6. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.

Давня-руська держава була заснована місцевими словьянськими племенами. Київська Русь в наслідок обьеднання Київського і Новгородського князівств утворилася у 882р. Історики вважають, що у своєму розвитку КР пройшла 3 етапи:

1 – збирання земель 2 половина 9-го ст. – кінець 10 ст. Виникнення і становлення держави, формування її території, дружинної форми монархії, ствердження Русі на міжнародній арені і боротьба з кочоиками. Правління князів Олег 882-912, Ігор 912-945, Ольга 945-964, Святослав 964-972. Перші спроби регламентації адмінистративної системи та спровадження нового порядку стягнення данини в КР належать Ользі. В управлінні КР існували наступні гілки влади: княжа влада, рада бояр, віче – сбори вільного населення міста для вирішення громадських справ. Передача княжої влади давнєруській державі здійсьнювалась по спадкоємству від великого князя до старшого сина.

2 – розквіт та піднесення держави кінець 10-го – середина 11ст. Володимир Великий 980-1015, Ярослав Мудрий 1019-1054. Характерні ознаки:

- завершення процессу формування території КР, проведення реформ, спрямованих на зміцнення державного управління (адмінистративна, військова, судова).

- формування феодальной монархії, вотченного землеволодіння.Перетворення християнства на державну релігію.

- активізація зовнішньо-політичної дільності домінування дипломатії над зброєю

- оформлення руського кодексу правових норм закон «Земляний» за Володимира і «Руська правда» за Ярослава

- високий розвиток культури

3 – занепад. Поступовий занепад та феодальна роздрібленність держави 2 пол 11ст. -12ст. Після смерті Ярослава, його сини Ізьяслав, Святослав та Всеволод втрьох правили державою на протязі 20 років. Володими Мономах 1113-1125, Мстислав 1125-1132. Послаблення влади великого князя, посилення децентризьких тенденцій в середині держави, постійні міжусобні війни князів, напади кочовиків.

Передумови виникнення КР: розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (із варяг в греки); розклад родоплемінних відносин у словьян, відокремення правлячої верхівки, що склалася з князів – вождів плмен, князівських дружинників, старшин. Втрачається значення збройного ополчення, князівська дружина перетворюється в могутню політичну силу. Із знатних людей формується – бояри. У вотчинах бояр працювали залежні селяни – «закупи» «рядовичі», які були в кабалі землевласника. Більша частина – «смерди» - була залежна лише від князівськой влади. Сплачували данину, різні повинності. КР в цей час ранньофеодальна держава з багатьма елементами родоплемінного устрою.

У зовнішньополітичній діяльності перші київські князі (Аскольд, Дір, Олег, Ігор) віддавали перевагу походам на Візантію. Князь Аскольд, який змусив Візантію визнати свою державу, був християнином, дбав про поширення християнської віри серед русичів-язичників. 911 Олег на Константинополь, в результаті укладено договір. Купці отримали безлімітну торговлю в Візантії, жити 6 місяців у передмісті і припаси і спорядження. Наступник Олега – Ігор стратив ці переваги у новому договорі 945. Княгиня Ольга почала володарювати в Києві 945 р., дружина Ігоря, після смерті стала княгинею, бо Святослав-її син був ще малий. Ігорь загинув під час бунту одного з племен – були не вдоволені розмірами данини. Ольга спалила селище, надіславши туда голубів. Вона була розсудливою й мудрою. Розмірковуючи про обставини смерті Ігоря, Ольга вирішила встановити чіткі розміри данини для підлеглих земель. Княгиня відмовилася від воєн, усі справи з державами-сусідами вирішувала мирними засобами, піклувалася про поширення освіти. Саме тому літопис назвав її «наймудрішою серед усіх людей». Згодом Ольгу, одну з перших християнок Русі, було проголошено Святою.

Князь Святослав, син Ігоря та Ольги, посів київський стіл 964 р. Він, як і його мати, дбав про зміцнення Київської держави. Але князь-воїн здобував визнання мечем. Усе життя він провів у походах. Бився зі степовими кочівниками, воював із Візантією, бо аж під її мури хотів посунути кордони власної держави. Найбільш грізні походи здійснював Святослав, хотів перенести столицю на Дунай у Переялавець і зробити його серединою своєї землі. Святослав потрапив у засідку і загинув.