ст.
- •23. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу.
- •24. Запорозька Січ: адмінистративно-політичний устрій, економічна та військова організація українського козацтва.
- •25. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії. П.Сагайдачний - видатний військовий та політичний діяч України.
- •26. Козацько-селянські повстання кінця 16 - першої половини 17ст
- •27. Передумови, мета, характер, рушійні сили та періодизація Національно-визвольної війни укр. Народу середини 17ст
- •28. Воєнні дії під керівництвом б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
- •29. Утворення Української гетьманської держави (1648-1657), її характерні риси.
- •30. Переяславська рада. Договір України з Росією 1654р. (березневі статті), його наслідки.
- •31. Гетьман і.Виговський, його боротьба за збереження незалежності України. Гадяцький договір 1658р.
- •32. Поділ України на Лівобережну та Правобережну у другій половині 17 ст. Руїна
- •33. Державотворча діяльність гетьмана п.Дорошенка, особливості його внутрішньої і зовнішньої політики
- •34. Входження України до складу Росії. Наступ на політичну автономію України після її приєднання до Росії (друга половина XVII- XVIII ст.. )
- •35. Геьбман Іван Мазепа і його спроба відновити державну незалежність України
- •36. «Конституція» Пилипа Орлика (і7Юр.), її значення для розвитку суспільно-політичної думки в Україні.
- •37. Тимчасове відновлення Гетьманщини в Україні. Данило Апостол. Кирило Розумовський.
- •38.Соціально –економічний розвиток України наприкінці 17-у 18 ст.
- •39. .Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України
- •40. Правобережна Україна та західноукраїнські землі у 18ст
- •41. Національно-визвольна та антифеодальна боротьба народних мас України 18ст Гайдамацький та опришківський рухи. Коліївщина
- •42. Три поділи Польщі і обьеднання Правобережної і Лівобережної України
- •43. Україна в російсько-турецьких війнах другої половини 18ст. Заселення Південної Українию Заснування та розвиток м.Одеси.
- •44. Політичне та соціально-економічне становище України в першій половині 19ст. Посилення кризи феодально-кріпосницької системи.
- •45. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець 18- перша половина 19 ст) Аграрна реформа 1848р.
- •46,Сусп. Руки в укр. В першій пол. 19ст.Декабристський рух.
- •47.Початок укр.-нац відродж.Кирило-миф братство,його іст значення
- •49.Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
- •50.Розвиток капіталізму в Україні у другій половині 19 ст.
- •51.Суспільні течії та рухи в Україні у другій половині половині 19 ст
- •52.Національно визвольний рух в Україні в другій половині 19ст.
- •53.Західноукраїнські землі в другій половині 19-на початку 20 ст
- •54.Соціально-економічні та політичні процеси в Україні початку 20 ст.
- •55. Україна в період революції 1905-07 р
- •56.Столипінська аграрреф її наслідки
- •57.Україна в роки і світової війни 1.08,1914-1917
- •58. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність. І і II Універсали
- •59. М.Грушевський 1866-1934
- •60. Українська держава 1918р. Аграрна політика Павла Скоропадського
- •61. Директорія. Відродження унр
- •62. Революційно-визвольний рух на зах-укр землях. Утворення Західноукр Народної Республіки. Акт злуки унр і зунр.
- •63. Історичне значення та основні уроки Української національної революції 1917-1921рр.
- •65. Нова економічна політика. Відбудова народного госпожарства України на засадах Непу(1921-1928рр)
- •67. Колективізація в Україні: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки
- •68. Голодомор в Україні (1932-1933), його соціально-політичні наслідки
- •69.Україна і процес формування тоталітарного режиму в срср
- •71. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •72. Початок другої світ війни, приєднання зх. Укр. Земель до складу урср та їх радянізація
- •73. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бо? н» території України у 194і—1942 рр. Початок німецько-радянської війни, Український напрям у плані «Варбаросса»,
- •74 Діяльність радянських партизан і оун - упа в роки Другої світової війни
- •75.Визволення у країни від гітлерівських окупантів.Внесок унр. Нар в розгром нацистської Німеччини.
