1.4. Фінансові ресурси суб’єктів підприємництва

Оскільки фінансова діяльність пов’язана із формуванням фінансових ресурсів, доцільно розглянути їх сутність та склад.

Фінансові ресурси суб’єктів господарювання незалежно від форм власності формуються в процесі розподілу і перерозподілу створеного національного продукту.

Місце і роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їх теоретичне обґрунтування як економічної категорії. Однозначне і обґрунтоване тлумачення сутності даної фінансової категорії має значення не тільки для теорії, але й для практичного здійснення фінансової роботи на підприємстві.

В економічній літературі й на сьогодні немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх складу, методів впливу на ефективність господарювання. За широкого використання в економічній літературі і практиці терміну “фінансові ресурси” його тлумачення відрізняється.

Фінансово-кредитний словник трактує, що «фінансові ресурси – це грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні держави, підприємств і установ, і використовуються для покриття витрат і формування різних фондів та резервів».

У наведеному визначенні фінансові ресурси розглядаються тільки як грошові кошти. Крім того, фінансові ресурси держави прирівнюються до фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Аналогічне визначення фінансових ресурсів дає Загородній А.Г. Він вважає, що «фінансові ресурси – це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб’єктів господарювання».

Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що фінансові ресурси характеризують не грошові кошти взагалі, а грошові нагромадження, грошові фонди, які сформовані на підприємстві в процесі розподілу новоствореного продукту і мають цільове призначення. Такої думки щодо визначення фінансових ресурсів дотримується М.Г. Сичов, який вважає, що «фінансові ресурси – це грошові нагромадження і грошові фонди, що створюються підприємствами, об’єднаннями в процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту і національного доходу».

Приведене визначення свідчить, що фінансові ресурси формуються в процесі розподілу національного продукту. Рух вартості національного продукту на всіх стадіях відтворювального процесу супроводжується трансформуванням його частини у фінансові ресурси.

Дослідження вченими-економістами процесу відокремлення часток національного продукту, які спрямовуються на формування фінансових ресурсів, свого часу дали поштовх до виникнення думки, що фінансові ресурси мають цільове призначення. Зокрема, В.М. Родіонова вважає, що «фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і нагромадження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат розширеного відтворення та економічного стимулювання працюючих».

У даному визначенні фінансові ресурси розглядаються на рівні суб’єктів господарювання. Але на мікрорівні склад джерел формування дещо відрізняється від їх складу на рівні загальнодержавному. Значна частина фінансових ресурсів на макрорівні передусім пов’язана з грошовим вираженням частини вартості чистого доходу (прибуток, відрахування до державних цільових фондів на всіх рівнях управління), частини фонду споживання (податок на доходи фізичних осіб, ПДВ, акцизний збір, мито), а також частини фонду відтворення, наприклад, амортизаційні відрахування.

На макрорівні заслуговує на увагу визначення фінансових ресурсів В.К. Сенчаговим. При визначенні фінансових ресурсів на загальнодержавному рівні В.К. Сенчагов називає джерела їх формування і вважає, що «фінансові ресурси народного господарства являють собою сукупність грошових нагромаджень, амортизаційних відрахувань та інших грошових коштів, які формуються в процесі створення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту».

К.В. Павлюк вважає, що поняття фінансових ресурсів повинно визначатися на основі критеріїв, якими є: джерела створення, форми виявлення, цільове призначення. У зв’язку з цим К.В. Павлюк дає таке визначення: «фінансові ресурси – це грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб».

Таке визначення заслуговує на увагу, оскільки фінансові ресурси формуються за рахунок грошових нагромаджень і доходів суб’єктів господарювання. Водночас поняття фінансових ресурсів зводиться до формування фондів грошових коштів, що значно скорочує склад фінансових ресурсів, оскільки в розпорядженні підприємства можуть бути грошові кошти не тільки у грошовій формі. Автори підручника «Фінанси підприємств» за редакцією Поддєрьогіна А.М. зазначають, що під «фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства». Таким чином, до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі. Отже, в даному разі фінансові ресурси ототожнюються із грошовими коштами. Крім того, до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди, в тому числі фонд заробітної плати, який спрямований на відтворення робочої сили в процесі виробництва, фонд оборотних коштів, призначений для відшкодування спожитих в процесі виробництва предметів праці, частина амортизаційних відрахувань, яка спрямовується на відшкодування спожитих в процесі виробництва основних засобів у межах простого відтворення. Перераховані грошові фонди включаються у собівартість продукції і формуються за рахунок виручки від реалізації продукції. Фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства, а також частини амортизаційних відрахувань.

Розмір фінансових ресурсів, що формується на рівні підприємства, визначає можливості здійснення необхідних капітальних вкладень, збільшення оборотних активів, виконання усіх фінансових зобов’язань, забезпечення потреб соціального характеру.

На практиці помилково сприймаються як єдині наступні поняття: грошові кошти і фінансові ресурси.

Грошові кошти – поняття більш широке, ніж фінансові ресурси, що складають тільки частину грошових коштів, що знаходяться в обігу підприємства. Різницю між грошовими коштами і фінансовими ресурсами можна показати на прикладі виручки від реалізації продукції. Загальна сума виручки являє собою величину грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок підприємства. З цієї суми грошових коштів значну частину складають оборотні активи, що авансовані у процесі виробництва на оплату сировини, матеріалів, і лише та частина, яка залишилась, є новоствореною вартістю і є джерелом фінансових ресурсів.

