- •Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва
- •Тема 1: основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •1.1. Мета і завдання навчальної дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»
- •1.2. Підприємство як суб'єкт підприємництва
- •1.3.Фінансова, операційна та інвестиційна діяльність суб’єктів підприємництва
- •1.4. Фінансові ресурси суб’єктів підприємництва
- •1.5. Організація фінансової діяльності підприємства
- •1.6. Державне регулювання фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •1.7. Фінансові взаємовідносини підприємств з державою та їх місце у фінансовій діяльності
- •Тема 2: особливості фінансування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу
- •2.1. Критерії вибору організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності
- •2.Можливості участі власників в управлінні діяльністю суб’єкта підприємництва та контролю за нею.
- •2.2. Форми фінансування діяльності суб’єктів підприємництва.
- •2.3. Зобов’язання суб’єктів підприємництва
- •2.4. Основи фінансування суб’єктів підприємництва в Україні
- •Джерела фінансування акціонерних товариств
- •Тема 3: формування власного капіталу суб’єктів підприємництва
- •Власний капітал підприємства, його функції та складові
- •3.2. Характеристика статей власного капіталу і порядок їх відображення в балансі
- •3.3. Акціонерний капітал, його формування та складові
- •3.4. Види резервного капіталу та джерела його формування
- •3.5. Зміна величини статутного капіталу акціонерного товариства
- •Тема 4: внутрішні джерела фінансування підприємства
- •4.1. Сутність та класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
- •4.2. Поняття самофінансування підприємства, його джерела
- •4.3.Принципи самофінансування підприємств
- •4.4. Cash-Flow (чистий грошовий потік) як внутрішнє джерело фінансування підприємств
- •4.5. Звіт про рух грошових коштів
- •Тема 5: дивідендна політика підприємства
- •5.1. Зміст і завдання дивідендної політики
- •5.2. Теорії дивідендної політики
- •5.3. Показники ефективності дивідендної політики підприємства
- •5.4. Розподіл прибутку та виплата дивідендів
- •5.5. Фактори, що впливають на дивідендну політику підприємства
- •5.6. Методи нарахування дивідендів
- •Тема 6: фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів
- •6.1. Сутність запозичених ресурсів та їх роль у діяльності підприємств
- •6.2. Фінансові кредити як форма запозичених ресурсів
- •6.3. Практична діяльність підприємства щодо отримання банківського кредиту
- •Загальне уява про клієнта
- •Аналіз фінансового стану клієнта
- •6.4. Кредитне забезпечення, його форми
- •6.5. Фінансування підприємства за рахунок комерційних позичок
- •6.6. Фінансування підприємства за рахунок коштів, залучених в результаті емісії та розміщення облігацій.
- •6.7. Небанківське кредитування підприємств в сучасних умовах
- •Тема 7: фінансова діяльність на етапі реорганізації підприємства
- •7.1. Реорганізація і реструктуризація підприємства як санаційні заході
- •7.2. Форми і види реструктуризації і реорганізації підприємства
- •Реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства
- •Реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства
- •7.5. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення)
- •7.6.Складання розподільного балансу
- •Тема 8: фінансове інвестування підприємства
- •Економічна сутність та види інвестицій. Інвестиційна діяльність підприємств
- •8.2 Фінансові інвестиції: сутність, об'єкти, форми, методи оцінки
- •8.3. Формування портфелю цінних паперів і управління ним
- •8.4. Економічна оцінка ефективності фінансових інвестицій
- •8.5 Інвестиційні ризики, їх види
- •Тема 9: оцінювання вартості підприємства
- •9.1. Необхідність, сутність і принципи оцінювання вартості підприємства
- •9.2. Взаємозв’язок цілей оцінювання вартості підприємства з видами оцінної вартості і суб’єктами оцінки
- •9.3. Методи оцінювання вартості підприємства
- •9.4. Доходний підхід оцінювання вартості підприємства
- •Середній чистий доход
- •9.5. Витратний підхід оцінювання вартості підприємства
- •9.6. Порівняльний підхід оцінювання вартості підприємства
- •Тема 10: фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин
- •10.1. Суть зовнішньоекономічної діяльності, принципи та суб’єкти
- •10.2. Компетенції фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •10.3. Види зовнішньоекономічних операцій та методи їх здійснення
- •Винагорода
- •Постачання
- •Винагорода
- •Договір-угода
- •10.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та методи їх нейтралізації
- •10.5. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій
- •10.6. Суть і принципи митного регулювання зед в Україні
- •10.7. Фінансова діяльність на території вільних економічних зон. Офшорні зони
- •Тема 11: фінансовий контролінг на підприємстві
- •11.1. Сутність, функції і задачі фінансового контролінгу
- •11.2. Організація й інформаційне забезпечення фінансового контролінгу
- •11.3. Бюджетування й аналіз відхилень як найважливіші методи фінансового контролінгу
- •11.4. Стратегічна діагностика й інструменти стратегічного фінансового контролінгу
- •11.5. Оперативна діагностика й інструменти оперативного фінансового контролінгу
4.2. Поняття самофінансування підприємства, його джерела
Основним внутрішнім джерелом фінансування згідно методу нарахування є самофінансування підприємств. У ринковому механізмі господарювання самофінансування займає важливе місце. Ринкова економіка невід'ємна від самофінансування, яке впливає на рівновагу цін шляхом збалансування попиту та пропозиції
Самофінансування – це фінансування господарюючим суб’єктом свого виробничо-торговельного процесу за рахунок власних джерел фінансових ресурсів. До цих джерел належать амортизаційні відрахування і прибуток, що спрямовані у фонд накопичення. Іншими словами, самофінансування означає грошові кошти, які господарюючий суб’єкт може повторно інвестувати, не звертаючись до кредиту або акціонерів.
