73. Поясніть сутність змістовного підходу до мотивації.

Змістовні теорії мотивації грунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують людей діяти так, а не інакше. Іншими словами, змістовні теорії мотивації являють собою спроби визначити і класифікувати потреби людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створювати умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації. Найвідомішими змістовними теоріями мотивації є такі: 1) теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу; 2) теорія ERG Клейтона Алдерфера; 3) теорія потреб Девіда Мак-Клеланда; 4) теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

74.Поясніть сутність ієрархічних потреб Маслоу.

Ієрархія потреб за Маслоу характеризує малюнок (намалювати трикутник, поділений на п’ять горизонтальних частин: найвища позначена 5) Самовираження; друга 4) Поваги; 3) Соціальні, ці три потреби об’єднані під назвою “Вторинні”. Після йде 2) Безпеки і захищеності; 1) Фізіологічні, які об’єдані під назвою “Первинні”).

Виділені такі групи потреб: 1)Потреби в їжї, воді, одязі, помешкані, сексі тощо. 2)Потреби у захисті від фізичної та психологічної небезпеки. 3)Потреби відчувати причетність до подій. 4)Потреби поваги з боку оточення (начальників, підлеглих), признання, самоповаги. 5)Потреби в реалізації своїх можливостей.

Теорія базується на біхевіористичній доктрині, тобто на вивченні поведінки людей на відміну від вивчення свідомості, мислення. Згідно з підходами Маслоу, перші дві групи потреб називають первинними (вимагають першочергового забезпечення), а останні три – вторинними. Форма піраміди підкреслює значення різних потреб. Людина насамперед задовольняє перші дві групи потреб, що слід застосовувати у менеджменті. Доцільно також враховувати національні особливості, рівень культури, освіти, правове забезпечення рівності.

75. Поясніть сутність теорії івр к. Алдерфера.

К. Алдерфер запропонував відмовитись від традиційної ієрархії потреб, і створив свою трирівневу модель. Так з'явилась теорія ІВР, назва на основі початкових літер груп потреб за Алдерфером:

- існування (фізіологічне і матеріальне); - взаємозв'язок (відносини з іншими індивідами та групами); - розвиток (потяг до творчості, розкриття власних здібностей).

На перший погляд нічого нового - п'ять замінено на три. Однак це не так. Перш за всі, К. Алдерфер зробив висновок про ті, що незадоволення потребами більш високого рівня, активізує більш низькі мотиви. Таким чином, теорія К. Алдерфера зруйнувала внутрішні сходинки теорії А. Маслоу.

На відміну від А. Маслоу, К Алдерфер підкреслював відсутність ієрархічної структури потреб, але зазначав, що задоволення потреб нижчого рівня здійснює вплив на бажання вищого рівня і навпаки.

Модель ІВР і теорія А. Маслоу мають кілька схожих рис: обидві передбачають ієрархічну структуру потреб, в обох затверджується, що індивід просувається по «сходам» потреб послідовно, крок за кроком. Але К. Алдерфер скоротив число категорій потреб до трьох і припустив, що просування між ними є більше складним, а саме підкоряється принципу «фрустрація-регресія». Відповідно до його у випадку, якщо задовольнити потреба високого рівня не вдається, в індивіда може відбутися повернення до вже вдоволеної потреби більше низького рівня. Так, працівник, якому не вдається домогтися особистісного росту, може повернутися до більше низької соціальної потреби й направити всі свої зусилля на збільшення доходів. Таким чином, модель ІВР є не настільки твердою, як ієрархія потреб А. Маслоу: вона допускає, що люди можуть переміщатися по ієрархії не тільки нагору, але й униз залежно від своєї здатності задовольняти потреби.

Теорія ієрархії потреб пояснює, чому менеджменту організацій необхідно знаходити способи визнання своїх співробітників і залучати їх до прийняття рішень. Багато компаній виявляють, що прекрасним мотиваційним фактором, причому фактором високого рівня, є сміх, жарти, веселощі, які знімають утома від повсякденної рутини, сприяють формуванню в співробітників почуття власної значимості, потреби іншим людям.

Основні положення теорії ІВР К.Алдерфера:

• чим менше ступінь задоволення потреб існування, тим більше вони настійні;

• чим нижче ступінь насичення потреб взаємозв'язків, тим більше настійні потреби існування;

• чим вище ступінь задоволення потреб існування, тим більше настійні потреби взаємозв'язків;

• чим менш задоволені потреби взаємозв'язків, тим більше вони настійні;

• чим нижче ступінь насичення потреб росту, тим більше настійні потреби взаємозв'язків;

• чим вище ступінь задоволення потреб взаємозв'язків, тим більше настійні потреби росту;

• чим вище ступінь задоволення потреб росту, тим більше вони настійні.