- •Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва
- •Тема 1: основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •1.1. Мета і завдання навчальної дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»
- •1.2. Підприємство як суб'єкт підприємництва
- •1.3.Фінансова, операційна та інвестиційна діяльність суб’єктів підприємництва
- •1.4. Фінансові ресурси суб’єктів підприємництва
- •1.5. Організація фінансової діяльності підприємства
- •1.6. Державне регулювання фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
- •1.7. Фінансові взаємовідносини підприємств з державою та їх місце у фінансовій діяльності
- •Тема 2: особливості фінансування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу
- •2.1. Критерії вибору організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності
- •2.Можливості участі власників в управлінні діяльністю суб’єкта підприємництва та контролю за нею.
- •2.2. Форми фінансування діяльності суб’єктів підприємництва.
- •2.3. Зобов’язання суб’єктів підприємництва
- •2.4. Основи фінансування суб’єктів підприємництва в Україні
- •Джерела фінансування акціонерних товариств
- •Тема 3: формування власного капіталу суб’єктів підприємництва
- •Власний капітал підприємства, його функції та складові
- •3.2. Характеристика статей власного капіталу і порядок їх відображення в балансі
- •3.3. Акціонерний капітал, його формування та складові
- •3.4. Види резервного капіталу та джерела його формування
- •3.5. Зміна величини статутного капіталу акціонерного товариства
- •Тема 4: внутрішні джерела фінансування підприємства
- •4.1. Сутність та класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
- •4.2. Поняття самофінансування підприємства, його джерела
- •4.3.Принципи самофінансування підприємств
- •4.4. Cash-Flow (чистий грошовий потік) як внутрішнє джерело фінансування підприємств
- •4.5. Звіт про рух грошових коштів
- •Тема 5: дивідендна політика підприємства
- •5.1. Зміст і завдання дивідендної політики
- •5.2. Теорії дивідендної політики
- •5.3. Показники ефективності дивідендної політики підприємства
- •5.4. Розподіл прибутку та виплата дивідендів
- •5.5. Фактори, що впливають на дивідендну політику підприємства
- •5.6. Методи нарахування дивідендів
- •Тема 6: фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів
- •6.1. Сутність запозичених ресурсів та їх роль у діяльності підприємств
- •6.2. Фінансові кредити як форма запозичених ресурсів
- •6.3. Практична діяльність підприємства щодо отримання банківського кредиту
- •Загальне уява про клієнта
- •Аналіз фінансового стану клієнта
- •6.4. Кредитне забезпечення, його форми
- •6.5. Фінансування підприємства за рахунок комерційних позичок
- •6.6. Фінансування підприємства за рахунок коштів, залучених в результаті емісії та розміщення облігацій.
- •6.7. Небанківське кредитування підприємств в сучасних умовах
- •Тема 7: фінансова діяльність на етапі реорганізації підприємства
- •7.1. Реорганізація і реструктуризація підприємства як санаційні заході
- •7.2. Форми і види реструктуризації і реорганізації підприємства
- •Реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства
- •Реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства
- •7.5. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення)
- •7.6.Складання розподільного балансу
- •Тема 8: фінансове інвестування підприємства
- •Економічна сутність та види інвестицій. Інвестиційна діяльність підприємств
- •8.2 Фінансові інвестиції: сутність, об'єкти, форми, методи оцінки
- •8.3. Формування портфелю цінних паперів і управління ним
- •8.4. Економічна оцінка ефективності фінансових інвестицій
- •8.5 Інвестиційні ризики, їх види
- •Тема 9: оцінювання вартості підприємства
- •9.1. Необхідність, сутність і принципи оцінювання вартості підприємства
- •9.2. Взаємозв’язок цілей оцінювання вартості підприємства з видами оцінної вартості і суб’єктами оцінки
- •9.3. Методи оцінювання вартості підприємства
- •9.4. Доходний підхід оцінювання вартості підприємства
- •Середній чистий доход
- •9.5. Витратний підхід оцінювання вартості підприємства
- •9.6. Порівняльний підхід оцінювання вартості підприємства
- •Тема 10: фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин
- •10.1. Суть зовнішньоекономічної діяльності, принципи та суб’єкти
- •10.2. Компетенції фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •10.3. Види зовнішньоекономічних операцій та методи їх здійснення
- •Винагорода
- •Постачання
- •Винагорода
- •Договір-угода
- •10.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та методи їх нейтралізації
- •10.5. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій
- •10.6. Суть і принципи митного регулювання зед в Україні
- •10.7. Фінансова діяльність на території вільних економічних зон. Офшорні зони
- •Тема 11: фінансовий контролінг на підприємстві
- •11.1. Сутність, функції і задачі фінансового контролінгу
- •11.2. Організація й інформаційне забезпечення фінансового контролінгу
- •11.3. Бюджетування й аналіз відхилень як найважливіші методи фінансового контролінгу
- •11.4. Стратегічна діагностика й інструменти стратегічного фінансового контролінгу
- •11.5. Оперативна діагностика й інструменти оперативного фінансового контролінгу
Тема 4: внутрішні джерела фінансування підприємства
4.1. Сутність та класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
4.2.Поняття самофінансування підприємства, його джерела
4.3. Принципи самофінансування підприємств
4.4.Cash-Flow (чистий грошовий потік) як внутрішнє джерело фінансування підприємства.