Гуйда Т.В. вважає, що «фінансові ресурси це сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави».

У приведеному визначенні мова йде практично про грошові кошти, якими на певний момент розпоряджається підприємство, тобто відсутнє цільове спрямування фінансових ресурсів для виконання певних витрат. Цей недолік визначення фінансових ресурсів враховано Зятковським І.В. Він вважає, що «фінансові ресурси підприємства – це грошові фонди цільового призначення, сформовані у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, створеного на підприємстві, якими воно володіє і розпоряджається на правах власності або повного господарського відання і використовує на статутні потреби».

Такої думки дотримується Петленко Ю.В., яка вважає, що «фінансові ресурси – це грошові кошти, які залучені в господарський оборот підприємства із різних джерел, сформованих під впливом організаційно-правових форм господарювання, призначених для покриття його власних потреб».

Ми поділяємо думку авторів щодо визначення поняття «фінансові ресурси» з деякими уточненнями. По-перше, фінансові ресурси – це частина грошових коштів, оскільки поняття «грошові кошти» значно ширше і не мають цільового призначення; по-друге, фінансові ресурси призначені для створення умов розширеного відтворення виробництва, а не для покриття власних потреб підприємств; по-третє, в умовах ринкових відносин немає потреби формувати фонди цільового призначення (фонд розвитку виробництва, соціального розвитку, матеріального заохочення), оскільки суб’єкти господарювання мають право самостійно і на свій розсуд використовувати грошові кошти, які залишаються в їх розпорядженні після сплати податків до бюджету. В умовах формування ринкових відносин грошові кошти використовуються суб’єктами господарювання в міру потреби і наявності, тобто заздалегідь грошові кошти не формуються у відповідні фонди і таким чином не виключаються з кругообігу грошових коштів. Водночас грошові кошти можна віднести до фінансових ресурсів тільки в період їх використання за цільовим призначенням, оскільки грошові кошти, що знаходяться на поточному, валютному рахунках підприємства, знеособлені і не мають цільового призначення.

Іншої точки зору щодо визначення фінансових ресурсів дотримується В.М. Опарін. Він вважає, що «фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства».

Ми вважаємо, що таке визначення фінансових ресурсів дещо звужене, оскільки за рахунок фінансових ресурсів здійснюється соціальний розвиток підприємства, формується резервний капітал, забезпечується матеріальне заохочення працюючих і інші цільові спрямування. Опарін В.М. вважає, що фінансові ресурси це лише ті грошові кошти, які «роблять» гроші. На нашу думку таке визначення притаманне категорії «капітал». Поняття «капітал» значно ширше за фінансові ресурси. Капітал підприємства являє собою матеріальні, грошові та фінансові вкладення у виробничу чи комерційну діяльність з метою отримання додаткової вартості. Для фінансових ресурсів притаманна ознака цільового призначення грошових коштів.

Слід зазначити, що приведені визначення не акцентують увагу на самостійності існування категорії «фінансові ресурси» і її відмінності від категорії «грошей». Відмінність категорії «фінансові ресурси» від категорії «грошей» полягає в тому, що «фінансові ресурси» опосередковують фінансові відносини, які виникають в процесі розподілу продукту, виробленого суб’єктами господарювання. Крім того, фінансові ресурси є матеріальною основою функціонування фінансів підприємств. Це основна ознака фінансових ресурсів підприємств.

Визначення поняття «фінансові ресурси» повинно відображати ще й особливу роль фінансів підприємств, носіями яких вони є, а саме створення умов розширеного відтворення виробництва.

Таким чином, фінансові ресурси, відриваючись від матеріально-речових елементів, опосередковують фінанси підприємств, тобто є самостійною фінансовою категорією.

Ми вважаємо, що у функціонуванні категорії «фінансові ресурси» втілюється рух двох менш масштабних категорій: «фінансові ресурси держави» (макроекономічний рівень) і «фінансові ресурси суб’єктів господарювання» (мікроекономічний рівень).

Отже, фінансові ресурси суб’єктів господарювання є економічною (фінансовою) категорією, яка виражає фінансові відносини, пов’язані з рухом частини грошових коштів суб’єктів господарювання, що перебувають в їхньому розпорядженні та спрямовуються на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення. Її суспільне призначення – фінансове забезпечення процесу розширеного відтворення виробництва на підприємствах.

Фінансові ресурси суб’єктів господарювання мають суспільне призначення, оскільки за їх рахунок формується дохідна частина державного бюджету України, здійснюються внески в цільові державні фонди.

Слід зазначити, що будь-які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна не тільки регулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального співвідношення різних ресурсів. З усіх ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальною витратою часу в будь-який інший вид ресурсів.

Рух грошових коштів кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через використання грошових доходів, цільових фондів. Функція використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання полягає у забезпеченні індивідуального обороту виробничих засобів на розширеній основі, запровадження науково-технічних досягнень, стимулювання інвестиційної діяльності.

Використання фінансових ресурсів пов’язано з виконанням зобов’язань суб’єктів господарювання перед фінансово-кредитною системою, постачальниками, працівниками даного підприємства.

За умов ринкової економіки, коли суб’єкти господарювання самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансових ресурсів суб’єктів господарювання.

Важливою є роль фінансових ресурсів у забезпеченні збалансованості матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та накопичення. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в економіці країни.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підпри­ємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — пайові та інші внески, кошти, що мобілізовані на фінансовому ринку.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств обумовили нові підходи до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас, значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від вели­чини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціаль­но-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя під­приємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.