9. Охарактеризуйте неокласичну теорію менеджменту.

Поведінкова (неокласична) теорія (підхід) менеджменту.

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х.Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л.Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо).

Універсальні принципи управління А.Файоля:

1. Поділ робочих обов'язків. Спеціалізація сприяє зростанню виробництва завдяки підвищенню продуктивності праці.

2.Влада. Менеджери повинні мати право віддавати накази. Таке право надає їм влада. Однак паралельно з нею існує і відповідальність. Там, де реалізується влада, зростає відповідальність.

3. Дисципліна. Працівники мають виконувати правила, якими керується організація. Добра дисципліна – наслідок продуктивного керівництва, чіткого взаєморозуміння між менеджерами й працівниками щодо правил організації та законних стягнень за порушення правил.

4. Єдність керівництва. Кожен працівник має отримувати накази лише від одного керівника.

5. Єдність спрямування. Кожен з видів організаційної діяльності, спрямований на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовувати один менеджер з використанням одного плану.

6. Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним. Інтереси будь-якого працівника чи групи працівників не можуть переважати інтереси організації загалом.

7. Винагорода. Працівники мають отримувати за свою працю гідну винагороду.

8. Централізація. Централізація означає ступінь, до якого підлеглі беруть участь в ухваленні рішень. Питання централізації (делегування менеджерам) або децентралізації (делегування підлеглим) є питання належного співвідношенням. Завдання полягає в тому, щоб знайти для кожної ситуації оптимальний ступінь централізації.

9. Скалярний ланцюжок. Ієрархія влади від найвищого керівництва до найвищих рівнів становить скалярний ланцюжок. Комунікація має проходити цим ланцюжком. Однак якщо просування ланцюжком спричиняє зволікання, то, за згодою всіх сторін, можна сформулювати зустрічну комунікацію, яка дасть змогу інформувати адміністраторів.

10. Порядок. Люди й матеріали мають перебувати в потрібний час у належному місці.

11. Рівність. Менеджери мають ставитися до своїх підлеглих справедливо й доброзичливо.

12. Стабільність складу персоналу. Висока плинність кадрів неефективна. Обов'язок менеджерів – забезпечити належне планування штатів і простежити за призначенням на вакантні посади належних осіб.

13. Ініціатива. Працівники, які мають змогу виношувати і впроваджувати свої плани, працюватимуть на повну силу.

14. Дух одностайності. Формування духу однієї команди сприяє гармонії та єдності організації.