73. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бо? н» території України у 194і—1942 рр. Початок німецько-радянської війни, Український напрям у плані «Варбаросса»,

Наказ готуватися до нападу німецький генералітет отримав у 1940 р. А18 грудня 1940 р. Гітлвр підписав директиву під номером 21 та назвою «Варіант Барбароссз» - Директив» стала основним керівним документом війни проти Радянського Союзу. Відповідно до цього плану війна повинна була тривати не більше 1,5—2 місяців. Згідно * ним на радянському кордоні було зосереджено три могутні угруповання, які мали у своєму складі 5,5 млн солдатів і офіцерів, 4? тис. гармат і мінометів, 4,3 тис. танків, 5 тис. бойових літаків. Під час підготовки до нападу на СРСР Гітлер уклав політичний і військово-економічний союз з Італією, Японією, залучив ДО нього Румунію, Болгарію, Угорщину, Словаччину, Хорватію, Іспанію, Фінляндію і поставив на службу німецькій воєнній машині військово-економічні ресурси захоплених країн з населенням до 300 мли осіб. Вермахт зразка 1941 р. був грізною силою І дволітнім досіідом ведення війни, але до затяжної війни проти СРСР він не був готовий. Тому німецьке командування планувало раптово завдати сильних ударів і до зими вийти на рубі* Архвнгельск—волга—Астрахань. На світанку 22 червня 1941 р. танкові й моторизовані частини фашистської армії розпочали наступ одночасно на трьох напрямках; Ленінградському, Московському і Київському. Почалася німецько-радянська війна, яка тривала 1418 днів і ночей. Український напрям, за планом «Барбаросса», був одним із найголовніших. Гітлерівське керівництво ставило за мету якомога швидше оволодіти ресурсами України, щоб, з одного боку, послабити військово-промисловий потенціал СРСР, а з іншого — зміцнити власну машину, створити вигідний плацдарм для подальшого розгортання воєнних дій та перемоги над Радянський Союзом, Тобто українські землі розглядалися як одна 9 основних цілей завойовницької політики фашизму. Про це Ггглер відверто говорив в багатьох своїх виступах.Отже, попри те що Червона армія чинила героїчний опір, сковуючи значні сили противника, поразки під Києвом, Харковом, у Криму та в інших бойових операціях призвели до загибелі та полону сотень тисяч солдатів та офіцерів; окупації України; різкого зниження військово-промислового потенціалу СРСР; «воювання фашистами вигідного стратегічного плацдарму для подальшої експансії;

74 Діяльність радянських партизан і оун - упа в роки Другої світової війни

Нз території України, окупованої військами нацистської Німеччини та к союзників, а перших днів Розгорнувся рух Опору.Головними його складовими були:- радянське комуністичне підпіллі* і партизанський рух;- український самостійницький підпільний та партизанський рухи, 8 умовах блискавичного просування німецьких військ у тилу в них опинилися цілі підрозділи радянських військ, вони й стали базою радянського партизанського руху. На перших етапах він був виявом боротьби з» самозбереження. Лише після утворення Українського штабу партизанського руху на чолі з Т. Строкачем ЗО травня 1942 р. він був органіаованіших форм. УШПР налагодиш координацію дій партизанських загонів з операціями Червоної армії та постачання партизан за допомогою авіації.Усього на території УСРС діяло понад 60 партизанських з'єднань, бли»ько 2 тис, загонів і груп. Найбільші партизанські в'едмвння діяли у прикордонні України та Білорусії, саме тут оформилося п'ять великих з'єднань. Найвїдоміші з них були з'єднання Сабурова, Федорова, Ковпака. Вони влаштували диверсії на комунікаціях ворога, громили штаби, гарнізони, здійснювали рейди на окупованих територіях ррФСР, України та білоруси. Партизанське з'єднання під командуванням С. А. Ковпака протягом війни здійснило 7 рейдів, пройшовши загалом по тилах ворога 18 тис. кілометрів.Отже, в перемогу над ворогом вагомий внесок зробили як радянський партизанський рух, так і український самостійницький рух ОУН - УПА. Кров, пролита в боротьбі проти нацистів як радянськими партизанами, так і оунівцями, е однаково цінно» і жертовною.