96. Сутність та зміст процесу управління конфліктами в організації.

Управління конфліктом – цілеспрямований, зумовлений об’єктивними законами вплив на динаміку конфлікту в інтересах розвитку або руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення конфліктна ситуація.

Аспекти:

• внутрішній (управління власною поведінкою);

• зовнішній (в процес управління втручається інша особа).

Головна мета управління конфілктом полягає у попередженні дисфункіональних конфліктів та адекватному вирішенні функціональних конфліктів.

Діагностика конфлікту:

1. Визначення його природи, а саме визначення причин, опис проблеми і визначення предмету конфлікту.

2. Визначення учасників конфлікту, яке включає визначення субєктів, їх групування за метою та потребами, визначення осіб, які побічно повязані з конфліктною ситуацією.

3. Визначення позицій субєктів конфлікту.

4. Визначення методів розвязання конфлікту.

Процес управління конфліктом:

1. прогнозування конфлікту, спрямоване на виявлення причин у потенціальному розвитку.

2. попередження конфлікту, спрямоване на недопущення його виникнення. Інструменти: постійна турбота про задоволення потреб співробітників; розміщення персоналу з урахуванням його індивідуальних психологічних характеристик; дотримання принципу соц справедливості; виховання співробітників в атмосфері культури спілкування.

3. стимулювання конфлікту, спрямоване на провокацію конфлікту у випадку, якщо він є конструктивним.

4. регулювання конфлікту, спрямоване на послаблення та обмеження конфлікту, а також забезпечення його розвитку у бік розвязання. Технології регулювання: інформаційні, комунікаційні, соц-психологічні, організаційні.

5. розвязання конфлікту, яке досягається усуненням причин конфлікту, предмету та конфліктної ситуації.

97. Охарактеризуйте методи розв’язання конфліктних ситуацій

Існує дві групи методів управління конфліктною ситуацією – структурні та міжособові.

Структурні методи – роз’яснення вимог до роботи, використання координаційних та інтеграційних механізмів, установлення загальноорганізаційних комплексних цілей і використання системи винагородження.

Роз’яснення вимог до роботи – один з найефективніших методів управління конфліктною ситуацією. Слід роз’яснити очікувані результати від кожного співробітника і колективу підприємства в цілому.

Координаційні та інтеграційні механізми. Один з найпоширеніших механізмів – ланцюг команд: встановлення ієрархії повноважень щодо упорядкування взаємодії між людьми. Якщо підлеглі мають між собою розбіжності, конфлікт може попередити вище керівництво, вдавшись до певних превентивних заходів.

Загальноорганізаційні комплексні цілі. Ефективність здійснення цих цілей вимагає спільних зусиль двох і більше співробітників, груп або відділів. Ідея, яку закладено в ці вищі цілі, - спрямувати зусилля всіх учасників на досягнення загальної мети, що зменшує загрозу виникнення конфліктних ситуацій.

До міжособових стилів вирішення конфліктів відносять: ухилення, згладжування, примушування, компроміс і вирішення проблеми.

Ухилення передбачає, що людина намагається уникнути конфліктної ситуації.

Згладжування характеризується поведінкою, яка диктується переконаннями, що не варто гніватися, оскільки ми всі працюємо разом, і конфлікт негативно вплине на всіх.

Примушування. У межах цього стилю переважає спроба примусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною.

Компроміс – прийняття точки зору іншої сторони, але до певної міри.

Вирішення проблеми передбачає вироблення рішення, прийнятного для всіх сторін на основі вивчення різних думок і різних точок зору, виявлення причин конфлікту. Центральним моментом вирішення конфліктів є переговори. Під час переговорів уточнюють предмет конфлікту, виявляють учасників, закладають основи вирішення конфліктної ситуації.