Місце самофінансування в ринковій економіці визначено тим, що самофінансування являє собою метод здійснення розширеного відтворення.
Розрізняють власні і внутрішні джерела самофінансування.
До власних джерел фінансових ресурсів належать амортизаційні відрахування і прибуток.
Внутрішні джерела містять у собі як власні, так і залучені кошти. Внутрішніми джерелами є: амортизаційні відрахування, прибуток, відрахування в ремонтний фонд, невикористані залишки фондів спеціального і цільового призначення, кредиторська заборгованість, збільшення вартості від переоцінки основних фондів. Ремонтний фонд, фонди спеціального і цільового призначення, кредиторська заборгованість є джерелами самофінансування простого відтворення.
Таким чином, якщо власні джерела використовуються для розширеного відтворення, то внутрішні – для фінансування і простого, і розширеного відтворення.
На думку Терещенко О.О., віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є виправданим, оскільки за їх рахунок можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні кошти, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов'язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.
В залежності від засобу відображення прибутку у звітності, а саме у балансі, в світовій економічній літературі відокремлюють:
- приховане самофінансування;
- відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).
Приховане самофінансування підприємства пов’язане з використанням прихованого прибутку.
Приховування прибутку (за думкою західних спеціалістів) здійснюється у разі формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви виявляються тільки при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Таким чином, здійснюється відстрочка сплати податків і сплати дивідендів.
Приховані резерви – це частина власного капіталу підприємства, що не відображена у балансі, тобто обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж у реальності.
Формування прихованих резервів може здійснюватись у межах реалізації певного типу дивідендної політики з метою відстрочки податкових платежів або по іншим фінансово-політичним мотивам підприємств.
Суттєвим недоліком прихованого самофінансування є порушення принципу вірогідності при складанні звітності і збільшення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.
Тезаврація прибутку – це використання прибутку на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної і операційної діяльності.
Величина тезаврації відповідає об’єму чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків і нарахування дивідендів.
Для визначення рівня самофінансування розраховують коефіцієнт самофінансування:
К с/ф = Тезаврований прибуток / Чистий прибуток (4.1)
Тезаврований прибуток відображається у балансі за наступними позиціями:
в пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;
в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.
До основних переваг самофінансування слід віднести наступні:
- залучені кошти не потрібно повертати і сплачувати винагороду за користування ними;
- відсутність витрат при мобілізації коштів;
- не потрібне кредитне забезпечення;
- підвищується фінансова незалежність і кредитоспроможність підприємства.
Недоліки самофінансування (тезаврації):
- на реінвестування спрямовується чистий прибуток, який спочатку оподатковується, внаслідок чого вартість даного джерела фінансування збільшується;
- обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням сприяють зниженню ефективності використання коштів;
- невірне інвестування (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча, ніж середньоринкова ставка відсотку, можливе зниження ефективності ринка капіталу в цілому).
Рішення на користь реінвестування приймається власником в тому випадку, якщо рентабельність вкладень у дане підприємство буде вище, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив. При прийнятті рішень про доцільність самофінансування слід враховувати також вплив податкового чинника на розподіл і використання прибутку підприємства. Відповідно з законодавством України суми грошових коштів або вартість майна, що надійшли платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій в корпоративні права, емітовані платником податку, включаючи грошові або майнові внески, відповідно з договором про сумісну діяльність без створення юридичної особи, на території України не включаються у склад валового доходу.