80.Соціальио-політичний розвиток України,

У середині 50-х років УРСР відігравала одну з головних ролей у єдиному господарчому механізмі країни. Вона перетворилася на потужну металургійну і паливну баау СРСР, стала одним з найрозвинутіших районів машинобудування, у І957 р, за кількістю виробництва чавуну на душу населення Україна випередила всі капіталістичні держави світу. За видобутком вугілля вона вийшла на друге місце у світі, а за виробництвом сталі — на трете. Однак паралельно зростанню індустріальної могутності в Україні поглиблювалися і дедглі більше виявлялися негативні тенденції, які набували рис хронічності. По-перше, це помітне відставання від провідних капіталістичних країн у якісних показниках — затратах матеріальних і трудових ресурсів тощо. По-друге, диспропорційне, безсистемне моделювання економіки України, перенасичення ЇЇ промисловими підприємствами. По-третє, зниження темпів зростання продуктивності праці і промисловості тощо, За таких умо» саме життя висувало першочергове завдання прискорення

науково-технічного прогресу, здійснення значних структурних зрушень у технології, організації та управлінні виробництвом. Проте, крім цього, необхідно було вирішити ще два завдання: нагодувати, одягти людей, підняти їхній культурний рівень; зміцнити оборону країни шляхом виробництв новітніх видів озброенв.Оскількм достатніх фінансових та матеріальних ресурсів для одночасного вирішення цих завдань не було, командно-адмініетративнз система вирішувала ц* проблему в традиційному для себе стилі: визначила головне серед вкаааиих завдань та відповідну систему пріоритетів. Головним завданням на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробницт»_а. Початок реформування було покладено на вересневому {1953} Пленумі ЦК КПРС, який намітка заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства. На пріоритетність вирішення цього завдання вказує той факт, що за 12 років (1953—1964) відбулося 11 пленумів ЦК КПРС та 14 пленумів ЦК КПУ з питань розвитку сільського господарства. Слід зазначити, Ідо домінування пріоритетності над пропорційністю та раціональністю в розвиткові народного господарства, як правило, призводило до серйозних деформацій та диспропорцій. Проте це в перспективі, у середині ж 50-х років сільське господарство саме завдяки пріоритетності його розвитку вперше за довгі роки стало рентабельним. Це був період найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспного виробництва в СРСР, Валова продукція сільського господарства за 1954—1958 рр. порівняно з попередньою п'ятирічкою зросла на 35,3%. Вагому роль у цьому відіграли насамперед підвищення продуктивності праці та врожайності. Валовий »6ір зерна в Україні зріс за 1954-1958 рр. майже на 20«, «укрових буряків - удшМ, виробництва м'яса -більш як у два рази, молока — втричі.

83. Основи/ етапи перебудови та її наслідки для у країни

1 етап 1985-1988-період розробки концепції перебудови,здійснення перших екон реф.,визрівання політ курсу перебудови:прийняття програми прискорення сой-екон розв країни квітень!985;реформа рижикова та абалкіна(черв!987)суть якої полягла у запровадж принципу Зх С-самостійн,самоокупність,самофінансування.Ухвалені закониПро кооперацію та інш;перебування перебудовчих процесів в україні під контролем радянс номенклатури;початок політ реф. (лібералізації,відміна цензури,реабілітація політв'язнів).Врезультаті запропоновані екон реф. Виявилися утопічними і непослідовними,проводилися невпевнено і зазнали поразки.2етап-1988-91-період політ актив перетворень-19 партійна конференція на якій було ухвалено рішення про кардинальне реформування політ системи.Взято курс на гласність,яка виявилась у поверненні із забуття істор фактів.оприлюднення інфо про події що раніше приховувались,публікація творів рад і зарубіж авторів,які раніше заборонялись,ознайомл рад сусп. з масовою культурою заходу,проведення перших демокр виборів до верх ради (1990),погіршення економічної ситуації,дефіцит товарів,низька продукт праці,падіння нац прибутку,неспроможність союзних структур здійснювати управління економікою республіки;прийняття верх радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки,яка виявилася нежиттєздатною.У результаті перебудова призвела до розвалу нар господарства,зростання інфляції,розбалансованосгі економіки.

86 Міжнародні відносини і зовнішньополітичнз роль держави Міжнародні відносини - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових,дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.Міжнародні відносини е особливим різновидом суспільних відносин. З одного боку, вони — своєрідне втілення внутрісуспільних відносин, з іншого — якісно нова система з притаманними тільки їй рисами. Вони характеризуються взаємодією таких суб'єктів політичного життя, як держави, народи, політичні й громадські організації, рухи і навіть окрші особи різних країн. Забезпечують інтереси соціальних груп за межами національних держав, відносини між державами, міждержавними організаціями, партіями, компаніями, приватними особами різних держав, інтеграційні зв'язки, які формують людське співтовариство. Формування зовнішньополітичного курсу держави — складний, суперечливий процес. У боротьбі за владу в країні різні політичні сили демонструють своє бачення національного інтересу і зовнішньополітичного курсу, який не завжди відповідає внутрішнім і зовнішнім умовам його реалізації, ие завжди адекватний національним інтересам.У своєму зовнішньополітичному курсі держава повинна враховувати своє геополітичне положення, спиратися на свій економічний, демографічний, воєнний, науково-технічний та культурний потенціал. Цей потенціал обумовлює зовнішньополітичні можливості держави, визначає пріоритети у вирішенні конкретних зовнішньополітичних проблем. Зовнішня політика держав пов'язана з внутрішньою. 8 політичній науці перевага як вирішальному чинникові надається або зовнішній, або внутрішній політиці. Однак пріоритет внутрішньої чи зовнішньої політики визначається в кожній конкретній ситуації. Загалом все-таки переважають внутрішня політика, внутрішні інтереси держави, заради яких проводиться і зовнішня політика.Участь України у всесвітніх міжнародних організаціях створює реальні можливості для взаємодії практично і усіма державами світу.в рамках багатосторонньої дипломатії. Членство в них доповнює і розширює двосторонні та регіональні механізми забезпечення фундаментальних національним інтересів України, відкриваючи доступ до світового досвіду, інформації, статистики, експертних послуг, джерел технічної та фінансової допомоги, , вирішує проблеми гарантій