2.4. Основи фінансування суб’єктів підприємництва в Україні

Розглянемо особливості організації фінансової діяльності суб’єктів підприємництва різних організаційно-правових форм з урахуванням їх переваг і недоліків.

Підприємницька діяльність може здійснюватись у формі приватного підприємства, колективного підприємства, комунального або державного підприємства.

Приватне підприємство — це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним визнається також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Фінансування приватного підприємства здійснюється на осно­ві внесків його власника (власників), тезаврації прибутку, одержання комерційних чи банківських позик.

До переваг приватного підприємства можна віднести максимальну участь власника в управлінні підприємством, і, відповідно, практично повну відсутність проблеми агентських відносин; спрощену процедуру правонаступництва; обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства; можливість оплати внесків як у грошовій, так і в майновій формах.

Серед недоліків можна назвати низький рівень мобільності прав власності, обмеженість залучення власного капіталу, недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності приватного підприємства.

Приватні підприємства - це форма організації підприємницької діяльності, як правило малих (рідкіше – середніх) підприємств. Для організації великого підприємства, як свідчить світова практика, придатна корпоративна форма господарювання, основана на колективній формі власності – господарські товариства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Це виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських і релігійних організацій, інші підприємства, передбачені чинним законодавством України.

Фінансові ресурси колективних підприємств формуються за рахунок доходу від реалізації продукції, пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно такого підприємства відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.

Господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств відносять: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство (АТ) – це юридична особа, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери ризикують отримати збитки в межах вартості належним їм акцій.

Створення і функціонування АТ опосередкова­но фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини із засновниками товариства та їх трудовими колективами, поста­чальниками і покупцями, бюджетом та державними цільовими фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'я­зані з отриманням і розподілом своїх доходів і накопичень, форму­ванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Ці грошові відносини практично виражають сутність фінансів акціонер­них товариств, які беруть активну участь у формуванні доходів і накопичень, їх розподілі та контролі за використанням.

Фінансування АТ відбувається за рахунок різних джерел. (рис. 2.2).

Статутний фонд АТ формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу усіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

За рахунок створеного статутного капіталу в АТ формуються основні фонди і оборотні активи, які виступають матеріальною основою процесу виробництва.

Здійснюючи свою діяльність, АТ несе певні витрати, отримує доходи і прибуток (або збитки). Отриманий загальний прибуток може використовуватись на сплату процентів по кредитах, подат­ків, платежів і зборів до бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. Частина чистого прибутку може направлятися на виробничий і соціальний розвиток товариства, на виплату відсотків по облігаціях і до резервного фонду. Чистий прибуток, що залишився, спрямовується на виплату дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за вказаними напрямами встановлюються загальними збо­рами акціонерів товариства.

Порядок формування та використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покриття непередбачених збитків акціонерного товариства. За його рахунок при нестачі чистого прибутку можуть виплачуватись відсотки по облігаціях і дивіденди по привілейованих акціях, а також здійснюватись викуп акцій у акціонерів за відсутніс­тю інших коштів.

Можна відмітити такі відмінності фінансової діяльності АТ:

• формування статутного капіталу шляхом випуску та розміщення акцій дає змогу залучати капітал від дрібних та великих інвесторів;

• високий рівень мобільності прав власників та спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

• можливість розміщення емісії серед необмеженої кількості інвесторів, значна частина яких не претендує на контроль над підприємством, концентрація функції управління у професіональних менеджерів;

• порівняно низький рівень інформаційної асиметрії.