6.2. Фінансові кредити як форма запозичених ресурсів

Універсальним джерелом покриття потреби підприємства у капіталі є фінансові кредити, основу яких становить банківське кредитування суб’єктів підприємництва.

Фінансовий кредит являє собою позичковий капітал, що надається банком або небанківськими фінансовими установами у позичку суб’єктам підприємництва на певний строк для цільового використання та під процент.

Кредит виступає опорою сучасної економіки України, невід'ємним елементом економічного розвитку. Надання банками коштів на певний термін під письмові зобов'язання клієнтів є основою банківського бізнесу. Саме ці операції приносять банкам основну частку прибутку.

Динаміка кредитів, їх питома вага в активах банків формується під впливом багатьох чинників як довготривалого, так і кон'юнктурного характеру. Структура кредитних операцій конкретного банку залежить від величини його активів, наявності і численності мереж відділень і філій, складу клієнтури, спеціалізації банку, тощо.

Класифікацію кредитів можна представити за такими ознаками:

• формами і видами;

• суб'єктами кредитування;

• термінами надання;

• метою використання;

• наявністю (чи відсутністю) забезпечення;

• порядком і умовами надання.

Існує дві основні форми кредиту: грошова і товарна.

У грошовій формі виступає банківський кредит - надання у тимчасове використання коштів суб'єктам господарювання на умовах поворотності, платності, терміновості, забезпеченості і цільового використання; державний кредит - передача коштів державного бюджету в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств.

У товарній формі видається, перш за все, комерційний кредит – це кредитні відносини між окремими підприємствами, підприємствами і фізичними особами; лізинговий кредит - об'єктом кредитних відносин в цьому випадку є майно.

Суб'єкти кредитування обумовлюються банківською системою держави. До них відносяться підприємства (комерційний кредит), держава (державний кредит), банки (банківський кредит) і спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (лізинговий кредит) , міжнародні фінансово-кредитні установи.

Розділення кредитів за термінами здійснюється наступним чином: від 1 року - короткострокові; від 3 до 5 років - середньострокові; понад 5 років - довгострокові. Практично в Україні сьогодні кредити поділяють на короткострокові та довгострокові (більше 1 року). Як середньострокові, так і довгострокові кредити відображаються у складі довгострокового капіталу суб’єкта підприємництва.

У залежності від мети використання основними об'єктами короткострокового кредитування виступають: виробничі запаси; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; готова продукція і товари; витрати майбутніх періодів; платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.

До об'єктів довго- і середньострокового кредитування, як правило, відносять капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням прогресивної техніки і технологій.

У залежності від наявності забезпечення кредити можуть бути із забезпеченням і бланкові. Як забезпечення можуть виступати: нерухомість, цінні папери, товарно-матеріальні цінності, дебіторська заборгованість, права підприємств на інтелектуальну власність, землю, страхові поліси, гарантії третіх осіб.

У залежності від порядку і умов надання кредити можна об'єднати в такі групи: прямі (кредит надається безпосередньо банком-кредитором) , консорціальні (кредит надається через банки, об’єднані у консорціум), позики участі (частина позики передається іншому банку). Останні практично не використовуються в Україні.