10.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та методи їх нейтралізації

Ризики – це можливі несприятливі події, в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД.

Структура ризиків у зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і нараховує сотні різновидів, які можна класифікувати за певними ознаками.

Розглянемо типові для зовнішньоекономічної діяльності види ризиків.

Політичні ризики – це можливість виникнення збитків чи скорочення обсягів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики можуть проявлятися як:

ризики націоналізації та експропріації;

ризик трансферту, пов'язаний з можливими обмеженнями конвертування національної валюти;

ризик розриву контракту через діяльність влади країни підприємства-контрагента;

ризик військових дій та громадських заворушень.

Маркетингові (комерційні) ризики пов’язані з реалізацією товару на ринках збуту. До них відносять інформаційні, інноваційні, кон’юнктурні та транспортні ризики.

Інформаційний ризик – ризик відсутності, невизначеності чи недостовірності інформації, що стосується юридичної бази для підготовки контракту, стану справ партнера і його банку, загального стану ринку товарів або послуг, на якому функціонує підприємство.

Інноваційний ризик – можливість втрат внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів, які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.

Запобігти виникненню інноваційного ризику можливо тільки шляхом проведення ретельних маркетингових досліджень, спрямованих на виявлення потреб споживачів у конкретному сегменті ринку.

Кон’юнктурний ризик – можливість втрат через зміну ринкової кон’юнктури або економічного стану того виду економічної діяльності, де функціонує підприємство.

Транспортні ризики виникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладанні угод, а саме при переміщенні товару від продавця до покупця.

При укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою (Правила ІНКОТЕРМС). Сьогодні діють правила ІНКОТЕРМС- 2000, якими передбачено 13 умов поставки, що умовно поділяють ризики на чотири групи (Е, F, С, D).

У систематизованому вигляді параметри окремих груп умов поставки можна охарактеризувати таким чином:

• група Е: витрати і ризики переходять до покупця відразу після передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві (складі);

• група F: витрати і ризики переходять до покупця після передачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець несе витрати з перевезення);

• група С: продавець несе витрати до пункту призначення, однак ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику;

• група D: продавець повинен нести всі витрати та ризики доти, доки товар не буде доставлено в країну чи узгоджене місце призначення.

Узгодження умов поставки є важливою складовою управління ризиками при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Кредитні ризики виникають у випадку, коли імпортер не бажає сплачувати раніше обговорену суму, а імпортер, що здійснив авансовий платіж, приймає на себе ризик того, що експортер не може чи не бажає повернути назад аванс у випадку невиконання контракту.

Валютні ризики – небезпека валютних утрат у результаті зміни курсу валюти ціни стосовно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу по ній.

Практика виробила наступні підходи до вибору стратегії захисту від ризиків при зовнішньоекономічних відносинах:

• страхування;

• хеджування як метод використання біржових ф’ючерсних контрактів і опціонів;

• вибір конкретного способу і методу страхування ризиків.

Страхування зовнішньоекономічного ризику – це комплекс видів страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і зарубіжних учасників тих чи інших форм міжнародної співпраці. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, засобів транспорту, що їх перевозять (судна, літаки, автомашини і т.д.), будівельно-монтажного ризику, експортних кредитів, міжнародних торгово-промислових і інших виставок, які створюються спільно з іноземними фірмами підприємств, майна діючих на нашій території іноземних компаній (філій) і працюючих в інших країнах українських організацій (представництв), страхування цивільної відповідальності українських та іноземних учасників економічного співробітництва й інші види страхування.

Особливе місце серед ризиків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств займають валютні ризики, що виникають у разі якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються.

З погляду валютного ризику інтереси сторін не збігаються - експортер прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тім, щоб установити ціну у валюті, схильній до знецінення.

Експортер несе збитки при зниженні курсу валюти контракту відносно національної валюти в період між підписанням контракту і здійсненням платежу за ним. Імпортер, навпаки, зазнає збитків у зв'язку з підвищенням курсу валюти контракту.

Складовою частиною захисних заходів від валютного ризику є застосування валютних застережень.

Валютне застереження – це умова, що включається в міжнародний договір купівлі-продажу товарів з метою страхування експорту від ризику зниження курсу валюти платежу між моментом укладення угоди і фактичним моментом оплати, при якому фіксують курс однієї валюти щодо іншої, щоб уникнути збитків від девальвації чи ревальвації.

Існує два основних види валютного застереження:

1. Установлення в угоді про ціну товару у якості валюти контракту стійкої валюти. При зниженні її курсу ціна чи сума у валюті платежу відповідно збільшується;

2. Укладення умов про зміну ціни товару, у тій самій пропорції, у якій відбудеться зміна курсу узгодженої між сторонами валюті платежу стосовно валюти контракту.

Основними методами захисту від кредитних ризиків є: гарантії (уряду чи надійного банку); спеціальна система страхування міжнародних кредитів (в основному експортних).

Гарантія - письмове одностороннє зобов'язання (поручительство) банка-гаранта, прийняте стосовно будь-якої особи (бенефіціара) за дорученням іншої особи (принципала), у забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань перед бенефіціаром.

Розрізняють наступні види гарантій, які можна підрозділити на платіжні та договірні (контрактивні) гарантії.

Платіжні гарантії застосовуються при розрахунках за відкритим рахунком та у формі інкасо, при розрахунках на умові комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) стосовно продавців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість одержати товар до його оплати), що передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціанту, так і умовними (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачати представлення певних документів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких відбувається платіж за гарантією (документарна гарантія).

При виставленні документарних гарантій банки-гаранти вимагають виписувати товаророзпорядчі документи їх наказу. Останнім часом намітилася тенденція проводити операції з документарних гарантій аналогічно операціям з документарних акредитивів, застосовуючи при цьому до них ряд положень Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Договірні (контрактні) гарантії виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договірні гарантії, так само як і документарні акредитиви й інкасо, є предметом уніфікації (у даний час до договірних гарантій можуть застосовуватися “Уніфіковані правила для договірних гарантій”, публікація Міжнародної торговельної палати №458). Однак правил дотримують тільки тоді, коли це прямо обговорено сторонами в зовнішньоторговому контракті й у самій гарантії зроблене застереження про це.

До договірних гарантій відносяться насамперед гарантії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту, тендерні гарантії (гарантії участі в тендерних торгах), гарантії на тимчасовий ввіз товару (гарантії митного очищення).