9.5. Витратний підхід оцінювання вартості підприємства
Витратний підхід передбачає використання методу чистих активів та методу ліквідаційної вартості.
Ринкова вартість підприємства на основі методу чистих активів визначається за формулою:
ВК = А – З, (9.3)
де ВК- ринкова вартість власного капіталу;
А - ринкова вартість активів підприємства;
З – поточна ринкова вартість його зобов’язань (боргів).
Для оцінювання підприємства методом чистих активів визначають ринкову вартість усіх його активів – матеріальних, фінансових і нематеріальних.
Особливість оцінки нерухомого майна підприємства (землі, будівель, споруд) полягає у використанні трьох підходів: витратного, доходного та порівняльного. Витратний підхід до оцінки нерухомості зводиться до наступного: спочатку визначають витрати на будівництво будівель, споруд, а після цього з них вираховується відповідна величина, що пов’язана з урахуванням їх фізичного або морального зносу.
Оцінювання вартості машин і устаткування також базується на використанні трьох вищезазначених підходів (рис. 9.2).
Товарно-матеріальні запаси і готова продукція зазвичай оцінюються за собівартістю, при цьому застарілі запаси списуються. Оцінка запасів може ґрунтуватись на очікуваній ціні їх продажу з вирахуванням витрат.
Важливою групою активів є фінансові, до яких відносять дебіторську заборгованість, фінансові вкладення в цінні папери, витрати майбутніх періодів.
Рис. 9.2. Підходи до оцінювання машин і устаткування [18]
Дебіторська заборгованість оцінюється, як правило, з урахуванням термінів її виникнення і погашення. Оцінка дебіторської заборгованості повинна виходити з її визначення як частини майна боржника, оскільки вона є майном особливого роду. Головним завданням оцінки дебіторської заборгованості є визначення ринкової вартості, тобто грошового еквіваленту, який очікується отримати в результаті її продажу на основі аналізу даних бухгалтерського обліку. При здійсненні оцінки дебіторської заборгованості необхідним є врахування наступних факторів:
умов припинення зобов’язань (розрахунок грошовими коштами, цінними паперами, заліком зустрічних поставок тощо);
термінів розрахунків, визначених у договорах;
наявність забезпечення за відповідними зобов’язаннями;
фінансовий стан підприємства-дебітора тощо.
Цінні папери також оцінюються за їх ринковою вартістю, а витрати майбутніх періодів – за номінальною вартістю (як показує практика, при оцінюванні підприємств в умовах нестабільності витрати майбутніх періодів не враховуються як реальний актив).
Далі визначається ринкова вартість нематеріальних активів (права на товарні знаки, винаходи, виробничі зразки та інші результати інтелектуальної власності, ноу-хау тощо).
Сума ринкової вартості матеріальних, фінансових і нематеріальних активів дає можливість визначити ринкову вартість всіх активів.
Метод ліквідаційної вартості використовується: при банкрутстві та ліквідації підприємства; при оцінці заявок на покупку підприємства; при експертизі шахрайських операцій з передачі прав власності третім особам; при експертизі програм реорганізації підприємства; при санації підприємства без судового розгляду; при виробленні плану погашення боргів підприємства-боржника, що опинився під загрозою банкрутства.
Л іквідаційна вартість показує, скільки залишиться грошових коштів після ліквідації підприємства, продажу його активів і виплати боргів. Як відомо, ліквідаційна вартість менше скорегованої балансової вартості на величину ліквідаційних витрат, що включають комісійні при продажу бізнесу, на величину витрат, пов'язаних з реалізацією товарних запасів, збором дебіторської заборгованості, звільненням персоналу тощо.
Виділяють також так звану впорядковану ліквідацію, коли розпродаж активів здійснюється протягом розумного періоду часу, щоб можна було отримати високі ціни продажу активів. Для ліквідної нерухомості підприємства цей період складає близько двох років. Він включає час підготовки активів до продажу, час доведення інформації про продаж до потенційних покупців, час на обмірковування рішення про покупку і акумуляцію фінансових коштів на покупку, власне покупку, перевезення тощо. Впорядкованій ліквідації активів відповідає поняття «впорядкована ліквідаційна вартість підприємства».
Разом з впорядкованою ліквідацією підприємства існує примусова ліквідація, яка означає, що активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часто одночасно і на одному аукціоні. Примусовій ліквідації відповідає поняття «примусова ліквідаційна вартість підприємства».
Метод ліквідаційної вартості припускає інвентаризацію і оцінку кожного активу з урахуванням специфічних чинників, таких як місце розташування, ступінь спеціалізації, ліквідності і т.п. Причому одні з них збільшують ліквідаційну вартість, інші — зменшують. Ліквідаційна вартість використовується, коли бізнес не приносить доходу і не має перспектив розвитку. Таким чином, ліквідаційна вартість визначає мінімальну ціну підприємства при його продажу у разі високої вірогідності банкрутства підприємства.
В практиці ринкової економіки використовується ще один підхід для визначення ринкової ціни підприємства — порівняльний (або ринковий). Він базується на пошуку підприємств, аналогічних аналізованому, які були недавно продані, тобто ринкова ціна яких відома.
При визначенні ступеня зіставності підприємств найважливішими є чинники, які найбільшою мірою визначають їх ринкову ціну: доходи підприємств, фінансова стійкість, ціна їх активів, обсяг продажів, структура капіталу, якість управління тощо. Іноді вибирають декілька підприємств, чия діяльність певною мірою аналогічна даному підприємству. Отримана інформація групується відповідно до її значущості.