4.5. Звіт про рух грошових коштів
4.1. Сутність та класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
Відмінною рисою внутрішніх джерел фінансування підприємства є те, що вони утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності підприємства і не пов’язані із залученням ресурсів на ринку капіталів.
У науково-практичній літературі зустрічаються дві основні концепції трактування сутності внутрішніх джерел фінансування та їх класифікації.
Перший підхід зорієнтований на метод нарахування ( зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат з відповідною корекцією), другий – на касовий метод (зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків). Наявність різних підходів зумовлена тим, що доходи та витрати підприємства, які відображені у звіті про фінансові результати, як правило, не збігаються з грошовими надходженнями (видатками) від операційної та інвестиційної діяльності, що відображаються у звіті про рух грошових коштів. Наприклад, величина виручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збігатися із грошовими надходженнями від реалізації за той самий період. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов’язані із грошовими видатками.
Відповідно методу нарахування, який переважає у вітчизняній практиці, у Німеччині та в ряді інших країн, основними елементами внутрішніх джерел фінансування підприємств є такі:
- чистий прибуток;
- амортизаційні відрахування;
- забезпечення наступних витрат і платежів.
З точки зору касового підходу величина внутрішніх джерел фінансування в окремому періоді відповідає сальдо вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльності і вихідних грошових потоків від операційної діяльності. Іншими словами, внутрішні джерела формуються за рахунок операційного Cash-Flow та суми грошових надходжень від інвестиційної діяльності. За рахунок вказаних джерел можна фінансувати реальні та фінансові інвестиції, виплачувати дивіденди, погашати заборгованість. В англосаксонській практиці фінансової діяльності переважає трактування внутрішніх джерел фінансування саме через показники Cash-Flow.
Cash-Flow – грошовий потік, потік грошової готівки чи просто готівка.
Показник введений в США у післявоєнний період і отримав велику популярність, в економічну літературу неангломовних країн увійшов англійською.
Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений у необоротні і оборотні активи (за вирахуванням грошових еквівалентів), вивільняється й трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.
На рис.4.1 наведена класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємств, яка найчастіше зустрічається в німецько- та англомовній економічній літературі.
Як видно з рисунка 4.1, окрім вищезгаданих форм фінансування, внутрішню природу мають також фінансові ресурси, які формуються завдяки впровадженню раціоналізаторських заходів. Метою цих заходів є зменшення грошових видатків підприємства в результаті поліпшення організації оборотних активів, зокрема шляхом скорочення операційного циклу та економії на витратах.
Дезінвестиції - – це повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об’єктах фінансових засобів, які можуть здійснюватись шляхом реалізації чи ліквідації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.
Амортизаційні відрахування не належать до джерел самофінансування, а є внутрішнім джерелом фінансування згідно методу нарахувань поряд із самофінансування.
Ефект самофінансування завдяки амортизації виникає в результаті специфічного виду реструктуризації активів: заморожені в необоротних активах фінансові ресурси вивільняються і залишаються на розрахунковому рахунку підприємства у вигляді відповідної частини виручки від реалізації.
У результаті спрямування амортизаційних відрахувань на фінансування реальних інвестицій проявляється так званий ефект розширення потужностей (ефект Ломана-Ружді). Цей ефект є наслідком незбігу періоду вивільнення капіталу, авансованого в необоротні активи, що амортизуються, з періодом вибуття зношених активів із виробничого процесу. Здебільшого авансований капітал повертається на підприємство швидше, ніж виникає потреба в оновленні засобів.
До внутрішніх джерел фінансування відносять також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.
Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий характер, однак нарахування здійснюється регулярно (револьверно) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна розглядати як довгостроковий капітал.
Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків фінансових та бухгалтерських служб підприємства. Розмір забезпечень, які відносяться на валові витрати, лімітується податковим законодавством.
За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, відносять такі забезпечення виплат персоналу:
на додаткове пенсійне забезпечення;
на виконання гарантійних зобов’язань;
на реструктуризацію;
на виконання зобов’язань за ризикованими контрактами тощо.
Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.
Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.