- •75 Іаоричнии внесок народу України в перемогу у Великій Вітчизняній війні. 60-річчя визволення України від окупантів
- •76 Політичні наслідки Другої світової війии
- •77.Відбудова народного господарства унр. У повоєнні роки.Голод 46-47рр
- •80.Соціальио-політичний розвиток України,
- •83. Основи/ етапи перебудови та її наслідки для у країни
- •87 §6. Державна символіка України та її історичне походження
- •88.Конституційиий процес.
- •89 Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі України
- •90 Історія України : Предмет, завдання і значення курсу історії України.
59. М.Грушевський 1866-1934
Видат укр. історик, визначний політик і держдіяч,брав акт участь в діял київс громади.з 1894-очол кафукр. іств львівс університеті,1898-1913-очол наук товар Шевченка в львові,проводив величезну роботу з реорганізації товариства за зразком євр академій наук,збирання фондів,створ бібліотеки та музею.Березень 1917-повернувся до києва,де був обраний головою УЦР.УЦР на чолі з ним пройшла шлях від вимог автономії до проголош незал укр.29,04Д918-обраний президентом УНР.після приходу до влади геть Скоропадського відійшов від акт політ діял.березень 1919-емігр до чехослов,потім австрії де розгорнув широку наукову і публіцист діял.1919-заснув укр. соціологічний інститут у відні.березень!924-знову в київ.тоді ж обраний членом укр. акад. наук,керував сексцією наук істор відділу.1929-обраний акад. акад. наук СРСР.невдовзі заарештований як керівник укр. націоналісти центру,скоро звільнили.березень 1931-висланий до москви.наукові установи створ ним-ліквідовані.великі заслуги як ученого,який створ цілісну концепцію укр. істор процесу.Його діял як держ політ діяча періоду укр. нац. Визв змагань 17-21рр.потім ставлять його в ряд найвизначніших постатей в укр. іст.Помер при нез'ясованих обставинах під час операції в кисловодську де лікувався.
60. Українська держава 1918р. Аграрна політика Павла Скоропадського
29 квітня 1918 р., у день, коли припинила діяльність Центральна Рада, у Києві зібрався з'їзд хліборобів-землевласників . Його делегати одноголосно обрали гетьманом України Павла Скоропадського — авторитетного генерала, нащадка старовинного козацького роду. Того самого дня прихильники гетьмана майже без кровопролиття оволоділи всіма державними установами. Очоливши Українську державу, генерал П, Скоропадський поставив завдання відновити у країні порядок, зміцнити її міжнародні позиції, подолати хаос в економіці. Для цього йому були надані широкі повноваження — право видавати закони, призначати уряд, керувати зовнішньою політикою та військовими справами, бути верховним суддею. До скликання Українського Сейму в країні мали діяти "Закони про тимчасовий державний устрій України". В них було визначено головні напрями діяльності Гетьманату в політичній сфері, організації державного управління, надано Гарантії громадських прав населення, оголошено про встановлення Української Держави замість УНР. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах, її устрій, більшість пізніше прийнятих законів багато в чому нагадували дореволюційну систему. За кілька місяців в Україні було створено новий адміністративний апарат. Замість представників Центральної Ради на місцях гетьманський уряд призначив губернських та повітових старост. Державні службовці були, за невеликим винятком, українцями, однак не належали до т.зв. свідомих українців, якими тоді вважали членів соціалістичних партій. Останні не змогли стати вище партійних інтересів і об'єднатися в ім'я побудови Української держави. Чимало труднощів виникло під час спроби створити збройні сили Гетьманату замість демобілізованих військових підрозділів Центральної Ради. З одного боку, уряд побоювався, що загальна мобілізація може привести до армії збільшовичені елементи. З іншого боку, справу гальмувала німецька військова адміністрація, запевняючи гетьмана, що для захисту України досить німецьких та австро-угорських військ. Загалом українська армія того часу нараховувала бл. 65 тис. осіб, хоча планувалося створити 300-тисячну армію. Неабияке значення гетьманська держава надала аграрному питанню, вживаючи заходи, спрямовані на нормалізацію становища на селі, яке потрясали невдоволення, суперечності, ексцеси. Тимчасові правила про земельні комісії зобов'язували селян повернути поміщицьке майно і відшкодувати збитки, яких вони завдали великим землевласникам. На початку листопада було підготовлено проект аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами — не більше як 25 десятин на двір.
Тривала відбудова транспортних магістралей країни. Вже в середині літа 1918 р. вдалося налагодити нормальний залізничний рух. Було вжито заходи для зміцнення фінансової системи, налагоджено грошовий обіг, прийнято державний бюджет. Все це сприяло певному економічному піднесенню. За короткий час існування Гетьманат досяг відчутних результатів у культурно-освітній сфері. Було видано кілька мільйонів примірників українських підручників для початкових шкіл, у більшості з них введено українську мову. Діяло 150 українських гімназій. У Києві та Кам'янці-Подільському було відкрито українські державні університети. В усіх вищих навчальних закладах України діяли кафедри української мови, літератури та історії. Було засновано Українську академію наук, державний архів, національну Галерею мистецтв, національний театр, історичний музей, національну бібліотеку, десятки інших установ, що мали сприяти відродженню української культури. Гетьманський уряд фактично започаткував автокефалію Української православної церкви. Значними були успіхи гетьманської України в зовнішній політиці. Вона поширила дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Щодо дипломатичних відносин, то вони існували з 12 державами світу. Визначним досягненням стало підписання прелімінарного миру з Раднаркомом Радянської Росії, яка визнавала незалежність Української Держави. Активною була політика гетьманського уряду, спрямована на приєднання до складу України українських етнічних земель, які перебували під владою Роси, Польщі, Румунії. Було підписано попередній договір з Кримом, який на автономних засадах мав увійти до складу України. Крім досягнень, за гетьманування П. Скоропадського мали місце чимало прорахунків, які виявилися фатальними. Чи не найбільше компрометувала його залежність від Німеччини, окупаційні війська якої безсоромно грабували Україну. Небезпідставними були звинувачення П. Скоропадського та його уряду в проросійській політиці. Гетьман був тісно пов'язаний із заможними верствами українства, які спонукали його до ліквідації соціальних завоювань трударів.
Політика гетьманського уряду від початку викликала опозицію більшості українських політичних партій. Проти неї виступили селянський та робітничий з'їзди, земський союз на чолі з С. Петлюрою. Курс на анти-гетьманське повстання взяв Український національний союз, очолюваний В. Винниченком. Восени 1918 р. склалися обставини, які призвели до послаблення гетьманського уряду. П. Скоропадський втратив підтримку Німеччини й Австро-Угорщини, в яких різко загострилися внутрішні суперечності. Посилювалася загроза війни з Росією, У різних місцях України виникли повстанські загони, зокрема Н. Махна, Ю. Тютюнника, Д. Терпяла (Зеленого). Дедалі активніше боролися проти Гетьманату робітники. У такій вкрай небезпечній обстановці П. Скоропадський вдався до зміни політичного курсу і почав шукати контактів з державами Антанти — Англією і Францією. Знаючи про прихильність їх урядів до ідеї "єдиної і неподільної Росії", гетьман різко змінив ставлення до питання незалежності України. 14 листопада він видав грамоту, в якій ішлося про "відновлення великої Росії". Проголошення федерації з білогвардійською Росією викликало обурення серед широких верств українства, прискорило початок повстання проти гетьмана. Його очолила Директорія — тимчасовий орган, куди увійшли представники соціалістичних партій: В. Винниченко — голова, члени — С. Петлюра й Ф. Швець, тимчасові члени — А. Макаренко і П. Андрієвський. За кілька тижнів боїв загони Директорії за активної підтримки селян і міщан та нейтралітету .німецьких військ дійшли до столиці Української Держави. Бачачи безперспективність подальшої боротьби, гетьман П. Скоропадський 14 грудня 1918 р. заявив про зречення від влади. Того самого дня українські війська вступили в Київ. Отже, спроби гетьмана П. Скоропадського зміцнити українську державність шляхом повернення старих порядків не увінчалися успіхом.